14 лютого 2022 р.Справа № 440/9276/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції С.О. Удовіченко) від 13.10.2021 року по справі № 440/9276/21
за позовом ОСОБА_1
до Кам'яно-Потоківської сільської ради Кременчуцького району
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кам'яно-Потоківської сільської ради Кременчуцького району, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04 червня 2021 року про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Кам'яні Потоки, Кременчуцького району Полтавської області, площею 2,000 га, з кадастровим номером 5322481701:01:012:0032;
- зобов'язати відповідача розглянути повторно питання з урахуванням висновків суду про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Кам'яні Потоки, Кременчуцького району Полтавської області, площею 2,000 га, з кадастровим номером 5322481701:01:012:0032.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29 липня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, до якої надав копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких визначено бажане місце розташування земельної ділянки. Оскільки протягом місячного строку з дня реєстрації заяви відповідач не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, керуючисьстаттею 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)позивач замовив розроблення документації із землеустрою, про що 29 серпня 2019 рокуписьмово повідомив відповідача. 23 квітня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки. Проте, оскаржуваним рішенням відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки. Позивач вважає вказану відмову протиправною, оскільки єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у рішенні не навів.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити,
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи та невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також порушено норми процесуального права.
Зазначив, що оскільки місячний строк починає свій перебіг саме з дня реєстрації клопотання про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - 29 липня 2019 року, то відповідно сплив 29.08.2019 року. В зв'язку з чим, висновки суду першої інстанції, що відповідачем не було порушено місячний термін надання дозволу на розробку проекту землеустрою або мотивованої відмову у його наданні є помилковими. А тому, посилання суду, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, на прийняте відповідачем 30.08.2019 року рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є помилковими. Також посилається на те, що відзив на позовну заяву не отримував, а тому не мав можливості надати заперечення на нього.
Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач 29 липня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Кам'янопотоківської сільської ради в межах населеного пункту орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.
До заяви додано копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких визначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Заява зареєстрована відповідачем 29 липня 2019 року.
29 серпня 2019 року позивач письмово повідомив відповідача, що у зв'язку із тим, що протягом місячного строку з дня реєстрації заяви йому не надано дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у наданні, керуючись статтею 123 ЗК України замовив розроблення документації із землеустрою.
До повідомлення додано копію заяви від 29 липня 2019 року та договір від 29 серпня 2019 року на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
23 квітня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки 2 га сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства розташованої в межах с. Кам'яні Потоки на території Кам'янопотоківськоїсільської ради Кременчуцького району, кадастровий номер № 5322481701:01:012:0032.
Відповідач рішенням від 04 червня 2021 року відмовив у затвердженні проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах села Кам'яні Потоки, Кременчуцького району Полтавської області, площею 2,000 га, з кадастровим номером 5322481701:01:012:0032.
Не погоджуючись із правомірністю вказаної відмови, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач у місячний строк розгляду заяви прийняв рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, то у позивача не виникло передбаченихстаттею 118 ЗК України правових підстав для замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу - за принципом "мовчазної згоди", а у відповідача, на час звернення позивача із заявою від 23 квітня 2021 року, - обов'язку затвердити проект землеустрою та передати у власність земельну ділянку до отримання відповідно дозволу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано ЗК України.
Частиною 1 статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарськогопризначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом частин 1, 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК України.
Так, частиною шостоюстатті 118 ЗК Українипередбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із частиною сьомоюстатті 118 ЗК Українивідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексурозглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Частиною восьмоюстатті 118 ЗК Українипередбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до частин дев'ятої та десятоїстатті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею122 цього Кодексуу двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Виходячи із аналізу вказаних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №806/862/17.
Отже, відповідно до нормЗемельного кодексу України,передумовою для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є отримання дозволу для розробки проекту землеустрою та його погодження у встановленомустаттею 186-1 Земельного кодексу України порядку.
Водночас відповідно до абзацу 3 частини сьомоїстатті 118 ЗК України, особа може замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу - за принципом "мовчазної згоди".
Так, відповідно до цього абзацу у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, принцип "мовчазної згоди" може бути застосований за наявності таких умов:
1) у місячний строк з дня реєстрації клопотання суб'єктом владних повноважень не було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні;
2) у місячний строк з дня закінчення місячного строку з дня реєстрації клопотання заявником замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та повідомлено суб'єкта владних повноважень про це шляхом направлення письмового повідомлення з доданим до нього договором на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином лише за наявності вказаних умов погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без попереднього отримання дозволу на розробку цього проекту має бути прийнятий відповідним суб'єктом владних повноважень для розгляду питання щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Під час розгляду справи встановлено та підтверджується наявними в ній доказами, що із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач звернулася 29 липня 2019 року.
При цьому ЗК України не встановлює порядку обчислення початку перебігу такого строку.
Згідно з частинами першою, другоюстатті 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно достатті 252 ЦК Українистрок визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно статті 253 ЦК України, перебіг строку починаєтьсяз наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно частини третьоїстатті 254 ЦК Українистрок, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
В зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що місячний строк розгляду заяви розпочався 30 липня 2019 року та сплив відповідно 30 серпня 2019 року.
Аналогічний підхід до обчислення строків визначає і Європейська конвенція про обчислення строків (ETS N 76), підписана державами - членами Ради Європи 16.05.1972, яка набрала чинності 28.04.1983 (даліКонвенція). Ця Конвенціязастосовуєтьсядообчисленнястроківуцивільних,комерційнихіадміністративнихсправах,включаючипроцедуру стосовнотаких справ, якщо такі строки встановлені, зокрема,законом або судовим чи адміністративним органом (п.астатті 1Конвенції).
Так,відповідно до статті 2 Конвенціїдля цілей цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день,з якогопочинається відлік строку,а термін "diesadquem" означає день, у який цей строк спливає.Згідно з частиною 1 статті 3 Конвенції строки,обчисленіуднях,тижнях,місяцяхіроках,починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі diesadquem. Частиною 2 статті4Конвенціївизначено, що якщострокобчисленоу місяцях або роках,день diesadquem є днемостанньогомісяцячиостанньогороку,датаякого відповідаєdies a quo,або у разі відсутностівідповідної дати - останнім днем останнього місяця.
В зв'язку з чим, колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про те, що місячний строк розгляду починає свій перебіг саме з дня реєстрації клопотання про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - 29 липня 2019 року, то відповідно сплив 29.08.2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 30 серпня 2019 року прийнято рішення № 31 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Кам'яні Потоки".
Доказів оскарження та скасування вищевказаного рішення сторонами не надано.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку у позивача не виникло передбачених статтею 118 Земельного кодексу Україниправових підстав для замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу - за принципом "мовчазної згоди", а у відповідача, на час звернення позивача із заявою від 23 квітня 2021 року, - обов'язку затвердити проект землеустрою та передати у власність земельну ділянку до отримання відповідно дозволу.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують з наведених вище підстав.
Доводи апеляційної скарги щодо не направлення позивачу відзиву на позовну заяву є необґрунтованими та спростовуються наявним в матеріалах справи фіскальним чеком АТ «Укрпошта» (а.с. 60).
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 1-3ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зіст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.
Відповідно до ч. 5ст. 328 КАС Українине підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цьогоКодексурозглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року по справі №440/9276/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя Н.С. Бартош
Судді З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст постанови складено 19.05.2002 року