Справа № 420/2517/22
20 травня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65017), Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 04.02.2022 року звернулась з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ в Одеській області), в якому позивач просить:
визнати протиправним і скасувати рішення №155250013976 від 02.12.2021 року про відмову в призначенні пенсії і зарахуванні ОСОБА_1 стажу роботи до 01.01.2001 року у період з 23.06.1981 року по 10.11.1981 на Одеському заводі кіноапаратури керівником хореографічного колективу у заводському комітеті профспілки заводу "Кінап", у період з 22.11.1981 по 20.08.1984 у Іллічівському будинку піонерів Іллічівського району міста Одеса керівником бальних танців, у період з 01.08.1988 по 01.02.1989 у Одеському обласному науково-методичному центрі народної творчості культурно-освітньої роботи методистом з хореографії, у період з 02.02.1989 по 31.08.1989 у Одеській дитячій школі мистецтв педагогом хореографом, у період з 01.09.1989 по 13.03.190 у Дитячій музичній школі №16 педагогом хореографом, у період з 01.04.1990 по 30.12.2001 у Одеській художній школі №1 педагогом-хореографом;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 стаж до 01.01.2001 року у період з 23.06.1981 року по 10.11.1981 на Одеському заводі кіноапаратури керівником хореографічного колективу у заводському комітеті профспілки заводу "Кінап", у період з 22.11.1981 по 20.08.1984 у Іллічівському будинку піонерів Іллічівського району міста Одеса керівником бальних танців, у період з 01.08.1988 по 01.02.1989 у Одеському обласному науково-методичному центрі народної творчості культурно-освітньої роботи методистом з хореографії, у період з 02.02.1989 по 31.08.1989 у Одеській дитячій школі мистецтв педагогом хореографом, у період з 01.09.1989 по 13.03.190 у Дитячій музичній школі №16 педагогом хореографом, у період з 01.04.1990 по 30.12.2001 у Одеській художній школі №1 педагогом-хореографом;
зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області провести розрахунок пенсії за віком з дати звернення із заявою за призначенням пенсії від 01.12.2021 року.
Ухвалою суду від 07.02.2022 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження по справі відкрите, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 31.03.2022 року залучено до участі у справі №420/2517/22 у якості другого відповідача ГУ ПФУ у Львівській області. Розпочато розгляд адміністративної справи №420/2517/22 спочатку.
Позивачем подана заява про зміну предмету позову, в якій вона уточнила позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування №155250013976 від 02.12.2021 року Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Позивачка зазначила, що вона 01.12.2021 року звернулась до ГУ ПФУ із заявою щодо призначення пенсії за віком та надала документи, у тому числі витребувані її представником, оскільки при первинному зверненні її у 2018 році до відповідача їй не був повністю зарахований страховий стаж.
Рішенням №155250013976 від 02.12.2021 року їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком та зазначено, що її страховий стаж складає 10 років 7 місяців 28 днів, що складається з періодів навчання та догляду за дитиною і стажу після 01.01.2002 по 31.07.2007 у Одеській загальноосвітній приватній І-ІІІ ступенів художньо-естетичного профілю школі "Костанді".
Фактично заперечувалось наявність у неї страхового стажу щодо періодів роботи згідно трудової книжки до 01.01.2002 року у зв'язку із неправильним веденням трудової книжки, а саме: у період з 23.06.1981 року по 10.11.1981 на Одеському заводі кіноапаратури керівником хореографічного колективу у заводському комітеті профспілки заводу "Кінап", у період з 22.11.1981 по 20.08.1984 у Іллічівському будинку піонерів Іллічівського району міста Одеса керівником бальних танців, у період з 01.08.1988 по 01.02.1989 у Одеському обласному науково-методичному центрі народної творчості культурно-освітньої роботи методистом з хореографії, у період з 02.02.1989 по 31.08.2989 у Одеській дитячій школі мистецтв педагогом хореографом, у період з 01.09.1989 по 13.03.190 у Дитячій музичній школі №16 педагогом хореографом, з 01.04.1990 року по 30.12.2001 рік у Одеській дитячій художній школі №1 (теперішня назва - Комунальний заклад початкової спеціалізованої освіти «Мистецька художня школа №1 імені К.К. Костанді м. Одеси») педагогом-хореографом.
Позивач вважає рішення відповідача протиправним, оскільки відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
При цьому відповідно до правової позиції право пенсіонера на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року по справі №275/615/17, від 24.05.2018 року по справі №490/12392/16-а.
Позивач просить врахувати вказані висновки та задовольнити її позовні вимоги, оскільки оскаржуване рішення порушує її права на отримання пенсійного забезпечення.
До суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Одеській області на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачці, вважаючи їх необґрунтованими.
Представник відповідача зазначив, що відповідно до пункту 4.2 Порядку Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії ОСОБА_1 провадився за принципом «екстериторіальності».
Розглянувши заяву про призначення пенсії за віком Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закону №1058-IV) в призначенні пенсії відмовлено.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області було прийнято Рішенням №155250013976 від 02.12.2021, яким позивачу надано інформацію щодо відмови у призначені пенсії за віком з огляду на те, що відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років. Вік заявника на момент звернення - 62 роки 0 місяців 21 день. Страховий стаж відповідно до наданих документів позивача становить 10 років 7 місяців 28 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди:
роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки трудова книжка оформлена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організація від 29.07.1993 №58 (дописана дата народження заявника і не завірена належним чином). Для зарахування необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи виданих на підставі первинних документів або дооформити трудову книжку належним чином;
роботи з 01.04.1990 по 30.12.2001 згідно уточнюючої довідки №01-11/83 від 06.08.2021 виданої комунальним закладом початкової спеціальної школи «Мистецька художня школа №1 імені К.К. Костанді м. Одеси», де зазначено, що особова справа заявниці в архівах школи відсутня та підставою видачі є трудова книжка, яка потребує уточнення.
Страховий стаж з 01.01.2002 позивачці зараховано згідно даних СПОВ.
Представник відповідача вважає, що відсутні підстави для зарахування вказаних у позові періодів роботи позивачці до її страхового стажу.
До суду надійшов відзив ГУ ПФУ у Львівській області на позовну заяву, в якому представник відповідача також просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивачці.
Представник зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: вул. Ак. Вільямса, м. Одеса, то заява від 01.12.2021 та необхідні документи для призначення пенсії були подані до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За принципом екстериторіальності документи позивачки щодо призначення пенсії за віком розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області і, відповідно, за результатами розгляду поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято 02.12.2021 рішення № 155250013976 про відмову у призначенні пенсії. Функції щодо розгляду заяви про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області вичерпано.
Представник зазначає, що обчислення стажу є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду, а тому підміна судом повноважень суб'єкта владних повноважень є втручанням в повноваження органів Пенсійного фонду.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу, зокрема, у випадку позивача - не менше 26 років.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При вивченні поданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки вона оформлена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях. Зокрема, встановлено, що на титульній сторінці трудової книжки дописано дату народження позивачки іншим почерком та не завірено вказаний запис належним чином. Окрім того, у записі №1 трудової книжки про період роботи з 23.06.1981 по 10.11.1981 в Одеському заводі кіноапаратури керівником хореографічного колективу не зазначено рік наказу про прийняття на роботу.
Щодо періоду роботи з 01.04.1990 по 30.12.2001 в Одеській художній школі №1 педагогом - хореографом встановлено, що згідно уточнюючої довідки №01-11/83 від 06.08.2021, виданої комунальним закладом початкової спеціалізованої школи “Мистецька художня школа №1 імені К.К. Костанді м. Одеси”, особова справа ОСОБА_1 в архівах школи відсутня, факт роботи не підтверджено первинними документами.
Так як страховий стаж позивачки складає 10 років 07 місяці 28 днів (при необхідному страховому стажі 26 років), що є недостатньо для призначення пенсії за віком, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
Проаналізувавши надані сторонами докази, у їх сукупності судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_2 ), 01.12.2021 року звернулася з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV з доданням наявних у неї документів (а.с.53-54).
02.12.2021 року ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення №155250013976 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Необхідний страховий стаж - 26 років. Страховий стаж становить 10 років 7 місяців 28 днів (а.с.67).
Позивачка не погодилась з вказаним рішенням та звернулась до суду з даним позовом.
Розглянувши заяви по суті та надані учасниками справи докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Стаття 1 Закону №1058-IV визначає наступні терміни:
1) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
2) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч.2,4 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтями 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 26 Закону №1058-IV встановлено, що починаючи з 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 62 років звернулась 01.12.2021 року із заявою до ГУ ПФУ про призначення пенсії.
Оскаржуваним рішенням №155250013976 від 02.12.2021 року ГУ ПФУ у Львівській області відмовлено позивачці у призначенні пенсії з підстави наявності у неї страхового стажу 10 років 7 місяців 28 днів.
Згідно з оскаржуваним рішенням позивачці не враховано до страхового стажу періоди роботи вказані у трудовій книжці, яка на думку ГУ ПФУ у Львівській області оформлена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях. Зокрема, встановлено, що на титульній сторінці трудової книжки дописано дату народження позивачки іншим почерком та не завірено вказаний запис належним чином. У рішенні зазначено, що для зарахування необхідно надати уточнюючі довідки або оформити трудову книжку належним чином.
Також на думку ГУ ПФУ у Львівській області не може бути прийнята уточнююча довідка від 06.08.2021 року, виданої комунальним закладом початкової спеціалізованої школи «Мистецька художня школа №1 імені К.К.Костанді м. Одеси», де зазначено, що особова справа заявниці відсутня та підставою видачі є трудова книжка, яка потребує уточнення.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Дослідивши оскаржуване позивачем рішення ГУ ПФУ у Львівській області №155250013976 від 02.12.2021 року суд дійшов висновку, що воно не відповідає вимогам рішення суб'єкта владних повноважень щодо його вмотивованості, обґрунтованості та зрозумілості.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Рішення повинно бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; прийматися розсудливо та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У позивачці наявна трудова книжка, в яку внесені всі записи її трудової діяльності. Проте згідно з оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ у Львівській області фактично визнала вказаний документ - трудову книжку позивачці, та відповідно всі записи у ній недійсними з підстав того, що на титульній сторінці трудової книжки дописано дату народження позивачки іншим почерком та не завірено вказаний запис належним чином.
Суд вважає таку позицію ГУ ПФУ необґрунтованою, прийнятою без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливою та такою, що не відповідає дотриманню необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.
З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що вона виписана 23.06.1981 року на ОСОБА_2 . В наступному на підставі свідоцтва про укладення шлюбу та зміною прізвища, внесений запис про зміну прізвища в трудову книжку на ОСОБА_3 з посиланням на свідоцтво про шлюб від 22.04.1882 року, згідно з наданою копією якого (а.с.60) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб з ОСОБА_5 та після укладення шлюбу присвоєно їй прізвище ОСОБА_3 . Дата народження, яка внесена в трудову книжку відповідає даті народження позивачці згідно з її паспортом та свідоцтвом про шлюб, на підставі якого внесені зміни в трудову книжку.
Крім того, відповідачами не спростовується достовірність запису у трудовій книжці за номерами 5 та 6 (а.с.18) щодо навчання позивачці на денній формі навчання в інституті культури, що також підтверджується відповідним дипломом НОМЕР_3 від 30.06.1988 року виданим ОСОБА_1 (а.с.57)
При таких обставинах якщо вважати твердження ГУ ПФУ, що на титульній сторінці трудової книжки дописано дату народження позивачки іншим почерком, хоча це не є достовірним та безумовним фактом (доказів вказаних обставин не надано), то належність трудової книжки серії НОМЕР_1 у сукупності обставин саме позивачці є безперечним та відповідно записи в ній свідчать про наявність відповідного трудового (страхового) стажу.
Первинний запис у трудовій книжці про працю позивачці з 18.06.1981 року по 10.11.1981 на Одеському заводі кіноапаратури керівником хореографічного колективу у заводському комітеті профспілки заводу "Кінап" хоча и має дійсно недолік запису про зачислення на роботу у вигляді відомостей зазначення лише номеру протоколу та неповної дати, а саме 18 червня без зазначення року. Проте сам запис внесений 23.06.1981 року тобто у день оформлення позивачці трудової книжки, що суд вважає достатнім підтвердженням дійсності запису, враховуючи, що вже у листопаді цього ж року позивачка звільнилась за власним бажанням.
Період роботи з 01.04.1990 по 30.12.2001 в Одеській художній школі № 1 педагогом - хореографом встановлений не тільки записом у трудовій книжці, але і уточнюючою довідкою №01-11/83 від 06.08.2021, виданої комунальним закладом початкової спеціалізованої школи “Мистецька художня школа № 1 імені К. К. Костанді м. Одеси”. Зазначення у вказаній довідки про відсутність особової справи ОСОБА_1 в архівах школи не може бути підставою не врахування вказаного періоду роботи, якій занесений в трудову книжку. При цьому вказаний запис внесений директором вказаного закладу В.П.Токаревим, яким и видана уточнююча довідка, тобто особою яка безпосередньо працювала з позивачкою.
Крім того, твердження ГУ ПФУ в оскаржуваному рішенні про неврахування вказаної уточнюючої довідки №01-11/83 від 06.08.2021 ґрунтується фактично на первинному твердженні про неналежне оформлення титульного листа трудової книжки та відповідно неможливості врахування всіх записів в ній, що судом визнано неправомірним.
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача з посиланням на правові висновки Верховного Суду (постанови від 07.02.2018 року по справі №275/615/17, від 24.05.2018 року по справі №490/12392/16-а), що право пенсіонера на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Верховний Суд свої висновки підтвердив у постанові від 20.01.2022 року №591/7003/16а за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Також відсутність документів про стаж позивача в архівній установі в наслідок не передання зазначених документів до нього підприємством не свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, яке регламентує підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Сталою практикою Верховного Суду є посилання на дотримання суб'єктами владних повноважень положень законодавства, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Так у постанові від 02.12. 2021 року по справі №263/9464/16-а Верховний Суд зазначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).
Вказана правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду у цій категорії справ.
У постанові від 20.01.2022 року у справі №591/7003/16а Верховний Суд вказує, що у касаційній скарзі відповідач заперечує проти зарахування до трудового стажу, який дає позивачу право на призначення пенсії на пільгових умовах, посилаючись на відсутність уточнюючих довідок.
Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постановах від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17 та від 12.12.2019 у справі №423/405/17 Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст.62 Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача повний робочий день під землею, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.
У постанові від 20.01.2022 року у справі №591/7003/16а 27 зазначено, що колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
З урахуванням викладеного суд по даній справі надавши правову оцінку спірним правовідносинам дійшов висновку, що в страховий стаж позивачці повинні бути зараховані періоди її роботи, які відображені у трудовій книжці, а саме: з 18.06.1981 року по 10.11.1981 на Одеському заводі кіноапаратури керівником хореографічного колективу у заводському комітеті профспілки заводу "Кінап", з 22.11.1981 по 20.08.1984 у Іллічівському будинку піонерів Іллічівського району міста Одеса керівником бальних танців, з 01.08.1988 по 01.02.1989 у Одеському обласному науково-методичному центрі народної творчості культурно-освітньої роботи методистом з хореографії, з 02.02.1989 по 31.08.1989 у Одеській дитячій школі мистецтв педагогом хореографом, з 01.09.1989 по 13.03.1900 у Дитячій музичній школі №16 педагогом хореографом, з 01.04.1990 по 30.12.2001 у Одеській художній школі №1 педагогом-хореографом.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачці підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та зобов'язання ГУ ПФУ з урахуванням правової оцінки наданої судом в рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2021 року про призначення пенсії.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач при поданні позову сплатила судовий збір у розмірі 2977,20 грн, тобто за три позовні вимоги. Проте суд вважає, що позивач фактично звернулась до суду з двома позовними вимогами, оскільки вимоги про скасування рішення за заявою від 01.12.2021 року та зобов'язання провести розрахунок пенсії за вказаною заявою є однією вимогою, враховуючи, що за сталою судовою практикою основна та похідна вимога вважається однією позовною вимогою. Таким чином, позивач повинна була сплатити судовий збір у розмірі 1984,80грн, тобто вказана сума підлягає розподілу.
Суд вважає, що по даній справі з відповідача ГУ ПФУ у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 1500,00 грн.
Що стосується переплати судового збору у розмірі 992,40 грн, то вона підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №155250013976 від 02.12.2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з урахуванням правової оцінки наданої судом в рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2021 року про призначення пенсії.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1500, 00 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва