Cправа № 127/9483/22
Провадження № 1-кс/127/4013/22
Іменем України
18 травня 2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницького області в складі
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю:
заявника: адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність уповноважених осіб Вінницького окружної прокуратури у кримінальному провадженні №12021020040000745 від 25.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 206 КК України, -
09.05.2022 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга адвоката Поляруша Анатолія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність уповноважених осіб Вінницького окружної прокуратури у кримінальному провадженні №12021020040000745 від 25.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 206 КК України.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 заявив клопотання про залишення без розгляду скарги, поданої в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність уповноважених осіб Вінницького окружної прокуратури у кримінальному провадженні №12021020040000745 від 25.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 206 КК України.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні проти заявленого клопотання не заперечував.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи вищенаведене, судовий розгляд здійснювався за фіксації процесу технічними засобами.
Заслухавши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 та думку прокурора ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов висновку про необхідність його задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Отже, наведеною нормою не передбачено можливості постановлення слідчим суддею ухвали про залишення скарги без розгляду за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, навіть за наявності відповідного клопотання скаржника.
При цьому, відповідно до положень статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Відповідно до частини шостої статті 9 КПК України у випадках коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частині першій статті 7 цього кодексу, зокрема пункт 14 якої передбачає доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень.
Виходячи із практики Європейського суду з прав людини право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (справа «Мельник проти України»).
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №5-103 кс-15 від 1 жовтня 2015 року, відповідно до якої право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.
Відповідно до частини першої та третьої статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги завдання кримінального провадження та принцип диспозитивності при використанні особою своїх прав, слідчий суддя вважає, що залишення без розгляду скарги адвоката Поляруша Анатолія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність уповноважених осіб Вінницького окружної прокуратури у кримінальному провадженні №12021020040000745 від 25.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 206 КК України, за клопотанням самого заявника, не порушує прав останнього та не суперечить вимогам КПК України.
Аналогічний підхід до вирішення питання висловлено Вінницьким апеляційним судом в ухвалі від 25 квітня 2019 року по справі №127/4746/19.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 2, 9, 26, 303, 306, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката Поляруша Анатолія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність уповноважених осіб Вінницького окружної прокуратури у кримінальному провадженні №12021020040000745 від 25.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 206 КК України, залишити без розгляду.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя