Справа № 515/120/22
Провадження № 2-з/515/805/22
Татарбунарський районний суд Одеської області
23 травня 2022 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Тимошенка С.В.
за участю: секретаря судового засідання Коренчук О.Е.
позивача ОСОБА_1
представника відповідачів ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області в по- рядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не зая- вляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний нотаріус Саратської районної нотаріа- льної контори Колісник Дмитро Юрійович,
про визнання договору про поділ спадкового майна недійсним,
27 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якій просив визнати недійсним договір про поділ спадкового майна, складений у Саратській державній нотаріальній конторі Одеської області за № 457 від 11.11.2011 р.
Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року провадження відкрито в порядку загального позовного провадження з призначенням до підготовчого розгляду (а.с.46).
Ухвалою суду від 02 травня поточного року закрито підготовче провадження у цій справі та справу призначено до судового розгляду на 30.05.2021 р. на 10.00 год.
19 травня 2022 року до суду надійшла заява заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в
якій він просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 4,5839 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, када- стровий номер 5125081600:01:001:0687, яка належить ОСОБА_3 , та на земельну ділянку пло- щею 4,5837 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського вироб- ництва, кадастровий номер 5125081600:01:001:1874, яка належить ОСОБА_4 . В обгрунтування заяви позивач посилався на те, що відмова відповідачів визнати недійсним договір про поділ спа- дщини, намір зібрати належний йому врожай зернових та розпоряджатися зазначеними земельни- ми ділянками надає ризик заподіяння йому матеріальної шкоди та відчуження об'єктів спору від- повідачами, що може унеможливити викорнання в подальшому рішення суду.
23 травня поточного року від представника відповідачів - адвоката Кочурова А.О. надійшла за- ява про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій він посилав- ся на наступне. Заходом забезпечення позову як арешт суд захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Як вба- чається з позовної заяви, спір є немайновим і ціна позову не визначена, на земельні ділянки пози- вач не претендує і не просить визнати за ним на них право власності. Крім того, позивач не має ві- дношення до спірних земельних ділянок, які успадковані відповідачами після смерті батька. Разом з тим, заявником у поданій заяві не обгрунтовано необхідності застосування такого виду забезпе- чення позову, а саме, якими доказами підтверджується можливість вчинення відповідачами відпо- відних дій щодо відчуження майна на даний час та не доведено співмірність забезпечення позову із заявленим позовними вимогами, а саме, не наведено доказів щодо визначення вартості земель- них ділянок, на які просить накласти арешт, яким чином позовні вимоги пов'язані із забезпечен- ням позову, що не дає можливість визначити співмірність виду забезпечення позову у співвідно- шенні до предмету спору. Не зазначено реальної небезпеки, за якої не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до не виконання можливого рішення суду. Позивач в заяві підтверджує, що, не маючи належних прав користування зазначеними земельними ділянками (право власності або права оренди), здійснив засівання таких земельних ділянок зерновими культурами, обробляє їх, та планує зібрати врожай, як на його думку, належить йому. Однак позивач незаконно викорис- товує спірні земельні ділянки, самовільно їх зайняв, про що подано відповідну заяву до Національ- ної поліції. Посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову можу істотно ускладнити чи унеможливити рішення суду, не підкріплено належними доказами, зокрема не зазначено, які са- ме права позивача не можливо буде поновити в разі ухвалення можливого рішення про задоволен- ня позову.
Дослідивши зазначені заяви позивача та представника відповідачів, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити перед- бачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів мо же істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або по- новлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернув- ся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрі- бні для забезпечення позову.
Як зазначено у п.4 постанови Пленуму ВСУ України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику зас- тосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, нада- них позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рі- шення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Враховуючи те, що зазначеним забезпеченням позову можуть зачіпатися інтереси та бути пору- шеними права інших сторонніх для даної справи осіб, заявником не вказано на реальну небезпеку, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможли- вості у майбутньому виконати рішення суду, суд вважає заяву позивача про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі викладленого, керуючись ст.ст.150, 151, 153, 258-261, 353 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя Тимошенко С.В.