справа№380/5071/22
20 травня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:
визначити протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 років у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
зобов'язати Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 (неповнолітній син) має статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та має право на пільги, встановлені Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Відповідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ІІІ, ОСОБА_2 має отримувати щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як член сім'ї військовослужбовця який загинув, у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України. У 2021 році отримав одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 966 грн., що є меншим, ніж передбачено чинним законодавством. На думку позивачки, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 її син набув право на допомогу до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вважаючи, що виплата допомоги у 2021 році здійснена не в повному обсязі, звернулась до відповідача з вимогою виплатити її допомогу у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач у відповіді, направленій позивачці, зазначив про те, що разова грошова допомога на 2021 рік виплачена в повному обсязі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №325 від 08.04.2021.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік проводилась згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 , є громадянкою України та відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 є матір'ю ОСОБА_2 .
Згідно з посвідченням дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем у квітні 2021 року було виплачено позивачу як члену сім'ї загиблого учасника бойових дій щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня 2021 року у розмірі 966,00 грн. Тобто у розмірі, визначеному постановою №325.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У зв'язку з вказаним, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про здійснення нарахування та виплати її неповнолітньому сину недоплаченої одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як члену сім'ї загиблого військовослужбовця у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Листом від 22.02.2022 №03-618 Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації повідомило позивачку про те, що виплата разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік члену сім'ї загиблого військовослужбовця була забезпечена Управлінням в межах своїх повноважень відповідно до постанови №325 від 08.04.2021 "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551). Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
У свою чергу, згідно з пунктом 1 статті 10 Закон №3551, до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, діти, які не мають (і не мали) своїх сімей.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни", дітям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до досягнення ними 16-річного віку передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається матері (або іншому повнолітньому члену сім'ї загиблої особи, або опікуну) за місцем реєстрації дитини. Після досягнення такими особами 16-річного віку в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, який продовжує дію посвідчення на наступний рік за умови їх належності до категорій осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
01 січня 1999 року набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статтю 15 Закону №3551 доповнено частиною четвертою такого змісту:
"Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком".
Як визначено статтею 17 цього Закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України" на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (набрав чинності 01 січня 2008 року) статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у новій редакції, за змістом якої щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Поряд із тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551 застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3551 фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551 застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України у цьому рішенні вказав, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 15 Закону №3551-XII в редакції Закону України №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою встановлено, що щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , в інтересах якого звернулась ОСОБА_1 , має статус члена сім'ї військовослужбовця (дитина військовослужбовця), який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
08.04.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №325 "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою встановлено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 966 гривень, тобто меншому, ніж передбачений статтею 15 цього Закону.
Отже, на час виплати ОСОБА_2 , як члену сім'ї (дитині військовослужбовця) загиблого (померлого) військовослужбовця у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551 і Постанова №325.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги членам сім'ї загиблих (померлих) військовослужбовців у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.
За таких обставин, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня члену сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця у 2021 році становить 8845,00 гривень.
У той же час, як було встановлено судом, Управлінням було виплачено вказану допомогу в розмірі 966,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону №3551 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону №3551 в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.
Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII.
Відповідно підпунктом 4.9 пункту 4 Типового Положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Центр відповідно до покладених на нього завдань проводить перерахунки розмірів грошової допомоги (в тому числі у зв'язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.
Отже, Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, а тому відповідач є органом, уповноваженим здійснювати виплату вказаної допомоги.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному Законом №3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виплата ОСОБА_2 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця щорічної разової державної грошової допомоги до 05 травня у 2021 році, у розмірі 966 грн., не відповідає статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Підсумовуючи вище, позовні вимоги щодо недоотриманих коштів у 2021 є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Судовий збір стягувати не належить.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Крутько О.В.