про закриття провадження в адміністративній справі
13 травня 2022 рокум. Ужгород№ 260/7978/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Маєцької Н.Д.
при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.
за участю:
представника позивача - Козакова М.В.,
представника відповідача - Пекар В.І.,
третя особа - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - Майстренко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 травня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, повний текст ухвали складено 18 травня 2022 року.
ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, якою просить: визнати неправомірними дії (бездіяльність) Виконавчого комітету Ужгородської міської ради при прийняття рішення зафіксованого у протоколі №10 від 09 вересня 2021 року щодо погодження межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , скасувати його та зобов'язати відповідний структурний орган Ужгородської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 , подану до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради 02.09.2021 року, у встановленому ст.159,160 Земельного кодексу України порядку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 вересня 2021 року на засіданні комісії виконавчого комітету Ужгородської міської ради розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення, оформлене протоколом № 10, яким погоджено межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 із власниками суміжних земельних ділянок, зокрема ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що він, як власник суміжної земельної ділянки, всупереч вимогам законодавства не був повідомлений про розгляд заяви ОСОБА_1 , відтак не мав можливості подати документи та інші докази, та надати пояснення, у зв'язку з чим вважає, що рішення оформлене протоколом № 10 про погодження меж земельної ділянки є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 21 січня 2022 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві та просила їх задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що предметом позову є визнання протиправними та скасування рішень комісії з вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок та додержання добросусідства, яке ухвалене з приводу погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, одним з яких є позивач. Відтак, на переконання відповідача, предметом розгляду в даній справі є не тільки рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, скільки приватний інтерес позивача щодо вирішення земельного спору із суміжним землекористувачем, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Представник позивача надала суду відповідь на відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідачем не спростовані доводи позивача, що у разі дотримання ним процедури прийняття рішення зміст рішення залишився б незмінним.
В судовому засіданні представник відповідача просив закрити провадження у справі, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи надав суду пояснення, в яких зазначив,що спір щодо погодження ОСОБА_1 меж земельної ділянки суб'єктом владних повноважень у зв'язку з відмовою позивача погодити такі межі є приватно-правовим, спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Крім того зазначив, що внаслідок оскарженого рішення ОСОБА_1 оформив та набув в подальшому право власності на земельну ділянку.
В судовому засідання третя особа та представник третьої особи заперечили проти задоволення позовних вимог та просили закрити провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
Згідно з положеннями п.1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 820/4089/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції потрібно виходити із суті прав та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Судом встановлено, що позивач є власником суміжної земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:31:001:0127 до земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка є предметом оскарженого рішення комісії Ужгородської міської ради.
Відповідно до витягу з протоколу № 10 засідання комісії з вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок та додержання добросусідства від 09 вересня 2021 року за результатами звернення ОСОБА_3 щодо погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 вирішено погодити межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , з суміжним землекористувачем, зокрема позивачем.
Таким чином, предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення комісії з вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок та додержання добросусідства, яке ухвалене з приводу погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, одним з яких є позивач.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 817/986/17, постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 640/109/19, ухвалі від 18 серпня 2021 року у справі № 420/6319/21.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
З огляду на вищенаведені норми, у разі задоволення позовних вимог, визнання протиправним рішення відповідача впливає на права третьої особи як суміжного землекористувача, якому таким рішенням погоджено межі земельної ділянки, а тому в даному випадку існує спір про право, що унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, беручи до уваги характер спірних правовідносин та суб'єктний склад, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі в зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
На виконання зазначених положень, суд роз'яснює позивачеві, що оскільки юрисдикція адміністративного суду, незважаючи на суб'єктний склад з участю органу місцевого самоврядування не поширюється предметно на правовідносини в даній справі, то даний спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Закрити провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька