Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 758/14353/17
Номер провадження 22-ц/824/4245/2022
Головуючий у суді першої інстанції Ларіонова Н.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції Поливач Л.Д.
18 травня 2022 року місто Київ
Номер справи 758/14353/17
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
секретар судового засідання: Сіра Ю.М.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_3
відповідач ОСОБА_4
відповідач ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року, постановлену у складі судді Ларіонової Н.М. в приміщенні Подільського районного суду міста Києва, інформація про дату складення повної ухвали суду не зазначена,
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діяла на той час в своїх інтересах та як законний представник неповнолітньої ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ласкаржевська І.З., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора та Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про витребування частини квартири із чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року вищевказаний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Дана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач, будучи у встановленому законом порядку належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, повторно не з'явилась у судові засідання, які були призначені на 29 квітня 2021 року та 11 жовтня 2021 року, доказів в підтвердження поважності причин неявки суду, а також заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подала. У зв'язку із викладеним, місцевий суд на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) дійшов висновку щодо необхідності залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій посилалась на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв'язку із чим просила ухвалу суду про залишення її позову без розгляду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначила, що місцевий суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, проявив необ'єктивність та упередженість при розгляді цієї справи, а саме не врахував, що позивач завжди приходила на призначені у справі судові засідання, а розгляд справи відкладався саме у зв'язку із неявкою відповідачів або їх представників. Зокрема, у призначене судове засідання на 11 жовтня 2021 року заявник з'явилася до суду у визначену дату судового засідання, однак помічником судді було повідомлено про те, що розгляд справи проводитися не буде, у зв'язку із поданням відповідачем заяви про відкладення розгляду справу та сказала позивачеві, що вона повинна також подати до суду таку ж саму заяву про перенесення судового засідання. У зв'язку із тим, що її представник у день призначеного по справі судового засідання була зайнята у іншому судовому процесі, позивач подала до суду заяву про відкладення розгляду, оскільки через юридичну необізнаність позбавлена була можливості самостійно захищати свої права.
Крім того, ОСОБА_6 у поданій апеляційній скарзі зазначила про те, що суд першої інстанції в супереч вимогам процесуального закону та роз'яснень Верховного Суду не мав права залишати її позов без розгляду на стадії підготовчого розгляду, а також не врахував тієї обставини, що 29 квітня 2021 року на території України діяв адаптивний карантин.
У лютому 2022 року на адресу суду апеляційної інстанції від відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідачі проти доводів апеляційної скарги заперечували у повному обсязі та просили суд залишити її без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Зазначили, що заявником у поданій апеляційній скарзі неправильно було зазначено адресу місця проживання інших відповідачів по справі, наведені у скарзі посилання щодо прибуття до суду першої інстанції у судове засідання 11 жовтня 2021 року не підтверджуються жодними доказами, а викладені в апеляційній скарзі обставини щодо подачі ОСОБА_1 заяви про перенесення судового засідання свідчать про прийняття нею усіх ризиків, пов'язаних з неявкою у судове засідання. При цьому, доводи апеляційної скарги у частині незакінчення місцевим судом підготовчого провадження у справі спростовуються матеріалами справи, зокрема протоколом судового засідання від 26 листопада 2020 року.
Інші учасники судового процесу своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - ОСОБА_7 підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд про її задоволення, посилаючись на обставини, що викладені у ній.
Відповідач ОСОБА_4 та представник ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - ОСОБА_8 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили суд залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого суду залишити без змін, посилаючись на заперечення, що викладені ними у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори, а також приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за викликом у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Крім того, на адресу Київського апеляційного суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ласкаржевської І.З. надійшла заява щодо припинення нею нотаріальної діяльності по Київському міському нотаріальному округу, згідно якої остання також просила суд не залучати її у справі в якості третьої особи та проводити розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності нез'явившихся учасників справи та їх представників, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з положеннями пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Так, залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивач у судові засідання 29 квітня 2021 року та повторно 11 жовтня 2021 року не з'явилася, хоча належним чином повідомлялась про час, дату та місце судового розгляду справи, що підтверджується належними доказами, які містяться у матеріалах справи, а також не подавала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. У зв'язку із наведеним, місцевий суд на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України вважав за можливе залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.
Проте, переглянувши вказану ухвалу в апеляційному порядку, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушеих, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року та «Нун'єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).
ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
У відповідності до положень частини п'ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій надано законом право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (само представництво) та (або) через представника.
Частиною 1 статті 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальна права та обов'язки.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Частиною п'ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналізуючи зміст зазначених норм процесуального закону, слід дійти висновку, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов'язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19 щодо застосування подібної за змістом норми права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).
Судом встановлено, що у листопаді 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діяла в своїх інтересах та як законний представник неповнолітньої на той час ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ласкаржевська І.З., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., Чотирнадцята державна нотаріальна контора та Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про витребування частини квартири із чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10 січня 2018 року було відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2018 року справу передано на розгляд новому складу суду.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва занесеною до протоколу судового засіданні від 26 листопада 2020 року суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 29 квітня 2021 року о 14 год. 00 хв. (а.с.102-104, т.2).
Відповідно до наявної в матеріалах справи розписки позивач була повідомлена про розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 29 квітня 2021 року (а.с.105, т.2).
Убачається, що 27 квітня 2021 року на адресу суду першої інстанції засобами електронного зв'язку надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_8 про відкладення судового засідання по справі (а.с.112, т.2).
Крім того, у день призначеного по справі судового засідання на вказану дату канцелярією Подільського районного суду міста Києва було зареєстровано надходження об 11 год. 25 хв. заяви ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв'язку із подачею відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.113, т.2).
Відповідно до довідки від 29 квітня 2021 року, складеної секретарем судового засідання, у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (а.с.114, т.2).
Судові повістки, направлені на адресу позивача та її представника - ОСОБА_7 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, повернулись до суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.138-141, т.2).
Як визначено пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до наявних матеріалів справи, позивач у день призначеного по справі судового засідання на 11 жовтня 2021 року подала до суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю її представника у іншому судовому процесі (а.с.163, т.2).
Таким чином, убачається, що у день призначеного по справі судового засідання на 29 квітня 2021 року о 14 год. 00 хв. позивач завчасно з'явилася до приміщення суду та об 11 год. 25 хв. того ж дня подала до канцелярії суду заяву про відкладення розгляду справи з підстав подання стороною відповідача клопотання про відкладення розгляду справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вказані обставини свідчать про факт прибуття позивача до суду для участі у судовому засіданні, призначеному на вказану дату, яке було відкладене з причин заявлення саме відповідачем клопотання про його перенесення. За наведених обставин судове засідання 29 квітня 2021 року, що не відбулося, не може розцінюватися таким, що не відбулося через неявку позивача.
При цьому, залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що причини її неявки у судове засідання, яке було призначене на 11 жовтня 2021 року, слід було вважати поважними, оскільки остання повідомила суд про зайнятість її представника у іншому судовому процесі.
Як була зазначено вище, вимогами пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Отже, з урахуванням дійсних причин відкладення призначеного у цій справі судового засідання призначеного на 29 квітня 2021 року, а також причин неявки позивача у судове засідання 11 жовтня 2021 року з підстав занятості її представника у іншому судовому процесі та неможливості самостійно реалізувати захист своїх прав, у суду першої інстанції на підставі вищевказаних вимог процесуального закону були наявними підстави відкласти судове засіданні, призначене на вказану дату.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що неявка позивача в судове засідання 11 жовтня 2021 не може розцінюватися, як повторна неявка позивача в судове засідання, а тому у суду були відсутніми правові підстави для залишення позову без розгляду, внаслідок чого прийнята судом ухвала є незаконною і необґрунтованою та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у частині залишення її позову без розгляду на стадії підготовчого провадження, оскільки відповідно до ухвали суду, занесеної до протоколу судового засідання від 26 листопада 2020 року підготовче провадження у справі було закінчено, а справу призначено до розгляду у судовому засіданні. Дана ухвала набрала законної сили, в апеляційному порядку вона не оскаржувалась.
При цьому, колегія суддів зауважує, що справа в провадженні суду першої інстанції перебуває досить тривалий час з січня 2018 року, позов було подано до суду у листопаді 2017 року.
Враховуючи наведене, оскаржувану ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд першої інстанції не врахував наведених положень процесуального закону та постановив помилкову ухвалу про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені з неправильним застосуванням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, то відповідно до статті 379 ЦПК України це є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 20.05.2022.
Судді:
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна