19 травня 2022 року
м. Рівне
Справа № 568/1031/21
Провадження № 22-ц/4815/744/22
Головуючий в Радивилівському районному суді
Рівненської області: суддя Троцюк В.О.
Рішення суду першої інстанції
(вступна та резолютивні частини)
ухвалено об 11 год. 45 хв. 22 лютого 2022 року
в м. Радивилів Рівненської області
Повний текст складено: 28 лютого 2022 року
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області про стягнення заборгованості з заробітної плати,
У липні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (далі - Відділ ОКТМС Радивилівської міськради) про стягнення заборгованості з заробітної плати. Вимоги мотивовано тим, що відповідно до наказу відповідача №10-к від 16.02.2021 її поновлено на посаді директора Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (далі - ЗДО "Дивосвіт") з 02.01.2020. Згодом відповідно до наказу роботодавця №59-к від 19.07.2021 її звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України з 19 липня 2021 року. Однак останній при звільненні не провів з ОСОБА_1 повного розрахунку, а саме не нарахував та не виплатив заробітну плату за період роботи з 02.01.2020 по 16.02.2021. З розрахункового листа Відділу ОКТМС Радивилівської міськради від 19.07.2021 видно, що у день звільнення позивачу виплачено розрахункові на загальну суму 23 087,21 грн. (за мінусом податків та інших обов'язкових платежів), але заборгованість по заробітній платі за період з 02 січня 2020 року по 16 лютого 2021 року не виплачена.
Оскільки середньомісячна заробітна плата позивача становила 12 186,01 грн., тому просила стягнути з Відділу ОКТМС Радивилівської міськради заборгованість по заробітній платі в розмірі 165 365,66 грн. та допустити рішення щодо стягнення середньомісячного заробітку за один місяць до негайного виконання.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 22.02.2022 ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов такого висновку через те, що позивач у період з 02.01.2020 по 15.02.2021 перебувала у вимушеному прогулі, за який рішеннями судів стягнуто середньомісячний заробіток. На підтвердження фактичного виконання нею у вказаний період певної роботи не надано жодного належного та допустимого доказу, тоді як виконання працівником роботи має бути зафіксоване та відображене у відповідному документі. Зважав на те, що вона у судовому засіданні визнала, що в цей період не виконувала своїх посадових обов'язків. Тому суд вважав, що оскільки ОСОБА_1 у період з 02.01.2020 по 15.02.2021 не працювала, тому вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу, де вона покликалась на його незаконність та необґрунтованість. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначала про помилковість тверджень суду попередньої інстанції з того приводу, що у період з 02.01.2020 по 15.02.2021 вона перебувала у вимушеному прогулі, за який рішеннями судів стягнуто середньомісячний заробіток за часу вимушеного прогулу. Звертала увагу на те, що на виконання рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06.08.2020 у справі №439/48/20 відповідач виплатив не заробітну плату, а середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 70 914,40 грн. за період з 02.01.2020 по 06.08.2020. На виконання рішення Бродівського районного суду Львівської області від 15.10.2020 у справі №o439/1079/20 відповідач виплатив середній заробіток за час невиконання рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06.08.2020 року у справі №439/48/20 щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі в розмірі 20 455,58 грн. за період з 07.08.2020 по 15.10.2020. Згодом на виконання рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 22.07.2021 у справі №568/834/20 відповідач виплатив середній заробіток за час затримки виконання рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06.08.2020 у справі №439/48/20 щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі в розмірі 33 483,22 грн. за період з 16.10 2020 по 15.02.2021. Проте Єдиний соціальний внесок до бюджету належної заробітної плати за вказані періоди відповідачем не сплачено, безперервний страховий стаж роботи не поновлено. На думку заявника, районний суд помилково ототожнює заробітну плату із середнім заробітком працівника за час вимушеного прогулу. Також суд не знайшов відмінності між середнім заробітком працівника за час вимушеного прогулу та середнім заробітком за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Вважає, що суд попередньої інстанції хибно ототожнює виплачений їй середній заробіток з заробітною платою.
Не погоджувалась з тим, що до суду не надано жодного належного допустимого доказу перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем в період з 02.01.2020 по 16.02.2021. Так, згідно з наказом відповідача №10 -к від 16.02.2021 "Про поновлення на роботі Лариси Музики" її поновлено на роботі на посаді директора ЗДО "Дивосвіт" з 02.01.2020, а поновлення на роботі незаконно звільненого працівника - це повернення працівника у попередній стан, який існував до його незаконного звільнення.
Крім того, рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 30.11.2021 у справі №568/1130/21 було встановлено той преюдиціальний факт, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем в період з 02.01.2020 по 19.07.2021 і їй за період з 01.01.2020 року по 16.02.2021 року не було виплачено заробітної плати. На переконання заявника, цей факт підлягає обов'язковому врахуванню судом.
З наведених підстав просила оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
У поданому відзиві представник відповідача вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Покликався на те, що у тому періоді, за який позивач просить стягнути заробітну плату, вона перебувала у вимушеному прогулі, тобто не працювала.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Спірні відносини між сторонами виникли з того приводу, що з позивачем усупереч трудовому законодавству роботодавцем не було проведено повного розрахунку за період роботи з 02.01.2020 по 16.02.2021.
Як з'ясовано судом, згідно з наказом начальника Відділу ОКТМС Радивилівської міськради №10-к від 16.02.2021 "Про поновлення на роботі Лариси Музики" її було поновлено на посаді директора ЗДО "Дивосвіт" з 02.01.2020.
Наказом начальника Відділу ОКТМС Радивилівської міськради №59-к від 19.07.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено позивача з посади директора ЗДО "Дивосвіт" з 19.07.2021 за п.1 ст. 40 КЗпП України. Також вказано про проведення повного розрахунку з позивачем за відпрацьований період з 16.02.2021 по день звільнення 19.07.2021.
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 06.08.2020 в цивільній справі №439/48/20 визнано протиправною бездіяльність Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (далі - Бугаївська сільрада) щодо прийняття ОСОБА_1 на роботу в порядку переведення на посаду завідувача (директора) ЗДО "Дивосвіт".
Поновлено ОСОБА_1 на роботі шляхом зобов'язання Бугаївської сільради укласти із ОСОБА_1 трудовий договір на посаду завідувача (директора) ЗДО "Дивосвіт" з 02.01.2020.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Бугаївської сільради на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 02.01.2020 по день ухвалення судового рішення із врахуванням коригуючого коефіцієнту у зв'язку із підвищення мінімальної заробітної плати, у сумі 70 914,40 грн.
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 15.10.2020 в цивільній справі №439/1079/20 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Бугаївської сільради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 07.08.2020 по день ухвалення судового рішення в сумі 20 455,58 грн. Вказана сума визначена без утримання прибуткового податку і обов'язкових платежів.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 22.07.2021 в цивільній справі 568/834/20 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Радивилівської міськради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06.08.2020 в справі №469/48/2020 за період з 16.10.2020 року по 15.02.2021 року в розмірі 33 843,22 грн. Вказана сума визначена без утримання прибуткового податку та обов'язкових платежів.
Повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, позаяк ОСОБА_1 у тому періоді, за який просила стягнути заробітну плату, не перебувала у трудових відносинах та не виконувала функціональних обов'язків за трудовим договором із ЗДО "Дивосвіт".
За наведений період порушення трудових прав позивачу компенсовано втрати від неотримання заробітної плати та неможливості працювати шляхом виплати в порядку ст.ст. 235, 236 КЗпПП України середніх заробітків за час вимушеного прогулу та затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Очевидно, за порушення прав працівника на оплату праці неможливе одночасне стягнення заробітної плати та середнього заробітку за той самий період, тобто подвійне стягнення.
Згідно з ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Виходячи з положень Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
Оскільки ОСОБА_1 в період з 02.01.2020 по 16.02.2021 перебувала у вимушеному прогулі, своїх функціональних службових обов'язків не здійснювала, тому й підстави для нарахування та виплати заробітної плати відсутні.
Покликання на те, що рішенням суду в іншій справі було встановленого той преюдиційний факт, що вказаний період позивач працювала, колегією суддів відхиляється.
Так, в мотивувальній частині рішенні Радивилівського районного суду Рівненської області 30.11.2021 в цивільній справі №568/1130/21 зазначено, що роботодавцем не виплачена позивачу компенсація за невикористану основну відпустку за період роботи 02.01.2020 по 01.01.2021 тривалістю 42 календарних дні; за період роботи з 02.01.2021 по 15.02.2021 тривалістю 7 календарних дні; за період роботи з 16.02.21 по 19.07.21 3 календарних дні. Отже, відповідачу слід виплати позивачу компенсацію за 52 календарних дні невикористаної основної відпустки в сумі 17608,24 грн.
При цьому в наступному абзаці мотивувальної частини судом констатовано, що позивач фактично працювала керівником закладу освіти з 16.02.21 по 19.07.21, тобто 5 місяців, а тому тривалість щорічної відпустки слід визначати пропорційно до відпрацьованого часу.
Далі повторюється висновок суду про те, що ОСОБА_1 фактично приступила до трудових обов'язків в закладі дошкільної освіти 16.02.21, а 19.07.21 звільнена з посади.
Тобто виходячи з текстового та логічного тлумачення мотивувальної частини вказаного рішення, ті твердження суду, на які посилається заявник, не є преюдиціальними, а здійснені в розрізі виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку. В свою чергу, у рішенні неодноразово стверджується про початок роботи позивача саме з 16.02.21, що свідчить на рівні преюдиції про необґрунтованість позовних вимог та неприпустимість стягнення заробітної плати за той період, у який позивач не працювала у відповідача.
Згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Однак будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв'язання цивільно-правового спору, матеріали справи не містять, позивач не надала, а апеляційним судом здобуто не було.
Отже доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, позаяк зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд.
Приходячи до переконання про залишення апеляційної скарги без задоволення, колегія суддів бере до уваги положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Спонуканням для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків