18 травня 2022 року Справа № 160/4873/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвінової Людмили Іванівни, відповідача 2 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 23.11.2021 року №61779638, зобов'язання вчинити певні дії,-
29 березня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвінової Людмили Іванівни, відповідача 2 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23.11.2021 за № 61779638, винесене державним реєстратором прав на нерухоме майно Логвінової Людмили Іванівни Дніпропетровської міської ради Дніпровської області, яким відмовлено у державній реєстрації припинення обтяження, арешт нерухомого майна на земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:08:781:0068;
- зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області виконати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13.10.2021 по справі № 932/2559/20 щодо скасування арешту із земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:8:781:0068.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що він проживає за адресою АДРЕСА_1 та є власником 12/25 домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.1999 року, а також земельної ділянки за даною адресою (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:8:781:0068). З метою реєстрації права власності на нерухоме майно - земельну ділянку, позивач звернувся до державного реєстратора, який йому повідомив про наявність арешту на земельну ділянку на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2020 року по справі № 932/2559/20. Проте, ухвалою Дніпровського апеляційного суду по справі № 932/2559/20, зокрема, було знято арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2020 року по кримінальному провадженню № 42019041440000062 з земельних ділянок, зокрема, із земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:8:781:0068, яка належить на праві приватної власності позивачу. Позивачем було подано заяву до відповідача 1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 49305412 для проведення державної реєстрації припинення арешту нерухомого майна на вказану земельну ділянку. Однак відповідачем 1 було винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 61779638 та проігноровано факт того, що позивач є власником арештованої земельної ділянки. Позивач вважає, що наявність арешту порушує його права як власника земельної ділянки, а саме, право на розпорядження належним його майном.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачі 1, 2 у строк, наданий судом, відзиви на адміністративний позов або заяви про визнання позову не надали.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 та є власником 12/25 домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 05.05.1999р., а також земельної ділянки за даною адресою, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 06.06.2001р. І-ДП № 0145502, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 035685.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності - приватна власність, 11.11.2019 року був присвоєний кадастровий номер 1210100000:8:781:0068.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.09.2021 року за № 277092378, на земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:8:781:0068 накладено арешт на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2020 по справі № 932/2559/20.
З матеріалів справи вбачається, що 13.10.2021 року Дніпровським апеляційним судом по справі № 932/2559/20 (провадження 11-сс/803/1637/21) було розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2020 р. про арешт майна по кримінальному провадженні № 42019041440000062. За результатом розгляду апеляційної скарги, Дніпровським апеляційним судом винесена ухвала по справі № 932/2559/20, в якій суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2020 р. про арешт майна по кримінальному провадженні № 42019041440000062 задовольнити. Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2020 р. скасувати. Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2020 р., по кримінальному провадженні № 42019041440000062, з земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 1210100000:8:781:0068, яка належить на праві приватної власності позивачу.
23.11.2021 року позивачем до відповідача 1 подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 49305412 для проведення державної реєстрації припинення арешту нерухомого майна на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:8:781:0068 разом з ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.10.2021 року по справі № 932/2559/20 (провадження 11-сс/803/1637/21).
23.11.2021 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвіновою Л.І. винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 61779638.
Вважаючи протиправним рішення відповідача 1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23.11.2021 за № 61779638, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюється Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” № 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1952-IV, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», встановлено, що заявником, зокрема, є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.
Згідно з ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;
7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Наведені норми свідчать, що державна реєстрація обтяжень прав на нерухоме майно має проводитися державним реєстратором на підставі рішення суду, що набрало законної сили та з дотриманням і виконанням процедури державної реєстрації відповідно до вимог закону, оскільки невиконання суб'єктом владних повноважень вимог законодавства зводить нанівець законність всієї процедури державної реєстрації.
У відповідності до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (частина четверта статті 24 Закону №1952-ІV).
Згідно з п.17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, у разі наявності у базі даних заяв судового рішення про скасування судового рішення, на підставі якого прийнято рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій або заяви власника нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно відновлює державну реєстрацію прав з посиланням на зареєстровані у базі даних заяв судове рішення чи заяву.
Державний реєстратор також невідкладно відновлює державну реєстрацію прав, якщо власником нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, визначений законом, не подано судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Як вбачається з оскаржуваного рішення від 23.11.2021 за № 61779638, свою відмову у державній реєстрації припинення обтяження, арешту нерухомого майна на земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:8:781:0068 державний реєстратор аргументував, зокрема, тим, що із заявою про державну реєстрацію припинення обтяження, арешту нерухомого майна на земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:09:192:0464 - звернувся ОСОБА_1 , який є неналежною особою згідно з поданою до розгляду державного реєстратора ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.10.2021 року по справі №932/2559/20 (провадження №11-сс/803/1637/21), оскільки не є:
- посадовою особою органу державної влади, яким встановлено, змінено або припинено обтяження;
- особою, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноваженою нею особою.
Проте, суд вважає помилковими наведені висновки відповідача 1 щодо відмови у державній реєстрації припинення обтяження, арешту нерухомого майна на земельну ділянку, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду по справі № 932/2559/20, зокрема, було знято арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2020 року по кримінальному провадженню № 42019041440000062 з земельних ділянок, та зокрема, із земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:8:781:0068 (п.143), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Отже, суд вважає, що відповідач 1 помилково дійшов висновку, що ухвала Дніпровського апеляційного суду від 13.10.2021 року, винесена по справі № 932/2559/20, не винесена в інтересах позивача.
Інших доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваного рішення, матеріали справи не містять.
Відповідно до приписів ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, в пункті 36, від 01.07.2003, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності власних дій, під час розгляду справи, не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, враховуючи факт того, що арешт, накладений на нерухоме майно позивача - на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:781:0068, фактично було припинено, оскільки підстава, з якою пов'язано виникнення наведеного арешту, а саме, ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2020 року по справі №932/2559/20 була скасована ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.10.2021 року, та, як наслідок, зазначений в реєстрі арешт нерухомого майна підлягав припиненню, приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 23.11.2021 року за реєстраційним номером 49305412, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвінової Людмили Іванівни, відповідача 2 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 23.11.2021 року №61779638, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23.11.2021 № 61779638, винесене державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвіновою Людмилою Іванівною.
Зобов'язати державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвінову Людмилу Іванівну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 23.11.2021 року за реєстраційним номером 49305412, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник