Іменем України
07 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/8498/21
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язати вчинити певні дії,
22 грудня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач І), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач ІІ), в якому позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області від 12.10.2021 №122950001810;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 07.10.2021 про призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши при цьому до загального страхового стажу та до пільгового підземного стажу за Списком №1 період його роботи з 26.01.1989 по 29.11.1989 - у якості електрослюсаря підземного шахти «Южнодонбаська №1» Виробничого об'єднання «Донецьквугілля», до пільгового підземного стажу за Списком №1 період роботи з 03.03.1992 по 19.07.1992 у якості електрослюсаря підземного шахти «Трудовська» Виробничого об'єднання «Донецьквугілля», з 10.04.1995 по 11.09.1995 у якості електрослюсаря підземного шахти «Петровська» Виробничого об'єднання «Донецьквугілля», з 12.09.1995 по 19.05.1996 у якості підземного гірника очисного забою шахти «Петровська» Виробничого об'єднання «Донецьквугілля», з 30.05.1996 по 31.12.1998 у якості гірника очисного забою ДВАТ шахта «Південнодонбаська» №3, період навчання в СПТУ №103 м. Донецьк з 01.09.1985 по 20.01.1989 за спеціальністю «Електрослюсар підземний. Машиніст підземних установок» та період проходження військової служби з 22.12.1989 по 27.12.1991.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.10.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Луганській області через його територіальний підрозділ - Відділ обслуговування громадян №7 (м. Попасна).
ГУ ПФУ в Харківській області своїм рішенням від 12.10.2021 N2122950001810 відмовило у призначенні пенсії, не зарахувавши до загального страхового стажу та до пільгового підземного стажу за Списком №1 період роботи позивача з 26.01.1989 по 29.11.1989 - у якості електрослюсаря підземного шахти «Южнодонбаська №1» Виробничого об'єднання «Донецьквугілля» - через виправлення у даті наказу про звільнення та через відсутність довідок, що підтверджують пільговий характер праці та до пільгового підземного стажу за Списком №1 періоди роботи позивача з 03.03.1992 по 19.07.1992 електрослюсарем підземним шахти «Трудовська» Виробничого об'єднання «Донецьквугілля», з 10.04.1995 по 11.09.1995 електрослюсарем підземним шахти «Петровська» Виробничого об'єднання «Донецьквугілля», з 12.09.1995 по 19.05.1996 підземногом гірником очисного забою шахти «Петровська» Виробничого об'єднання «Донецьквугілля», з 30.05.1996 по 31.12.1998 гірником очисного забою ДВАТ шахта «Південнодонбаська» №3 - через відсутність довідок про підтвердження пільгового підземного стажу.
Крім того, на думку позивача, ГУ ПФУ в Харківській області не зарахувало до пільгового підземного стажу за Списком №1 період навчання в СПТУ №103 з 01.09.1985 по 20.01.1989 за спеціальністю «Електрослюсар підземний. Машиніст підземних установок» та період проходження військової служби з 22.12.1989 по 27.12.1991 - взагалі без обґрунтувань, хоча зарахування таких періодів до пільгового підземного стажу за Списком №1 передбачене чинним законодавством.
Отже, з оскарженим рішенням позивач не згоден, вважає його протиправним і таким, що має бути скасованим. Крім того зазначає, що ГУ ПФУ в Харківській області взагалі не мало права розглядати його заяву, оскільки не є структурним підрозділом органу, що призначає пенсію, до якого звернувся позивач.
Ухвалою суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с. 34-35).
07.02.2022 в судове засідання сторони не з'явилися, розгляд справи здійснювався за їх відсутності відповідно до вимог статті 205 КАС України.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позовних вимог не визнав, про що електронною поштою надав відзив на позовну заяву від 18.01.2022 № 1200-0903-7/3007 (а.с. 45-48). Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач зазначив, що 07.10.2021 позивач звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за віком (п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно з вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви про призначення (перерахунок) пенсії та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Отже після реєстрації заяви позивача про призначення пенсії засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено відповідний структурний підрозділ - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке розглянуло заяву позивача та прийняло рішення від 12.10.2021 № 122950001810 про відмову у призначенні пенсії позивачу за відсутності необхідного пільгового стажу.
На думку відповідача оскаржене рішення є законним, тому він вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
24.01.2022 на адресу суду від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надійшов відзив, в якому зазначено, що 07.10.2021 позивач звернувся до управління за призначенням пенсії. Відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам- чоловікам, які не мають зазначеного стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на вказаних роботах, пенсія призначається із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожний рік такої роботи. Згідно з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається - цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наданих позивачем документів до страхового стажу не зарахований період з 26.01.1989 по 29.11.1989, оскільки наявні виправлення в даті наказу про звільнення з роботи; до пільгового підземного стажу не зараховано період роботи з 03.03.1992 по 19.07.1992, з 10.04.1995 по 19.05.1996, з 30.05.1996 по 31.12.1998, оскільки відсутні пільгові довідки. У зв'язку з тим, що у позивача недостатньо пільгового стажу роботи за Списком №1 (зарахований пільговий стаж становить 5 років 10 місяців 6 днів страховий стаж позивача - 28 років 09 місяців 06 днів) рішенням № 122950001810 від 12.10.2021 відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. На підставі вказаного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.10-13).
07 жовтня 2021 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком, додавши до неї відповідний пакет документів. (а.с.49,50).
Отже, на дату звернення з вказаною заявою позивачу виповнилося 51 рік.
Рішенням начальника відділу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.10.2021 №122950001810 (в рішенні не зазначено, якого саме відділу начальник приймав таке рішення) позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” через відсутність підземного стажу роботи, а саме 25 років. До страхового стажу не зарахований період з 26.01.1989 по 29.11.1989, оскільки наявні виправлення в даті наказу про звільнення з роботи. До пільгового стажу не зараховані періоди роботи з 03.03.1992 по 19.07.1992, з 10.04.1995 по 19.05.1996, з 30.05.1996 по 31.12.1998, оскільки відсутні пільгові довідки.
В оскарженому рішенні зазначено, що згідно з наданих позивачем документів його страховий стаж складає 28 років 9 місяців 6 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 - 5 років 10 місяців 6 днів (а.с.88).
Трудова книжка позивача від 13.03.1970 серії НОМЕР_2 містить такі записи про періоди його роботи (а.с. 19-26):
01.09.1985 - 20.01.1989 навчався в СПТУ №103 м. Донецька;
Шахта «Южнодонбаська» №1 ім. Героїв 9-ї стрілецької дівізії д/о «Донецьквугілля»:
- 26.01.1989 прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті,
- 29.11.1989 звільнений у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії на підставі наказу №286-к від 11.12.1989 (дата наказу містить виправлення в зазначенні місяцю видачі наказу);
- 22.12.1989 - 27.12.1991 служба в лавах Радянської Армії;
Шахта «Трудова» п/о «Донецьквугілля»:
03.03.1992 - 19.07.1992 працював електрослюсарем 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
Виробниче об'єднання «Донецьквугілля» Шахта «Петровська»:
- 10.04.1995 прийнятий на шахту «Петровська» електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею та направлений на ВШТ-1;
- 12.09.1995 переведений підземним гірником очисного забою 4 розряду з повним робочим днем під землею дільниці №1;
- 19.05.1996 звільнений за власним бажанням;
Державна холдингова компанія «Донгугілля» Шахта «Південнодонбаська» №3:
- 30.05.1996 прийнятий гірником очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- 01.10.1997 переведений гірником очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- 10.11.1999 звільнений за власним бажанням;
Шахта імені Челюскінців Донецького виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Донецьквугілля»:
09.08.2000 - 21.12.2000 працював гірником очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем під землею та направлений на дільницю №5;
ООО «Укр-ДОК-Прогрес:
04.05.2001 - 13.10.2002 працював підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті на дільниці №3;
Структурний підрозділ «Шахта «Ольховатська» ДП «Орджонікідзевугілля»:
- 09.06.2003 прийнятий стволовим підземним;
- 26.08.2003 переведений забійником підземним;
- 02.03.2004 звільнений згідно ст.38 КЗпП України;
- 01.09.2004 - 01.10.2005 працював забійником підземним;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вугледобича»:
- 14.07.2009 прийнятий учнем гірника очисного забою з повним робочим днем на підземним днем на підземних роботах в шахті;
- 16.11.2009 переведений гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах в шахті;
- 27.09.2010 звільнений за власним бажанням;
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЭММЭД»:
-14.05.2011 - 13.10.2011 працював забійником 6-го розряду підземним з повним робочим днем під землею;
- за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право переходу на пенсію за Списком №1 (наказ №6 від 04.07.2010, запис №36).
