13 травня 2022 року м. Дніпросправа № 160/4809/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Бишевської Н.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року (суддя Турлакова Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21.07.2016 по 01.03.2018 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.07.2016 по 01.03.2018 роки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Вказане рішення набрало законної сили 26 вересня 2020 року та судом першої інстанції видано виконавчий лист, який направлено позивачу згідно супровідного листа від 27 січня 2021 року за вих. №4949/21.
20 серпня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання протиправним рішення відповідача при виконані рішення суду у порядку ст. 383 КАС України, яка ухвалою суду від 30.08.2021 повернута заявнику з підстав невідповідності зазначеної заяви вимогам ч. 2 ст. 383 КАС України.
10 листопада 2021 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем було подано заяву про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень при виконанні рішення суду у справі №160/4809/20 у порядку ст. 383 КАС України, в якій заявник просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виконання рішення суду від 26 серпня 2020 року по справі №160/4809/20 про встановлення для обчислення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період проходження військової служби з січня 2017 року по березень 2018 року базового місяця січень 2016 (під час виплати індексації за рішенням суду);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виконати рішення суду належним чином, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року, згідно п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 №1078 з встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) базового місяця січень 2008 року (з урахуванням вже виплачених грошових коштів за індексацію за попереднім рішенням суду);
- витребувати від Військової частини НОМЕР_1 письмове підтвердження про суму (калькуляцію) розрахунку та базовий місяць, з якого вона розраховувалась, при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року по справі №160/4809/20.
В обґрунтування заяви позивач вказує те, що не зважаючи на набрання рішенням суду від 26.08.2020 року законної сили 26.09.2020 року, а також звернення із заявою та виконавчим листом до Шевченківського ВДВС у м. Дніпрі, відповідач ухиляється від належного виконання судового рішення, а саме при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року, Військовою частиною НОМЕР_1 для обчислення індексації грошового забезпечення встановлюється базовий місяць січень 2016 замість місяця підвищення тарифних ставок (окладів) базового місяця січня 2008 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику з підстав пропущення позивачем десятиденного терміну звернення до суду із даною заявою в порядку ч. 4 ст. 383 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести рішення про розгляд заяви по суті, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення питання.
Мотивуючи апеляційну скаргу позивач вказав зокрема про те, що судом першої інстанції не було враховано те, що ним було пропущено строк звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України з поважних причин. Так, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у даній справі 25 листопада 2020 року позивач отримав на свій банківський рахунок грошові кошти за індексацію у розмірі 3951,93 грн., розуміючи що дана сума розрахована не відповідним до законодавства чином, позивач у грудні 2020 року звернувся до Військової частини НОМЕР_1 про калькуляцію, але відповідь не отримав. У квітні 2021 року позивач повторно звернувся із запитом, проте відповідь так і не отримав. Не отримавши відповіді на свої запити позивач звернувся до суду із позовом про визнання дій Військової частини НОМЕР_1 протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, однак ухвалою суду від 28.07.2021 року відмовлено у відкритті провадження. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 залишено без змін. Вказану постанову позивач отримав 29.10.2021 через систему електронного суду та впродовж 10 днів звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України. Позивач вважає, що його помилкове звернення у порядку позовного провадження не може позбавити останнього права на належне правосуддя.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на те, що, на думку останнього, доводи позивача про поважність підстав пропуску строку є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Приймаючи рішення про повернення позивачу заяви суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду із заявою про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень в порядку ст. 383 КАС України, позивачем пропущено десятиденний термін звернення до суду із даною заявою, визначений ч. 4 ст. 383 КАС України, оскільки про порушення своїх прав позивачу стало відомо 25.11.2021 року. При цьому, аналіз зазначеної статті 383 КАС свідчить, що остання встановлює конкретну дату початку строку для звернення із даною заявою, у зв'язку з чим, звернення до військової частини та виконавчої служби не може бути поважною підставою для пропуску встановленого десятиденного строку.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
При цьому положеннями ч. 1 ст. 370 КАС України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно ч. 4 ст. 383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Частиною 5 статті 383 КАС України передбачено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
З матеріалів справи встановлено, що рішення суду від 26.08.2020 року було виконано у добровільному порядку та виплачено грошові кошти за індексацію у розмірі 3951,93 грн., які позивач отримав на свій банківський рахунок 25.11.2020 року, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк».
Позивач, вважаючи, що сума виплати розрахована не відповідно до чинного законодавства, звернувся у грудні 2020 року до військової частини НОМЕР_1 про калькуляцію, проте не отримав відповідь.
23.07.2021 позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства за правилами встановленими КАС України з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі №160/12423/21 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
12.08.2021 року за допомогою засобів поштового зв'язку позивач звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою (вх. №72332/21 від 20.08.2021) про визнання протиправним рішення відповідача при виконанні рішення суду у справі 160/4809/20 у порядку ст. 383 КАС України, за результатами розгляду якої ухвалою від 30.08.2021 року останню повернуто заявнику з підстав не зазначення у такій заяві інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження.
Разом з цим, позивач оскаржив ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі №160/12423/21 про відмову у відкритті провадження в апеляційному порядку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 р. у справі №160/12423/21 залишено без змін.
У вказаній постанові суд апеляційної інстанції вказав про те, що у разі якщо позивач вважає протиправними дії відповідача, вчинені на виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 р. у справі №160/4809/20 його порушене право у даному випадку підлягає судовому захисту і такий захист здійснюється шляхом звернення позивача суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не шляхом пред'явлення нового позову в порядку адміністративного судочинства.
Отримавши копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 та ознайомившись з її змістом через систему електронний суд 29.10.2021 позивач протягом 10 десяти днів, а саме: 02.11.2021 повторно звернувся із заявою в порядку ст. 383 КАС України до суду у справі №160/4809/20.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суди не повинні тлумачити положення частини четвертої статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, та мають застосовувати вказані положення з урахуванням принципу обов'язковості судового рішення.
Суд першої інстанції мав би звернути увагу на конкретні обставини справи, зокрема на поведінку заявника, на його дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду, та оцінювати їх у сукупності, а не обмежитись формальним застосування положень частини четвертої статті 383 КАС України, та врахувати те, що після повернення поданої заяви в порядку статті 383 КАС України з підстав пропущення строків її звернення, норми КАС України не передбачають іншого способу захисту порушеного права особи в процесі виконання рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №9901/226/19 (провадження №11-165заі21).
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia №2, пункт 68) стосовно того, що особа, яка домоглася визнання держави винуватою за рішенням суду, не повинна розпочинати окремі процедури правозастосування по закінченню провадження. Забезпечити виконання рішення проти держави є зобов'язанням державних органів влади («Яворівська проти Росії» Yavorivskaya v. Russia, пункт 25) від дати, коли рішення стає обов'язковим і обґрунтованим («Бурдов проти Росії» Burdov v. Russia №2, пункт 69).
Таким чином, з огляду на те, що суд першої інстанції не надав належної та повної оцінки вчиненим позивачем діям та вжитим ним заходам з метою забезпечення свого права на належне виконання відповідачем судового рішення, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України, передчасним та необґрунтованим.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення питання, тому ухвала суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 23 листопада 2021 року підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 320, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року по справі №160/4809/20 скасувати.
Адміністративну справу №160/4809/20 направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя Н.А. Бишевська