Справа № 420/3507/22
20 травня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Громадянина СРВ ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДМС України в Одеській області (вул.Преображенська,44, м.Одеса, 65014) про визнання дій протиправними та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Громадянина СРВ ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області за результатом якого позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 20 листопада 2021 року про відмову у здійсненні обміну бланку посвідки № НОМЕР_1 , у зв'язку із непридатністю до користування;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 обмін бланку посвідки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 сiчня 2022 року, Головним управлінням ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про відмову в обміні бланку посвідки із посиланням на п.п.3 п.62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 року №321, тобто інформація та данні, надані позивачем, буцімто, не відповідають базам та да ним з Реєстрів та картотек. Позивач вважає таке рішення необґрунтованим та протиправним.
Ухвалою суду від 14.04.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 262 КАС України).
Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення позовних зазначивши, що ГУ ДМС в Одеській області всебічно проаналізовано матеріали справи і прийнято обґрунтоване рішення від 27.01.2022 № 510323000013314 про відмову в оформленні (видачi) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам прибув до України у 1996 році.
У 2008 році, позивач звернувся до ВГІРФО із клопотанням про надання дозволу та документування посвідкою на постійне проживання.
ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області (яке, безумовне, діяло відповідно до приписів статті 6 Закону України «Про імміграцію»), було проведено перевірку відносно ОСОБА_1 .
11.08.2008 року ОСОБА_1 документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 терміном дії - безстроково.
22 ciчня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області за адміністративною послугою, пов'язаною із видачею нової посвідки, замість посвідки серії НОМЕР_2 , яка не пригідна для користування.
27.01.2022р. ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення №510323000013314 про відмову в оформленні (видачi) посвідки Постійне проживання громадянину на Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною тa знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 у зв'язку з тим, що дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.
Позивач не погоджується з зазначеним рішенням та за його скасуванням звернулася до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання (ч.1 ст.5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - це рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до п.17 ч.1 ст.1 Закону України від 22.09.2011р. №3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", посвідка на постійне проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Згідно п.1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. № 321 (далі - Порядок №321), посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Згідно п.6 Порядку у разі втрати або викрадення посвідки іноземцю або особі без громадянства замість втраченої або викраденої оформляється та видається нова посвідка в порядку, встановленому для її обміну.
Згідно з пп.3 п.62 Порядку №321 Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію..
За приписами п.п.17 і 18 Порядку №321 документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування/проживання в Україні. У разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).
Зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається яким саме чином позивач не дотримав вищенаведені приписи Порядку №321. Також відповідач не зазначив у чому полягає констатоване ним порушення і під час судового розгляду.
Разом з тим, у п.п. 20-31 Порядку №321 регламентовано дії працівників під час приймання документів для оформлення, обміну посвідки.
Згідно положень п. 32 Порядку №321 для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають:
1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України;
2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;
3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
4) копію рішення про надання дозволу на імміграцію;
5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
Суд зазначає, що приписи Порядку № 321 не надають право відповідачу при розгляді заяви про обмін посвідки перевіряти обґрунтованість підстав її оформлення.
Згідно п.73 Порядку № 321, у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.
За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.
На підставі висновку, посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.
Матеріали справи не містять доказів проведення службової перевірки за фактом безпідставного оформлення та видачі позивачу посвідки на постійне проживання; визнання недійсною посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданої ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області 11.08.2008р. громадянина СРВ ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що у 2008 році, позивач звернув до ВГІРФО із клопотанням про надання дозволу та документування посвідкою на постійне проживання. ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області було проведено перевірку відносно ОСОБА_1 .
Державою Україна, позивачу було надано статус її постійного мешканця, а від так, відповідно до статті 26 Конституції України, вона має ті ж самі права і громадяни України. 11.08.2008р., ВГІРФО ГУМВС України в Одеської області було видано позивачу посвідку серії ОД №4763 безстроковим терміном дії.
Посилаючись в якості підстав для прийняття оскаржуваного рішення на пп. 3 п. 62 Порядку №321, згідно якого територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію, відповідач не зазначив які саме дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію, на підставі яких позивачу було відмовлено в обміні посвідки.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Громадянина СРВ ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДМС України в Одеській області (вул.Преображенська,44, м.Одеса, 65014) про визнання дій протиправними та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 20 листопада 2021 року про відмову у здійсненні обміну бланку посвідки № НОМЕР_1 , у зв'язку із непридатністю до користування.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул.Преображенська,44, м.Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) обмін бланку посвідки серії НОМЕР_2 .
Стягнути на користь громадянки СРВ ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул.Преображенська,44, м.Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко