14 лютого 2022 р.Справа № 480/721/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Сумської обласної прокуратури, Офіс Генерального прокурора на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько) від 15.06.2021 року (повний текст складено 24.06.21 року) по справі № 480/721/21
за позовом ОСОБА_1
до Сумської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)
третя особа Офіс Генерального прокурора
про визнання протиправними та скасування наказу, рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Сумської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Сумської обласної прокуратури № 651к від 24.12.2020 про звільнення позивача з посади прокурора Конотопської місцевої прокуратури з 31.12.2020;
- визнати протиправним та скасувати рішення Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)” № 35 від 24.11.2020 про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора прокурором Конотопської місцевої прокуратури Бут О.Л.;
- поновити позивача на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області або на посаді, що є рівнозначною посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області з 31.12.2020;
- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 31.12.2020 в сумі 61483,50 грн. ;
- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь позивача 170719,09 грн. різниці між нарахованою заробітною платою;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді позивача в органах прокуратури з 31.12.2020 та на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області або на посаді, що є рівнозначною посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області з 31.12.2020 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за 1 місяць.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації та наказ про її звільнення є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню. Оскільки рішення про звільнення є незаконним, позивач підлягає поновленню на посаді із стягненням середнього заробітку на час вимушеного прогулу. Також вказує, що розмір належних їй виплат за квітень 2020 року повинен складати - 64636,50 грн. за місяць, а тому за період з квітня по грудень 2020 року включно різниця між нарахованою відповідачем заробітною платою позивача та розрахунком позивача становить 170719,09 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Сумської обласної прокуратури № 651к від 24.12.2020.
Поновлено позивача на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області з 01.01.2021.
Стягнуто на користь позивача з Сумської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 121007,04 грн.
Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь позивача суму судового збору в розмірі 908,00 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області з 01.01.2021 та стягнення з Сумської обласної прокуратури на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 22688,82 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачем, Сумською обласною прокуратурою та Офісом Генерального прокурора подано апеляційні скарги.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення різниці між нарахованою Сумською обласною прокуратурою заробітною платою та дійсно виплаченою заробітною платою позивача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що відмовляючи в задоволенні вказаної частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов неправовірного висновку про їх необґрунтованість. На думку скаржника, оскаржуване рішення Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)” № 35 від 24.11.2020 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки атестацію прокурорів місцевих прокуратур мають здійснювати кадрові комісії обласних прокуратур, проте така комісія не створювалась, особовий склад Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових гарнізонів (на правах місцевих) визначено, а не затверджено наказом Генерального прокурора № 425 від 10.09.2020 та подальшими Наказами Генерального прокурора, оприлюднення комісією інформації на офіційному веб-сайті Сумської обласної прокуратури відсутнє. Також вказує, що визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, необхідно врахувати Рішення Конституційного суду від 26 березня 2020 року №6-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення Позивач зазначає, що відповідно до вимог ч. 1, 2, 3, 4 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: вислугу років; виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З урахуванням компенсацій, доплат та премії за підрахунком позивача, її заробітна плата повинна становити 61483,50 грн. Середньоденний заробіток позивач визначає в розмірі 2927,78 грн. Крім того, з урахуванням Рішення Конституційного Суду, за період з квітня по грудень 2020 року відповідач повинен здійснити перерахування заробітної плати. За розрахунком позивача, за період з квітня по грудень 2020 року включно різниця між нарахованою заробітною платою позивача та розрахунком становить 170719,09 грн., яку позивач просить стягнути.
Офіс Генерального прокурора та Сумська обласна прокуратура, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, простять скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказують, що звільнення позивача відбулося на підставі та у спосіб, що передбачені діючим законодавством. Так, Законом України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" запроваджено реформування системи органів прокуратури. Позивач було подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію у встановлений строк за визначеною формулою, у зв'язку з чим, його було допущено до проходження атестації. За результатами іспиту у формі анонімного тестування на знання та вміння у застосуванні закону, позивачем здобуто 67 балів, що є меншим прохідного балу для успішного складання іспиту і його не допущено до проходження наступного етапу атестації. В зв'язку з чим, кадровою комісією правомірно прийнято оскаржуване рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, що мало наслідком видання спірного наказу про звільнення позивача з посади. Вказують, що звільнення позивача є законним, оскільки таке звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" було передбачено пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ. На думку скаржників норми Закону №113-ІХ є спеціальними та такими, що мають пріоритет над іншими нормативно-правовими актами.
Позивачем надано письмовий відзив на апеляційні скарги, в якому просить відмовити в їх задоволенні.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг та відзиву на них, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційні скарги Сумською обласною прокуратури та Офісу Генерального прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач працювала в органах прокуратури на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області.
19.09.2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ), який, окрім іншого, передбачав обов'язкове проходження атестації діючими працівниками органів прокуратури України.
03.10.2019 року Генеральним прокурором України винесено наказ №221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221). Цей Порядок встановив правила та процедуру проведення атестації прокурорів, передбаченої Законом №113-ІХ. Поряд з іншими нормами, Порядком №221 було передбачено, що для проходження атестації працівник прокуратури повинен подати заяву за формою, передбаченою додатком 2 до цього Порядку.
Сторонами не заперечувалось, що позивачем у встановлений строк і за визначеною формою було подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
За результатами проходження першого етапу атестації позивач набрала 67 балів, внаслідок чого рішенням Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 35 від 24.11.2020 її визнано такою, що не успішно пройшла атестацію за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
На підставі вказаного рішення, наказом керівника Сумської обласної прокуратури №651к від 24.12.2020 позивача було звільнено з органів прокуратури на підставі ст. 11 Закону України "Про прокуратуру", п. 3, п.п. 2 п. 19 розділу II "Прикінцевих і перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".
Позивач, вважаючи протиправними рішення про неуспішне проходження нею атестації та наказу про звільнення, звернулась до суду із цим позовом. Також вважаючи, що Сумською обласною прокуратурою у період з квітня по грудень 2020 року було невірно обраховано заробітну плату, просила стягнути різницю, яка за її розрахунком складала 170719,09 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з посади не відповідає критерію законності та обґрунтованості внаслідок відсутності підстав для звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури через ненастання події, з якою пов'язано можливість застосування положень п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру”, а саме, відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що звільнення позивача було незаконне, в зв'язку з чим, вона підлягає поновленню на попередній посаді із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є законним та обґрунтованим. Також суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем вимог закону при обрахунку чи виплаті позивачу заробітної плати, оскільки до часу і на момент звільнення позивач перебувала на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури та не була переведена до окружної прокуратури, відтак заробітна плата за цей період їй виплачувалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України, від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. А відтак, при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом було враховано розрахунок середньої заробітної плати позивача, проведений з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, наданий Сумською обласною прокуратурою, відповідно до якого середньоденна заробітна плата позивача складає 1080,42 грн., а розрахунок позивач (2927,78 грн.) визнано необґрунтованим.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону № 1697-VII, незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 1697-VІІ, прокурор зобов'язаний вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію.
Згідно зі ст. 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів від 27.04.2017, прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально. Постійно підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов'язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов'язки та завдання.
25.09.2019 року набрав чинності Закон № 113-ІХ, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури. Положення Закону № 113-ІХ на день ухвалення рішення у цій справі є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались.
За приписами п. 7 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" цього Закону, прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Згідно з п. 13 розд. II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Згідно п. 6 розділу I Порядку № 221, атестація включає такі етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Порядок № 221 є чинним, у встановленому законом порядку протиправним не визнаний.
Пунктом 10 розділу II Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Відповідно до п. 9 розділу І Порядку № 221, атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.
Згідно з п. 10 розділу І Порядку № 221, заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно).
Судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що позивач скористалась своїм правом та відповідно до вимог Закону № 113-ІХ та Порядку № 221 та подала заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в окружну прокуратуру та про намір пройти атестацію.
Отже, позивач була обізнана щодо умов та процедури проведення атестації, визначеними у Порядку № 221, у тому числі з можливими наслідками непроходження відповідного її етапу, а також добровільно надала персональну згоду на те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, його буде звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697. Така згода є усвідомленням, що у разі ненабрання прохідного балу унаслідок складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, кадровою комісією буде прийнято рішення про неуспішне проходження атестації.
Відповідно до п. 1 розділу II, п. 2 розділу III Порядку № 221, після завершення строку на подання заяви, вказаної у п. 9 розділу І цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генерального прокурора України (Офісу Генерального прокурора).
Кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
Кадрова комісія може прийняти рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки в один день. У цьому випадку, кадрова комісія формує графік складання вказаних іспитів із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестувань, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспитів. До складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки допускаються прокурори, які за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрали кількість балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, встановлений у пункті 4розділу ІІ цього Порядку.
Правомірність включення до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та на загальні здібності та навички позивачем не оскаржувалось.
Пунктом 3 розділу II Порядку № 221 визначено, що тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.
Відповідно до п. 4 розділу II Порядку № 221 прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.
Згідно п. 5 розділу II Порядку № 221, прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь у атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Як свідчать матеріали справи, за наслідками складання іспиту позивач набрала 67 балів, що є менше прохідного для успішного складання іспиту. Ці результати відображені у відповідній відомості, у якій позивач поставила власний підпис, чим підтвердила їх достовірність (т. 1 а.с. 181).
Матеріали справи не свідчать про звернення позивача із будь-якими зауваженнями щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Пунктом 17 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ, пп. 7, 8 розділу І Порядку № 221 визначено, що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. При цьому, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до Порядку № 221.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення кадрової комісії відповідає вимогам встановленим Порядком № 221, зокрема, містить підстави та обґрунтування його прийняття, а також посилання на нормативно-правові акти.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Третьою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) на підставі п.п. 13, 17 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ, п.п. 6, 8 розділу І, п.п. 4, 5 розділу II Порядку № 221 прийнято законне і мотивоване рішення № 35 від 24.11.2020 про неуспішне проходження позивачем атестації.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про незаконність вказаного рішення Третьої кадрової комісії, через те, що вона не утворена Сумською обласною прокуратурою.
Так, Законом № 113-ІХ, Порядками № 221 та Порядком роботи кадрових комісій, затвердженим Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі - Порядок № 233) не передбачено, що кадрові комісії обласних прокуратур повинні утворюватися саме обласними прокуратурами.
Відповідно до п. п. 4, 15 Порядку № 233 склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря. Голова комісії забезпечує систематичне оприлюднення узагальненої та статистичної інформації про результати діяльності комісії на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури.
При цьому Порядок № 233 не визначає, що наказом про визначення складу комісії повинні регулюватися повноваження комісії, оскільки вони зазначені Законом № 113-ІХ та Положеннями № 221, 233.
Відповідно до наказу Генерального прокурора від 10.09.2020 № 424 зі змінами, внесеними згідно з наказами від 15.09.2020 №452, від 24.11.2020 №558, від 26.11.2020 №569 з метою здійснення атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) створено Третьою кадрову комісію обласних прокуратур та визначено її персональний склад (т. 1 а.с. 42-47).
При цьому, позивачем не висловлювалась та жодним чином не повідомлялась до початку іспитів її незгода із процедурою атестації у відповідності до п.2 розд. 5 Порядку №221, якою регламентована можливість подачі зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації.
На підстав викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вказаної частини заявлених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону № 1697-VII, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Підпунктом 2 пункту 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Зазначені норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.
Як зазначалось, за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування із використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивач набрала 67 балів, що призвело до прийняття рішення про неуспішне проходження ним атестації.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі вищевказаного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, її було звільнено з посади та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача у зв'язку з відсутністю процедур ліквідації, реорганізації або скорочення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації.
На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюються, якщо інше не встановлено законом (ст. 82 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 81 ЦК України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом. Органи прокуратури відносяться до юридичних осіб публічного права.
Виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури (п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України).
Статтею 4 Закону № 1697-VІІ зазначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ звільнення прокурорів за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених пп. 1-4 п. 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ. При цьому, такої умови як прийняття уповноваженими органами чи особами рішень про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, скорочення кількості прокурорів вказаним пунктом не передбачено.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував доводи відповідачів щодо зменшення кількості прокурорів, яке відбулося не у зв'язку з рішенням Генерального прокурора, а на підставі внесення Законом №113-ІХ змін до ст. 14 Закону №1697, чинна редакція якої передбачає, що загальна чисельність прокурорів становить не більше 10000 осіб, замість попередньої редакції цієї норми, яка встановлювала загальну кількість працівників прокуратури - 15 000 осіб. Тому звільнення позивача відбувалося, зокрема, і в межах скорочення кількості прокурорів.
Підставу звільнення в наказі сформульовано у відповідності до п.п. 2 п. 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ.
При цьому, до набрання чинності Законом № 113-ІХ у ч. 3 ст. 16 Закону №1697 було вказано, що повноваження прокурора на посаді “можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом”. Після набрання чинності Законом № 113-ІХ займенник “цим” було вилучено з тексту норми, чим відбулося скасування заборони на передбачення підстав та порядку звільнення прокурорів в інших законах, окрім Закону № 1697. Отже, порядок звільнення прокурорів, який було передбачено в п. 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ, відповідає положенням Закону України “Про прокуратуру”.
Таким чином, чітко визначеним нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ, у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
Посилання суду на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17, колегія суддів вважає помилковим, оскільки судове рішення прийнято за іншими фактичними обставинами, ніж ті, що по даній справі.
Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що посилання у наказі про звільнення на положення п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Зміст поняття юридичної визначеності, на яку посилається суд в оскаржуваному рішенні, повною мірою викладено у документі “Мірило правовладдя” підготованому Європейською комісією “За демократію через право” Венеційська комісія) у 2016 році. Серед принципів, які становлять зміст юридичної визначеності, вказано: 1) доступність законодавства, 2) доступність судових рішень, 3) передбачуваність актів права, 4) сталість і послідовність приписів права, 5) легітимні очікування, 6) унеможливлення зворотної дії, 7) принципи nullum crimensinelege та nullum poenasinelege, 8) res judicata.
Зокрема, відповідно до п. 58 “Мірила правовладдя”, передбачуваність означає, що приписи права також мають бути передбачуваними за своїми наслідками: їх має бути сформульовано з достатньою чіткістю та зрозумілістю, аби суб'єкти права мали змогу впорядкувати свою поведінку згідно з ними.
Пункт 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ сформульований відповідно до вказаних вимог.
Враховуючи, що позивач має вищу юридичну освіту та значний стаж роботи у галузі права, вона могла усвідомлювати зміст та значення правових норм Закону № 113-ІХ, які регулюють її статус.
Крім того, звільнення прокурорів, що не пройшли атестацію, відбувалось однаково та не створювало для прокурорів стану невизначеності, в якому б вони не могли передбачати наслідки своїх дій.
Конституцією України (ст. 24) гарантовано рівність конституційних прав і свобод громадян. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
Рівність перед законом означає рівну для всіх громадян обов'язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов'язках, привілеях чи обмеженнях, які у цьому законі встановлені. Відповідні державні органи і особи повинні керуватися конкретним законом, а всі індивіди, на яких поширюється дія цього закону, є рівними щодо застосування його до них. Будь-які винятки можуть встановлюватись тільки законом, якщо Конституція це допускає. Такі винятки повинні мати публічно-правовий характер і слугувати публічним інтересам, виступати гарантіями здійснення цими особами суспільно корисних і важливих державних функцій, професійної діяльності в інтересах всіх членів суспільства.
Закон № 113-ІХ та Порядок визначають процедуру атестації прокурорів та слідчих, встановлюють рівні умови її проходження та наслідки неуспішного проходження, а саме звільнення з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1967-VII (п. 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ).
Ураховуючи викладене, поновлення позивача, яка неуспішно пройшла атестацію, та без успішного її проходження, на посаді в органах прокуратури, усупереч конституційному принципу рівності громадян надасть їй привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що захист прав позивача у спосіб поновлення на посаді в органах прокуратури не відповідає вимогам Закону № 113-ІХ.
Проходження служби в органах прокуратури має особливий характер, виходячи з її місця та функцій в системі державних органів (зокрема, протидія корупції, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та забезпечення швидкого, повного, неупередженого розслідування кримінальних проваджень, у тому числі резонансних, тощо). У зв'язку із запровадженням Законом № 113-ІХ першочергових і тимчасових заходів, пов'язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації прокурорів, подальша робота цих прокурорів в органах прокуратури можлива виключно у разі успішного проходження атестації.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Натомість, відповідачі, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довели правовірність звільнення позивача з посади.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувані рішення та наказ, відповідачі діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (№ 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (№ 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування оскаржуваного наказу, підстави для їх задоволення також відсутні.
З приводу заявлених позивачем вимог про стягнення з Сумської обласної прокуратури 170719,09 грн. різниці між нарахованою заробітною платою та тією, яку мала отримувати, колегія суддів зазначає наступне.
Обґрунтовуючи вказані позовні вимоги позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020, яким визнано неконституційними окремі положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697- VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів зазначає, що визнане неконституційним окреме положення п. 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України було запроваджено і набрало чинності 01.01.2015 внаслідок прийняття Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79- VIII.
Разом з тим, згідно з п.п. 66 п. 21 Закону № 113-ІХ, який набрав чинності 25.09.2019, внесені зміни до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та викладено її в новій редакції. Згідно з цією редакцією відповідні розміри посадового окладу, надбавок за вислугу років, виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат передбачено виключно для прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
У свою чергу, згідно з п. 3 розділу 2 "Прикінцеві і Перехідні положення" Закону №113-ІХ на період до переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Пунктом 7 розділу 2 "Прикінцеві і Перехідні положення" Закону №113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться в порядку, передбаченому цим розділом.
Таким чином, заробітна плата прокурорам, переведеним до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури після успішного проходження атестації нараховується та виплачується у розмірах, передбачених ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", а прокурорам Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур до такого переведення виплачується згідно з постановами Кабінету Міністрів України.
Зазначені положення Закону № 113-ІХ є чинними, у встановленому законом порядку неконституційними не визнавались.
Оскільки позивач станом на час звільнення перебувала на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури та не була переведена до окружної прокуратури, відтак заробітна плата за цей період їй виплачувалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України, від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
В зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вказаних позовних вимог.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у їх задоволенні.
В частині відмови задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційні скарги Сумської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі №480/721/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі №480/721/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.С. Бартош
Судді З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст постанови складено 19.05.2022 року