Провадження № 11-сс/803/672/22 Справа № 201/1214/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 травня 2022 року м.Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 підозрюваного (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою зменшити розмір застави стосовно підозрюваного ОСОБА_8 до 190000,00 грн.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Відділення поліції №5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Строк тримання під вартою ухвалою визначено до 20 травня 2022 року та встановлено розмір альтернативної застави в сумі 496 200,00 гривень.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому враховується тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, ймовірність переховування його від органів слідства та суду, оскільки він тривалий час перебував у розшуку, і те, що з урахуванням тяжкості передбаченого покарання він також може впливати на свідків, анкетні дані яких йому відомі, а також може вчинити інший злочин чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки офіційно не працює та не має постійного місця проживання.
Також враховано, що більш м'який запобіжний захід застосувати неможливо, оскільки він не забезпечить виконання покладених на ОСОБА_8 процесуальних обов'язків.
Одночасно з урахуванням особи підозрюваного, його сімейного та майнового стану, процесуальної поведінки а також тяжкості вчиненого злочину, застосовано заставу у розмірі 496 200,00 грн., що є необхідним та достатнім.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що жодного із заявлених ризиків не існує, намірів вчинити чи продовжити інше кримінальне правопорушення ОСОБА_8 не має, стороною обвинувачення не доведено потреби застосування виключного запобіжного заходу.
Зазначає, що прокурором у судовому засіданні не доведено неможливості застосувати більш м'який запобіжний захід, та судом взагалі не розглянуто можливості його застосування.
Вказує, що застава в розмірі 496 000,00 грн. є завідомо непомірною для підзахисного, оскільки він не має таких доходів, а також цей розмір застави неспівмірний його ролі у кримінальному правопорушенні.
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку колегії суддів, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_10 під вартою цих вимог закону дотримався.
Так, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки даний факт підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах провадження.
Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення на даному етапі провадження підтверджується наступними доказами: протоколами допиту свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання від 04.11.2021 року та від 28.10.2021 з довідками до них; повідомленням про підозру від 10.01.2022 року.
З наведених обставин, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо останнього в обсязі, достатньому для застосування у відношенні нього запобіжного заходу, з яким колегія суддів погоджується.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Є правильними також висновки суду першої інстанції щодо наявності відносно ОСОБА_8 ризику з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що відносно останнього існує обґрунтована підозра у скоєні кримінального правопорушення, яке за правилами ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за яке передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, що може спонукати останнього до спроби уникнути покарання шляхом переховування.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій. Про особливу вагомість цього ризику свідчить і те, що у межах розслідування даного кримінального провадження ОСОБА_13 24 січня 2022 року був оголошений у розшук та фактично його було затримано лише 28 квітня 2022 року.
Враховуючи, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню триває та органу слідства необхідно провести слідчі дії, зокрема і за участю свідків, ризик незаконного впливу на останніх з боку підозрюваного також існує.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_8 під вартою, колегія суддів враховує, що останній небезпідставно підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який у разі доведення вини останнього передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що, на думку колегії суддів, дозволяє грунтовно припускати, що останній може спрямувати свої дії на перешкоджання слідству шляхом здійснення впливу на свідків та переховування, крім цього не залишається поза увагою суду і те, що останній не має офіційного місця роботи та легального джерела доходу, що у свою чергу свідчить про загрозу вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо недоведеності наявності відносно ОСОБА_8 ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України та відсутності підстав для висновку про неможливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, - є по суті особистими упередженими міркуваннями та оцінками апелянта як особи, зацікавленої у вирішенні порушеного слідчим питання на користь підзахисного, та не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з вищенаведеним.
Що стосується доводів апелянта про надмірність призначеної ОСОБА_8 застави у розмірі 496 200 гривень, то висновки слідчого судді щодо призначення саме вказаного розміру застави колегія суддів вважає обгрунтованими.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що застава щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у розмірі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Вимоги вказаних положень кримінального процесуального закону були дотримані слідчим суддею у належному обсязі та призначено заставу з урахуванням тяжкості вчиненого злочину і особи підозрюваного, який небезпідставно підозрюється у вчиненні на протязі тривалого часу з корисливих мотивів низки епізодів шахрайства за попередньою змовою, у складі організованої групи, а також зважаючи на його попередню процесуальну поведінку у даному провадженні.
Розмір застави оскаржуваною ухвалою було визначено на рівні 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає вимогам закону і не є надмірним. Погоджуючись з висновками слідчого судді, колегія суддів вважає, що зменшення суми застави у даному випадку є недоцільним, оскільки запропонована стороною захисту сума в розмірі 190 000 гривень буде неспіврозмірною з тяжкістю вчиненого злочину та не зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів, погоджуючись з думкою слідчого судді, вважає, що встановлені щодо цього підозрюваного ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням відомостей про його особу, є виключно вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою, з визначеним розміром застави.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4