Всі зазначені записи завірені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, містять всі необхідні реквізити наказів про прийняття та звільнення з посади позивача, однак в трудовій книжці наявні не всі записи про атестацію робочого місця у спірний період. Дійсно, в наказі про звільнення з роботи у період з 26.01.1989 по 29.11.1989 є виправлення в даті видання самого наказу, сам запис завірений підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.
Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) відповідачем не зараховані до пільгового підземного стажу роботи позивача за Списком №1 періоди: навчання в СПТУ №103 м. Донецьк з 01.09.1985 по 20.01.1989, роботи з 26.01.1989 по 29.11.1989 (в тому числі не зараховано і до страхового стажу), військової служби з 22.12.1989 по 27.12.1991, роботи: з 03.03.1992 по 19.07.1992, з 10.04.1995 по 19.05.1996, з 30.05.1996 по 31.12.1998; пільговий підземний зарахований стаж ОСОБА_1 за Списком №1 складає 5 років, страховий стаж - 23 роки 9 місяців 6 днів (а.с. 87).
Також відомостями ОК-5 підтверджено наявність в позивача пільгового підземного стажу в період з 01.01.1999 по 13.10.2011 в загальному розмірі 5 років 10 місяців 6 днів, що відображено в оскарженому рішенні (а.с.82-84).
Отже, спірними періодами пільгового стажу позивача, в зарахуванні якого позивачу відмовлено, є: час роботи з 26.01.1989 по 29.11.1989, через виправлення в даті наказу про звільнення з роботи, а також періоди його роботи з 03.03.1992 по 19.07.1992, з 10.04.1995 по 19.05.1996, з 30.05.1996 по 31.12.1998 через відсутність пільгових довідок, а також час навчання в СПТУ №103 м. Донецьк з 01.09.1985 по 20.01.1989 та військової служби з 22.12.1989 по 27.12.1991.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими нормами чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003№ 1058-IV.
Статтею 62 Закону “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”.
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Згідно з статтею 100 Закону України “Про пенсійне забезпечення” особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 1.
При цьому, за правилами застосування Списку № 1, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31.12.1991, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01.01.1992 або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11.03.1994, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11.03.1994 р. або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16.01.2003, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що у ній наявні всі необхідні записи щодо роботи позивача із повним робочим днем під землею, однак відсутні записи про атестацію робочого місця в спірні періоди, а також є виправлення в даті винесення наказу про його звільнення №286-к від 11.12.1989.
Згідно з вимогами пункту 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 N 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 N 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 N 412, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, виправлення здійснюються адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику необхідну допомогу в цьому.
Отже, обов'язок щодо внесення належним чином виправлень до записів трудової книжки покладався на адміністрацію підприємства, де працював позивач. Тобто тягар відповідальності за неналежне оформлення такого запису чи внесення виправлень неналежним чином не може покладатися на позивача як працівника та позбавляти його права на зарахування до страхового та пільгового стажу такого періоду роботи.
Щодо відсутності записів про атестацію робочого місця суд зазначає наступне. Згідно з п. 4.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
В той же час, як передбачено пунктом 4.5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації вперше проведеної після 21 серпня 1997 року право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.
З аналізу вище вказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Порядок та умови проведення такої атестації набули чинності з 21.08.1992.
Відповідно до Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Зазначеної позиції дотримується й Верховний Суд в постанові від 23.10.2018 в справі №348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування сірних періодів роботи позивача на підставі відомостей трудової книжки, в тому числі за наявності виправлень в даті наказу про звільнення позивача №286-к від 11.12.1989 та відсутності записів про атестацію робочого місця за період його роботи з 21.08.1992 до 01.01.1999.
Таким чином, всі спірні періоди роботи позивача, а саме: з 26.01.1989 по 29.11.1989, з 03.03.1992 по 19.07.1992, з 10.04.1995 по 19.05.1996, з 30.05.1996 по 31.12.1998 мають бути зараховані за відомостями його трудової книжки як до загального страхового, так і до пільгового підземного стажу позивача.
Щодо наявності підстав для зарахування до пільгового підземного стажу позивача періоду його навчання та військової служби судом встановлені такі обставини.
Періоди навчання позивача з 01.09.1985 - по 20.01.1989 в СПТУ №103 м. Донецька за спеціальністю «Електрослюсар підземний. Машиніст підземних установок» та військова служба в період з 22.12.1989 - по 27.12.1991 підтверджені записами трудової книжки позивача від 13.03.1970 серії НОМЕР_2 (а.с. 19-26), а також копією диплома НОМЕР_3 від 20.01.1989 та військового квитка № НОМЕР_4 від 22.12.1989 (а.с. 14-15).
Також судом встановлено, що позивач в період часу після навчання і до служби в армії працював за підземною професією, а саме: з 26.01.1989 по 29.11.1989 електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті, звільнений у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії.
З цього приводу, суд зазначає, що абзацом 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до частини першої статті 8 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Крім того, на час проходження навчання та військової служби позивачем були чинними такі норми, що мають бути застосовані до спірних правовідносин.
Відповідно до п.п. "з" п. 109 розділу VIII Постанови Ради Міністрів СРСР "Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій" від 03 серпня 1972 року № 590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.
Приписами частини 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР No 590 від 03 серпня 1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "до" і "л", прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для зарахування періоду навчання до пільгового стажу, встановлено, що особа після завершення навчання має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, при цьому не встановлюючи обмежень щодо часу працевлаштування особи або конкретної професії.
Крім того, слід врахувати положення ч. 1 ст. 38 Закону України "Про професійно - технічну освіту" відповідно до яких час навчання у професійно - технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Конституційний суд України в своєму рішенні No 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Тобто до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.
На період проходження позивачем військової служби діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року No 590 (далі по тексту - Положення). Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Отже, позивач одразу працевлаштувався після закінчення навчання на роботу за набутою підземною професією, з якої звільнився у зв'язку з призовом на військову службу. Тому до пільгового підземного стажу за Списком №1 мають бути зараховані і період його навчання з 01.09.1985 по 20.01.1989 за спеціальністю «Електрослюсар підземний. Машиніст підземних установок», і період військової служби з 22.12.1989 по 27.12.1991.
Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано позивачу до пільгового підземного стажу за Списком №1 всі спірні періоди роботи позивача, а саме: з 26.01.1989 по 29.11.1989, з 03.03.1992 по 19.07.1992, з 10.04.1995 по 19.05.1996, з 30.05.1996 по 31.12.1998, а також періоди навчання з 01.09.1985 по 20.01.1989 за спеціальністю та військової служби з 22.12.1989 по 27.12.1991, всього 10 років 3 місяця 29 днів. Разом із зарахованим пільговим підземним стажем за Списком №1 за період 01.01.1999 по 13.10.2011 на підставі відомостей ОК-5, а саме: 5 років 10 місяців 6 днів, що відображено в оскарженому рішенні, в загальному розмірі такий стаж складає 16 років 2 місяці 5 днів (а.с.82-84).
Статтею 114 Закону No 1058-ІУ врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 3 статті 114 Закону No 1058-ІУ працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Суд погоджується з висновком відповідачів, що позивач не має достатнього пільгового стажу для призначення пенсії на підставі вимог частиною 3 статті 114 Закону No 1058-ІУ.
Однак, відповідно до вимог частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до вимог частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Раніше порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Так, пункт «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи 20 років та пільгового стажу роботи 10 років).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207 апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тобто, пенсійний вік для призначення пенсії за віком для жінок, а також кількість необхідного загального страхового стажу та стажу роботи з шкідливими умовами праці за списком №1, визначено саме пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ: 50 років - вік, 20 років - страховий стаж, 10 років- пільговий спеціальний стаж за списком №1.
Таким чином, за наявності віку 51 рік на дату звернення з заявою про призначення пенсії та страхового стажу, з урахуванням кратності пільгового, понад 30 років, а також пільгового підземного стажу за списком №1 - 16 років 2 місяці 5 днів, позивач мав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах станом на дату звернення до суду з вказаною заявою на підставі зазначених норм законодавства, тому рішення про відмову йому в призначенні такої пенсії було протиправним.
В той же час в позовних вимогах позивач просить суд поновити його право на пенсію саме на підставі ч. 3 ст. 114 Закону №1058, однак, оскільки пільговий стаж позивача складає лише повних 16 років, суд відмовляє в задоволенні заявлених позовних вимог в цій частині, вважаючи, що право позивача на призначення пенсії має бути поновлене саме на підставі вимог пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, а також вимог ст.8 Закону України "Про престижність шахтарської праці" (оскільки пільговий підземний стаж позивача складає понад 15 років).
Тому в цій частині суду слід вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушеного права позивача згідно з вимогами ч.2 ст.9 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України.
Щодо наявності правових підстав для передачі заяви позивача про призначення пенсії на розгляд від відповідача І до відповідача ІІ та правомірності розгляду ГУ ПФУ у Харківській області заяви позивача по суті суд дійшов таких висновків.
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно частини першої статті 44 Закону No 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Таким чином, нормами статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 44 Закону No 1058 прямо визначено, що звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду.
Пунктом 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. No 280 (далі також - Положення No 280), передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, серед іншого, щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, «призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
Згідно пункту 7 Положення No 280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 No 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за No 40/26485 (далі також Положення No 28-2) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно пункту 4 Положення No 28-2 Головне управління, утворене шляхом злиття головного управління Фонду та управління Фонду, головне управління Фонду, до якого приєднані управління Фонду, також забезпечують виконання завдань, передбачених пунктом 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року No 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за No 41/26486 (далі - Положення).
Підпунктом 7 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, серед іншого, визначено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 No 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком.
Відповідно до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 No 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» у Луганській області Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, Управління Пенсійного фонду в Попаснянському районі, Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 No 925 внаслідок реорганізації територіальних органів Пенсійного фонду України в Луганській області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Лугангькій області Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України. Управління Пенсійного фонду в м. Лисичанську, Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку, Управління Пенсійного фонду в Попаснянському районі, Управління Пенсійного фонду в Станично-Луганському районі на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області покладені функції з призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
Згідно з відомостями офіційного сайту, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області має такі структурні підрозділи:
1) Сектор обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр), місце розташування - місто Сєвєродонецьк;
2) Відділ обслуговування громадян No 1 (сервісний центр), місце розташування - смт Біловодськ, смт Мілове;
3) Відділ обслуговування громадян No 2 (сервісний центр), місце розташування - смт. Білокуракине, смт Новопсков;
4) Відділ обслуговування громадян No 3 (сервісний центр), місце розташування -м. Кремінна;
5) Відділ обслуговування громадян No 4 (сервісний центр), місце розташування - м. Лисичанськ;
6) Відділ обслуговування громадян No 5 (сервісний центр), місце розташування - смт. Марківка;
7) Відділ обслуговування громадян No 6 (сервісний центр), місце розташування -смт. Новоайдар, м. Щастя;
8) Відділ обслуговування громадян No 7 (сервісний центр), місце розташування - м. Попасна;
9) Відділ обслуговування громадян No 8 (сервісний центр), місце розташування - м. Рубіжне;
10) Відділ обслуговування громадян No 9 (сервісний центр), місце розташування - м. Сєвєродонецьк;
11) Відділ обслуговування громадян No 10 (сервісний центр), місце розташування - м. Сватово, смт Троїцьке;
12) Відділ обслуговування громадян No 11 (сервісний центр), місце розташування - смт. Станиця Луганська;
13) Відділ обслуговування громадян No 12 (сервісний центр), місце розташування -м. Старобільськ.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області є територіальним органом Пенсійного фонду України, що призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області має 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області.
Також згідно змісту Положення про Пенсійний фонд України у останнього зовсім відсутні функції щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії,
щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
У Пенсійного фонду України наявні повноваження стосовно організації, координації та контролю «роботи» саме «територіальних органів», серед іншого, щодо здійснення контролю за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, «призначення (перерахунку) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
Аналіз зазначених норм законів та нормативно-правових актів свідчать про те, що Пенсійний фонд України безпосередньо не наділений повноваженнями щодо «призначення (перерахунку) і виплати пенсій», а в силу положень пункту 7 Положення No 280 здійснює такі повноваження виключно через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
Пунктом 1.1. розділу І Порядку 22-1 визначено, що заява про призначення пенсії подається заявником до «територіального органу» Пенсійного фонду України (далі - «орган, що призначає пенсію») через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - «сервісний центр»),
Відповідно до пункту 4.1. розділу IV Порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень «органу, шп ппі/пначає пенсію».
Згідно пункту 4.2 розділу IV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником «органу, що призначає пенсію» (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів «органом, що призначає пенсію», приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7. розділу IV Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів саме «органом, що призначає пенсію».
Виключно «орган, що призначає пенсію», не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Заява про призначення пенсії була подана позивачем до Відділу обслуговування громадян No 7 (сервісний центр), місце розташування - м. Попасна.
Як вже зазначалося, пункт 4.2 розділу IV Порядку 22-1 визначає, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Зазначені дії як відповідача 1, так і відповідача 2 не відповідають положенням пункту 4.2 розділу IV Порядку 22-1, оскільки згідно вказаної норми засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ саме «органу, що призначає пенсію».
ГУПФУ в Луганській області має 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області.
Саме серед 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності повинен був визначений один структурний підрозділ, який повинен був сформувати атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача.
Натомість, таким структурним підрозділом був визначений відповідач ІІ - ГУПФУ у Харківській області.
Зазначені дії не регламентовані жодною правовою нормою, які регулюють відносини в сфері пенсійного забезпечення.
ГУПФУ у Харківській області не є структурним підрозділом ГУПФУ в Луганській області, оскільки є територіальним органом Пенсійного фонду України і має свої окремі структурні підрозділи.
Пенсійний фонд України в силу приписів норм законодавства та Положення про Пенсійний фонд України не наділений повноваженнями призначати пенсії, відповідно серед його територіальних органів (якими є як ГУПФУ в Луганській області, так і ГУПФУ в Харківській області) не може визначатися «структурний підрозділ», який в силу приписів пункту 4.2 розділу IV Порядку 22-1 формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення) та електронну пенсійну справу.
Таким чином, відповідач ІІ взагалі не мав правових підстав для розгляду заяви та прийняття рішення стосовно позивача, який звернувся із заявою про призначення пенсії до відповідача І.
В силу приписів пункту 4.3. розділу IV Порядку 22-1 саме керівник ГУПФУ в Луганській області повинен підписати рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії, оскільки ГУПФУ в Луганській області і є тим «органом, що призначає пенсію».
В той же час, оскаржене рішення підписане начальником відділу (не вказано якого саме) ГУПФУ в Харківській області, повноваження якого на здійснення розгляду заяви позивача від установи ІІ відповідача також не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.
Пункт 4.7. розділу IV Порядку 22-1 визначає, що саме «орган, що призначає пенсію» (за спірних правовідносин - ГУПФУ в Луганській області) повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Враховуючи вище викладені обставини, в порушення пунктів 4.2., 4.3. та 4.7. розділу IV Порядку 22-1 після реєстрації заяви позивача протиправно визначено за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ у Харківській області як структурний підрозділ, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскарженого рішення та необхідність його скасування.
З метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог згідно з ч.2 ст.9 КАС України в частині визначення інших підстав для призначення пенсії позивачу з зазначених вище підстав.
Отже позов має бути задоволено частково. За встановлених судом обставин належним способом захисту порушеного права є саме зобов'язання відповідача І призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 на підставі пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, а також вимог ст.8 Закону України "Про престижність шахтарської праці" за заявою про призначення пенсії від 07.10.2021, зарахувавши до його пільгового підземного стажу роботи за списком №1 також періоди: навчання в СПТУ №103 м. Донецьк з 01.09.1985 по 20.01.1989, роботи з 26.01.1989 по 29.11.1989, військової служби з 22.12.1989 по 27.12.1991, роботи: з 03.03.1992 по 19.07.1992, з 10.04.1995 по 19.05.1996, з 30.05.1996 по 31.12.1998.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судових витрат, тому питання щодо їх розподілу судом не вирішується.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстраціїя: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, Харківська область, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області № 12295001810 від 12.10.2021 «Про відмову у призначенні пенсії», постановлене відносно ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 на підставі пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, а також вимог ст.8 Закону України "Про престижність шахтарської праці" за заявою про призначення пенсії від 07.10.2021, зарахувавши до його пільгового підземного стажу роботи за списком №1 також періоди: навчання в СПТУ №103 м. Донецьк з 01.09.1985 по 20.01.1989, роботи з 26.01.1989 по 29.11.1989, військової служби з 22.12.1989 по 27.12.1991, роботи: з 03.03.1992 по 19.07.1992, з 10.04.1995 по 19.05.1996, з 30.05.1996 по 31.12.1998.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 14 лютого 2022 року.
Суддя В.С. Шембелян