Провадження № 11-сс/803/658/22 Справа № 932/1623/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 травня 2022 року м.Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 підозрюваного (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2022 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, уродженця м. Києва, ФОП “ ОСОБА_8 ”, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
В апеляційній скарзі, з урахуванням доповнень, захисник ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 та застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Строк тримання під вартою ухвалою продовжено до 06 червня 2022 року.
Обгрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого особливо тяжкого злочину, а також враховано складність вчиненого злочину, у зв'язку із чим органу досудового розслідування необхідно провести низку процесуальних дій. Прийнято до уваги і те, що підозрюваний після вчинення злочину намагався покинути територію Дніпропетровської області та мав намір уникнути слідства та суду, чим підтверджується ризик переховування. Крім того зазначено, що підозрюваний може впливати на свідків, оскільки вони перебувають у службовій залежності, при цьому неможливість перебування його під вартою не доведено. Одночасно вказано, що з огляду на вищенаведене більш м'який запобіжний захід застосувати неможливо.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, незаконною та невмотивованою.
Вказує, що пред'явлена його підзахисному підозра є необгрунтованою та не підтверджена будь якими доказами, при цьому матеріали провадження не містять відомостей, що б підтверджували наявність в діях ОСОБА_8 ознак вказаного кримінального правопорушення. На його думку, дії підзахисного належить кваліфікувати за ст. 118 КК України, оскільки ОСОБА_8 оборонявся від злочинного посягання.
На думку захисника, судом не обгрунтовано наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній при затриманні не чинив опору, раніше не судимий, не має наміру переховуватися а навпаки хоче довести свою невинуватість. Ризик знищення, приховування або спотворення речей і документів також невиправданий, оскільки у даному провадженні проведено всі необхідні огляди та обшуки, в ході яких вилучено всі необхідні речі та предмети, при цьому не підтверджений ризик впливу на свідків.
Також зазначає, про необхідність допиту свідка ОСОБА_9 який зможе підтвердити, що попередньої домовленості між ОСОБА_8 . ОСОБА_10 не було.
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд питання про продовження запобіжного заходу здійснюється за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про його застосування.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при продовженні запобіжного заходу ОСОБА_8 належним чином виконав вказані вимоги кримінального процесуального закону.
Так, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, зважаючи на наступне.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як вбачається з наданих матеріалів, зокрема пояснень самого ОСОБА_8 , в нього стався конфлікт з ОСОБА_11 на грунті фінансових непорозумінь і він 05.03.2022 року зустрівся з останнім у підвальному приміщенні по АДРЕСА_3 , де в них виникла сварка та він вистрелив в ОСОБА_11 з карабіну три або чотири рази, від чого ОСОБА_11 помер та в подальшому 06.03.2022 року вони з сином ОСОБА_10 вивезли тіло ОСОБА_11 до Південного мосту та залишили на березі річки. На думку колегії суддів, наведеними обставинами обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, підтверджується достатньою мірою для вирішення питання про обрання щодо нього запобіжного заходу, а доводи сторони захисту про зворотне у зв'язку із цим не можуть бути прийняті до уваги.
Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги захисника в цілому не спростовують фактичних обставин, якими обгрунтовується клопотання слідчого, та зводяться до незгоди із встановленою слідством кваліфікацією злочину, в тому числі в частині вчинення його за попередньою змовою з ОСОБА_10 , тобто фактично оспорюється не причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення - позбавлення життя іншої людини шляхом застосування вогнепальної зброї.
Крім того приймається до уваги, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обговорюючи питання про існування ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України та можливість усунення їх у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання цього підозрюваного під вартою, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зважає на те, що інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення є умисним особливо тяжким злочином та за нього передбачене суворе покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від десяти років до довічного позбавлення волі, що саме по собі не може бути достатньою підставою для застосування до цього підозрюваного виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, втім свідчить про існування та особливу вагомість наявних щодо нього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України.
Також з матеріалів провадження вбачається, що на даний час виникла відмінність у між наданими 08.03.2022 року первинними показаннями свідка ОСОБА_9 та його показаннями у межах одночасного допиту з ОСОБА_10 , проведеного 12.05.2022 року, що свідчить про існування ризику впливу на інших свідків у даному провадженні, які в певній мірі перебувають у залежності від підозрюваних, оскільки перебувають у трудових відносинах з ними.
Колегія суддів, погоджуючись з думкою слідчого судді суду першої інстанції, вважає, що відносно цього підозрюваного продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КК України, а встановлені судом обставини, якими обгрунтовується необхідність продовження запобіжного заходу, зокрема щодо спроби ОСОБА_8 покинути межі Дніпропетровської області, вважає виключно вагомими і такими, що поза розумним сумнівом підтверджують можливість запобігання ним тільки шляхом продовження застосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а більш м'які запобіжні заходи нездатні забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо недоведеності наявності відносно ОСОБА_8 ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України та відсутності підстав для висновку про неможливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, - не мають достатнього обгрунтування і є по суті особистими упередженими міркуваннями та оцінками апелянта як особи, зацікавленої у вирішенні порушеного слідчим питання на користь підзахисного, та не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з вищенаведеним.
З огляду на викладені обставини, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4