печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13906/21-ц
Категорія 42
20 січня 2022 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Хайнацького Є.С.,
при секретарі судових засідань - Самолюк Ю.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
третьої особи: не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - відповідач, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича (далі - третя особа, Приватний нотаріус Горай О.С.), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 09.10.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С., зареєстрований в реєстрі за № 71039, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором від 14.07.2019 року в розмірі 18 136 грн. 56 коп. та 1 200 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріусом, а також стягнути з відповідача на користь позивача 5 662 грн. судових витрат.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 09.10.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 71039, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором від 14.07.2019 року в розмірі 18 136 грн. 56 коп. та 1 200 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріусом.
Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням норм законодавства, зокрема, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, а саме: сума заборгованості не є безспірною, проте нотаріус не перевірив безспірність вимог стягувача; нотаріус не перевірив наявність фактичної заборгованості за кредитом та наявність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем; оскаржуваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, однак нотаріус не врахував, що вчинення виконавчого напису було можливо лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору; під час вчинення виконавчого напису відповідачем не було надано нотаріусу оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання; приватний нотаріус також не перевірив наявність доказів належного направлення стягувачем та отримання боржником повідомлень щодо наявності заборгованості за кредитним договором та вимог про виконання зобов'язань за цим договором.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Горая О.С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.05.2021 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2021 року відкладено розгляд справи на 06.07.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.07.2021 року відкладено розгляд справи на 30.08.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2021 року відкладено розгляд справи на 19.10.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2021 року відкладено розгляд справи на 20.01.2022 року.
Відповідно до ч. 10 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідачу направлялась судова повістка про виклик до суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «вибули».
Позивач у судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, повідомлявся судом про розгляд справи шляхом надсилання рекомендованої кореспонденції, до суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим повідомленням без вручення відповідачу з відміткою «вибули».
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на вказане, суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 09.10.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 71039, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором від 14.07.2019 року в розмірі 18 136 грн. 56 коп. та 1 200 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріусом.
За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»).
Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).
Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», до нотаріальних дій відноситься, у тому числі, вчинення виконавчих написів.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено умови вчинення виконавчих написів. За положеннями цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічні за змістом умови вчинення виконавчих написів визначає Порядок: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду (пп 1.1-1.3 п. 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі - Перелік). Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (пп. 3.1-3.5 п. 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
При цьому, Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Аналіз зазначених норм дає підстави для таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 року № 6-887цс17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.09.2018 року у справі № 207/1587/16 та Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц.
Таким чином, нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.
Таку правову позицію викладено в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2017 року № 201/1662/16-ц.
З матеріалів справи вбачається, що Приватним нотаріусом Гораєм О.С. при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості боржника ОСОБА_1 перед стягувачем ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в розмірі 18 136 грн. 56 коп.
Під час розгляду справи відповідач також не спростував доводів про те, що приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчого напису, передбаченої п. 2.3 Глави 16 Порядку.
З огляду на зазначене, Приватний нотаріус Горай О.С. вчинив оспорюваний виконавчий напис з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку, а відтак оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп. за подання позову до суду, що підтверджується квитанцією № 77033 від 13.03.2021 року.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 908 грн. 00 коп. у відшкодування судових витрат.
У позовній заяві позивач також зазначає, що ним понесені судові витрати в розмірі 454 грн. 00 коп. за подання заяви про забезпечення позову, однак таку заяву позивач не подавав, доказів сплати вказаної суми за подання цієї заяви позивачем не надано.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати в розмірі 5 662 грн. До позовної заяви позивач додав: копію договору про надання правничої допомоги від 14.02.2021 року, згідно з п. 3.1 якого за правничу допомогу, передбачену в пп 1.2 договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному в рахунках, які є невід'ємними частинами договору; копію рахунку № 1/21 від 14.02.2021 року на оплату послуг за надання правничої допомоги з орієнтовним розрахунком витрат на загальну суму 4 300 грн.; копію квитанції від 22.02.2021 року № 0.0.2026236483.1 з оплати послуг за надання правничої допомоги згідно з указаним договором на загальну суму 4 300 грн.
Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 14.11.2018 року у справі № 753/15687/15-ц).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях ЄСПЛ від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ст.ст. 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З огляду на викладене, вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим у даній справі, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), оскільки дані, зазначені в наданому позивачем рахунку № 1/21 від 14.02.2021 року на оплату послуг за надання правничої допомоги з орієнтовним розрахунком витрат, щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, не є дійсними та реальними в частині виду юридичних послуг, отже їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище частині.
Так, в наданому позивачем рахунку № 1/21 від 14.02.2021 року на оплату послуг за надання правничої допомоги з орієнтовним розрахунком витрат до виду юридичних послуг, вартість яких включено до загальної суми 4 300 грн., віднесено, зокрема, складення заяви про забезпечення позову вартістю 600 грн.
Зазначені витрати не відповідають критерію їх реальності, оскільки позивач не подавав заяву про забезпечення позову у даній справі, а відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу в цій частині стягненню з відповідача не підлягають.
З огляду на зазначене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 700 грн. 00 коп. (4 300 грн. - 600 грн.), оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280, 352, 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 09.10.2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 71039, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 18 136 грн. 56 коп. та 1 200 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріусом.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 700 (три тисячі сімсот) грн. 00 коп.
Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ЄДРПОУ 42254696.
Третя особа - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 01.02.2022 року.
Суддя Є.С. Хайнацький