Справа № 2-а-264/2010
01 липня 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі
головуючого судді - Чумак Н.О.
при секретарі - Хачатурян М.Ю.,
з участю
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача- Ляхівець Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради
про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради неправомірними,стягнення одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, спричинену внаслідок Чоронобильської катастрофи,-
Позивач ОСОБА_2звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Управління праці і соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради неправомірними,стягнення одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, спричинену внаслідок Чоронобильської катастрофи обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим,що він є учасником ліквідаціії наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1,а також інвалідом війни 2 групи,що також підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2.Відповідно до ч.1 ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 2 групи гарантовано одноразову компенсацію в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.До встановлення йому 2-ої групи інвалідності в нього була 2-я група інвалідності,при якій виплачується одноразова компенсація у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.У разі встановлення інвалідності вищої групи,інвалідам виплачується різниця у компенсації,в зв»язку з чим відповідач повинен був виплатити різницю до складає 15 мінімальних заробітних плат.Згідно Закону України від 26 грудня 2002 року № 372 -1У «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» мінімальна заробітна плата у 2003 році складала 185 гривень.Йому повинні були виплатити різницію в сумі 2775 гривень /185 гривень х 15/.Фактично йому було виплачено ,як це передбачалось постановою КМУ від 26 липня 1996 року № 836 94 гривні 80 копійок,недоотримав він 2 680 гривень 20 копійок.16 листопада 2009 року він звертався з заявою до відповідача з проханням зробити перерахунок і виплатити йому недоплачену суму,але отримав відмову,після чого він звернувся до суду з позовом.В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник Управління праці та соціального захисту населення районної Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у позові у повному обсязі, з підстав відсутності ознак протиправності в його діях.Згідно до ст.48 Закону України»про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»/далі Закон/ одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.Розміри цієї компенсації за Законом встановлюється в залежності від розміру мінімальної заробітної плати.Фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,провадиться в межах коштів,передбачених Законами України про Державний бюджет України,на відповідні роки,тобто виконання Закону повністю залежать від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету. Частиною другої ст.95 Конституції України визначено,що виключно Законом України про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби,розмір і цільове спрямування цих видатків ,а стаття 63 Закону закріплює норому,якою стверджується,що фінансування витрат,пов»язаних з реалізацією цього Закону,здійснюється за рахунок державного бюджету.Кабінет Міністрів України,керуючись вищезазначеними нормами,здійснює видатки на реалізацію положень Закону в межах асигнувань,затверджених Верховною Радою України.Крім того,Законами України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати»/з 1996 року по 2003 рік/ та «Про Державний бюджет України»/починаючи з 2004 року/ на відповідні роки,якими встановлювався розмір мінімальної плати,зазначалось,що до прийняття верховною Радою України змін до законів,у нормах яких розрахунком величини для визначення розмірів допомоги,компенсаційних та інших виплат.Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати розміри соціальних виплат,які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати,в абсолютних сумах у межах асигнувань,передбачених за відповідними бюджетними програмами.Позивачеві ОСОБА_4різниця в компенсаціях за шкоду заподіяну здоров»ю,спричинену внаслідок Чорнобильської катастрофи яка передбачена ст.48 Закону,у розмірах,встановлених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії,при зміні інвалідності з 3-ї на 2-у групу інвалідності була виплачена у лютому 2003 року у розмірі 94 гривні 80 копійок відповідно до діючого на момент виплати законодавства України.Крім того представник відповідача вважає,що позивачем пропущено строк позовної давності,оскільки відповідно до ст.99 п.2 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється річний строк,який обчислюється з дня коли особа дізналася,або повинна дізнатися про порушення свої прав,свобод чи інтересів.такожє вважають,що належним відповідачем по справі повинно бути Міністерство праці та соціальної політики України.Тому просили суд позивачеві в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд,вислухавши пояснення представника ,представника відповідача,дослідивши письмові матеріали справи вважає,що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивач ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 18.11.1992 pоку та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті.
Також є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, виданим 17.02.2003 року.
До встановлення 2-ї групи інвалідності у позивача була 3-а група інвалідності.
Згідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачеві гарантовано одноразову компенсацію у розмірі 30 мінімальних заробітних плат для інвалідів 3-ї групи,а інвалідів 2-ї групи 45 мінімальних заробітних плат.
У разі встановлення інвалідності вищої групи,інвалідам виплачується різниця в сумі компенсаціях.
Після встановлення йому 2-ї групи інвалідності вищої групи,інвалідам виплачується різниця в компенсації.
В вз»язку з цим,відповідач був повинен був виплатити різницю у компенсації в розмірі 15 мінімальних заробітних плат.
Згідно Закону України від 26 грудня 2002 року № 373 -1У «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» мінімальна заробітна плата у 2003 році складала 185 гривень,тому позивач повинен був отримати різницю в компенсації в сумі 2775 гривень/185гривень х 15 мін.з/плат/.
Відповідачем в лютому місяці 2003 року фактично було виплачено позивачеві ,згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 94 гривні 80 копійок/284 гривні 40 копійок - 189 гривень 60 копійок/.Позивачеві було недоотримано 2680 гривень 20 копійок/2775 - 94 гривні 80 копійок/.
При цьому суд критично відноситься до пояснень представника відповідача ,що вони є неналежним відповідачем.Згідно документів,наявних у справі саме управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради нараховувало та здійснювало виплату ОСОБА_2 одноразової компенсацію за шкоду здоров'ю, спричинену внаслідок Чорнобильської катастрофи та її різницю.Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Пунктом 2 Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 20.09.2005 p. № 936, передбачено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
Із наведених норм вбачається, що призначення та виплата коштів, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення на місцях.
Правовий статус учасників ліквідації аварії на ЧАЕС визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року.
Згідно ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України або законам України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Виходячи з цього, а також із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та закони про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки.
Стаття 22 Конституції України закріпила,що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.Крім того,відповідно до ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту» права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей,встановлені законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР,не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни,а нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування ,які обмежують і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом є недійснимим.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача ОСОБА_2права на отримання одноразової допомоги на підставі ст.48 Закону України «Про соціальний статус громадян,постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії 3-ї групи інвалідності в розмірах, визначених вказаним Законом.
З метою повного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2як особі, яка має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії 2-ї групи інвалідності недоплачену різницю одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, спричинену внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, визначеному ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 pоку, за виключенням сум, що вже ним отримані, в лютому 2003 року,яка виплачується у разі встановлення інвалідності вищої групи.
Суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову допомогу на підставі відповідних правових норм, зазначених у судовому рішенні, тому не проводить розрахунок цих виплат.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,який обчислюється з дня,коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,свобод чи інтересів, з огляду на те,що позивач звернувся до відповідача з заявою щодо отримання недоплаченої суми одноразової допомоги 16 листопада 2009 року, а до суду з позовом 20 сіічня 2010 року ,слід дійти висновку про позивачем не пропущено строк позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 11, 69-72, 86, 94, 99, 100, 122, 128, 160-162, 167,186,254 КАС України, ст.48 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.2 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ пов»язаних з соціальними виплатами»суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради неправомірними,стягнення одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, спричинену внаслідок Чорнобильської катастрофи-задовольнити.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу стосовно недонарахування та невиплати різниці одноразової компенсації, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - не правомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради донарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, спричинену внаслідок Чорнобильської катастрофи у разі встановлення інвалідності вищої групи, з урахуванням суми, що ним отримана, у відповідності з вимогами встановленними ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громодян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього потягом 20 днів апеляційної скарги,або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Н.О. Чумак