печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1221/22-к
31 січня 2022 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
особи, яка подала клопотання: не з'явився,
прокурора: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2020 року № 757/1692/20-к за клопотанням прокурора відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12019000000000127 від 16.02.2019 року, -
ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2020 року № 757/1692/20-к за клопотанням прокурора відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12019000000000127 від 16.02.2019 року.
В обґрунтування клопотання ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) зазначає, що він жодного відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, не має. Зазначає, що вилучене майно не є засобом вчинення кримінального правопорушення, не використовувалось для вчинення злочинних дій, не є доходом від них, тобто будь-які дані, що вказане майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні, відсутні. Застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є неспівмірним з завданням кримінального провадження, порушує права власника майна, що свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів.
В судове засідання учасники судового розгляду не з'явились, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України, під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019000000000127 від 16.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Під час здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, 14.01.2020 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено зокрема: посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 (ID - картка) від 02.07.2016 та IPAD Apple IMEI - НОМЕР_1 в шкіряній сумці чорного кольору.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2020 року № 757/1692/20-к задоволено клопотання прокурора відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12019000000000127 від 16.02.2019 року та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку 14.01.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі на: посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 (ID - картка) від 02.07.2016 та IPAD Apple IMEI - НОМЕР_1 в шкіряній сумці чорного кольору.
Постановою слідчого від 14.01.2019 року вилучені речі та документи визнано речовими доказами.
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .
Як визначено у ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2020 року вбачається, що при накладенні арешту на майно слідчий суддя виходив з того, що майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, та має значення речового доказу у кримінальному провадженні № 12019000000000127.
Разом з тим, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України, та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Судовим розглядом встановлено, що повідомлення про підозру у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) не вручалося; дані про те, що арештоване майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні відсутні.
Статтями 7, 16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), як власника майна, можливості користуватися власністю є неспіврозмірним з завданням кримінального провадження, порушує право власності останнього, у зв'язку з чим арешт, накладений на вказане майно, підлягає скасуванню.
При цьому, прокурор не надав жодного доказу, що подальший арешт цього майна має значення та сприяє виконанню завдань кримінального провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2020 року № 757/1692/20-к за клопотанням прокурора відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12019000000000127 від 16.02.2019 року, - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2020 року № 757/1692/20-к у кримінальному провадженні № 12019000000000127 від 16.02.2019 року, на майно, вилучене під час проведення обшуку 14.01.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 (ID - картка) від 02.07.2016 та IPAD Apple IMEI - НОМЕР_1 в шкіряній сумці чорного кольору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1