19 травня 2022 року справа № 580/1946/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. за участі секретаря судового засідання Мельникової О.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/1964/22 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Максима Залізняка 10, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21367450) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, ухвалив рішення.
19.04.2022 вх. 15581/22 позивач, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, з урахуванням заяви про зміну предмета або підстав позову, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком до 5 травня за 2021 рік;
- зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком до 5 травня за 2021 рік з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 02.05.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що має статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивачу щорічну разову грошову допомогу за 2021 рік було виплачено у сумі 3906 грн замість 14152 грн з урахуванням рішення Конституційного Суду України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020. Позивачем подано заяву від 11.04.2022 до відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати недоплаченої грошової допомоги за 2021 рік як інваліду ІІ групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідач, посилаючись на положення постанови КМУ від 08.04.2021 № 325 вказав на правомірність виплати одноразової грошової допомоги в сумі 3906,00 грн. Відповідач протиправно не нарахував і не виплатив позивачеві очікувану грошову допомогу повністю, тому позивач вважає виплату допомоги у меншій сумі такою, що порушує майнові права.
Відповідач позов не визнав, 16.05.2022 вх.13804/22 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що під час нарахування та виплати щорічної разової допомоги до 05 травня у 2021 році, відповідач діяв відповідно до чинного законодавства - постанови КМУ від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 325) у зв'язку з чим позов є необґрунтованим. Відповідач не має повноважень щодо іншого порядку призначення сум грошових допомог. Відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду щодо вимог з перерахунку допомоги за 2021 рік.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем і відповідачем доводи/аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту визначаються виключно законами України. Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частинами першою, другою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 зазначено: передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню у суспільстві шанобливого ставлення до них. Згідно зі ст. 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Відповідно до статті 13 Закону України № 3551 (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня ветеранам війни - особам з інвалідністю 2 групи унаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI. Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26: норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI (набрав чинності 01.01.2008) статтю 13 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: «щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, згідно якої норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Суд зазначає, що з 27.02.2020 застосовуються положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
З 27.02.2020 пункт 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції п. 20 Розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» об'єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у контексті повноважень щодо розмірів допомоги, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протиправною, позивач звернувся до суду.
Судом встановлено, що позивач має статус особи з інвалідністю ІІ групи (посвідчення серії Є від 04.05.2018 № 015944) та користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни, тому обмеження у законній виплаті допомоги характеризує протиправну бездіяльність відповідача у забезпеченні державних соціальних гарантій.
11.04.2022 позивач під час дії режиму воєнного стану звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплату невиплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, на яку відповідач листом від 12.04.2022 № 576/04-05/04 повідомив, що у 2021 році видатки на виплату грошової допомоги передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а порядок виплати та розміри грошової допомоги визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Зазначеним порядком установлено особам з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи виплату в розмірі 3906 грн на підставі списків, наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, 28.04.2021 Центром було перераховано кошти на АТ «Ощадбанк» для подальшого зарахування коштів на особовий рахунок одержувача.
Відповідно до статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до наказу Мінсоцполітики від 25.04.2006 № 147 зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 07.06.2006 за №683/12557 із змінами (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0683-06#Text) «Про затвердження Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат» Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є державною установою і підпорядковується Департаменту соціального захисту населення обласної міської державних адміністрацій. Одним із головних завдань Центру є забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави; здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат; здійснення моніторингу даних єдиної відомчої інформаційної системи з метою відстеження фінансових операцій щодо здійснення соціальних виплат.
Постановою КМУ від 08.04.2021 № 325 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та визначено розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до пунктів 2-5 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: 1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); 2) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцеві органи соціального захисту населення), центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат). Отримувачам грошової допомоги із числа військовослужбовців, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, служби судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги згідно з п.6 Порядку проводиться шляхом перерахування коштів місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на спеціальні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби. Разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 грн; II групи - 3906 грн; III групи - 3391 грн.
Громадяни мають бути впевненими у законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Набуте право не може бути скасоване чи звужене (рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011). Конституційний Суд України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007) зазначає про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги у залежність від видатків бюджету.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі Суханов та Ільченко проти України, № 68385/10 та № 71378/10, від 26.06.2014 зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Відповідно до рішення ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43) реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних призначень/асигнувань. ЄСПЛ у рішенні у справі Кечко проти України, заява № 63134/00 зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, проте свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23), органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26).
Разова грошова допомога особі з інвалідністю у контексті правомірних очікувань є доходом та матеріальною власністю (фінансовим інтересом) позивача. 28.04.2021 році позивачеві виплачено грошову допомогу до 5 травня у сумі 3906 грн, на що посилається позивач у позовній заяві та підтверджується листом відповідача.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до статті 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2021 складає 1769 гривень. Розмір щорічної разової грошової допомоги особі з інвалідністю ІІ групи у 2021 мав бути 14152 грн (1769 х 8).
Під час урегулювання спірних правовідносин з метою надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави, для обчислення і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню належить саме частина 4 стаття 13 Закону України № 3551 (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV), відтак доводи позивача є обґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 у справі № 440/2722/20, залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 (ЄДРСР 94377739). Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідач і суд мають брати до застосування висновки Верховного Суду.
Позаяк на час виникнення спірних відносин щодо нарахування і виплати позивачеві у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня діє Закон №3551, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію частини 4 статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, то позивачеві має бути донарахована і виплачена грошова допомога до 5 травня як особі з інвалідністю ІІ групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням сплачених коштів.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, тому позовні вимоги, сформовані до належного відповідача.
Відповідачем у відзиві на позов не доведено правомірність дій під час розгляду звернення позивача.
Надаючи оцінку твердженню відповідача у відзиві щодо пропущеного позивачем шестимісячного строку звернення до суду про виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, суд зазначає, що визначений у ч.4 ст.17-1 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» строк 30 вересня (кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована - є саме строком давності, що має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду у контексті висновків у постанові Верховного Суду у справі №160/11673/20. Перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом необхідно обчислювати, починаючи з 01.10.2021. Суд зазначає, що шестимісячний строк звернення до суду мав закінчитися 01.04.2022, проте у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 (Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 продовжений до 05 годин 30 хвилин 25.05.2022) із наступними продовженнями, враховуючи пункт 6 рішення Ради Суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану, визнав за можливе врахувати рекомендації щодо оцінки строку звернення до суду.
З урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною першою і другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу норм релевантного до спірних відносин законодавства України та оцінки доказів, наявних у матеріалах справи, з огляду на обраний спосіб захисту порушеного права, адміністративний позов належить задовольнити частково. Суд зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі № п/800/259/15 (ЄДРСР 54398764) бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, що виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Оцінюючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона є частково протиправною, позаяк відповідач, здійснивши нарахування і подальшу виплату позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у меншому розмірі, ніж вісім мінімальних пенсій за віком не діяв: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, без дотримання принципів належного врядування у реалізації головного завдання функціонування Центру у контексті сприяння реалізації прав позивача задля надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави.
У частині вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача у не виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, суд дійшов висновку, що вона не належить задоволенню, як така, що на час звернення позивача із позовом та на час ухвалення судового рішення є передчасною (заявленою на майбутнє), тому у цій частині позовних вимог належить відмовити. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України суд у конкретній справі вирішує спір, предмет якого існує на час розгляду справи, і не може приймати рішення на майбутнє. Судовому захисту належать порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому. Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо зобов'язання Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, належить задовольнити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 5, 6-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
У частині визнання протиправною бездіяльності Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не виплати ненарахованої суми ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відмовити.
Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Судові витрати не розподіляються. Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ]
відповідач: Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат [вул. Максима Залізняка, 10, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 21367450].
Судове рішення складене 19.05.2022.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА