18 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/8573/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя - Крижний О.М.)
від 08.11.2021
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Парусніков Ю.Б., судді: Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.)
від 12.01.2022
у справі № 904/8573/21
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-Мікс"
про визнання недійсним договору відчуження частки у статутному капіталі підприємства; здійснення поділу 50% статутного капіталу; витребування частки у статутному капіталі,
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-МІКС" (далі - ТОВ "Ю-МІКС") з позовом, в якому просить:
- визнати недійсним договір відчуження частки у розмірі 50% вартістю 3 000,0 грн у статутному капіталі ТОВ "Ю-МІКС" за рішенням учасника ОСОБА_2 ;
- здійснити поділ статутного капіталу ТОВ "Ю-МІКС" 50 % якого становлять 3 000,00 грн в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Ю-МІКС" у розмірі 25 %;
- витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі ТОВ "Ю-МІКС" в розмірі 25 % вартістю - 1 500,0 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 відчужив частку у статутному капіталі у розмірі 50% Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-МІКС", придбану перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 , без згоди дружини ОСОБА_1 , відразу після подання позивачем позову про поділ спільного майна подружжя.
Також ОСОБА_1 з посиланням на статті 60, 61 Сімейного кодексу України просила суд здійснити поділ статутного капіталу ТОВ "Ю-МІКС" в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спільного майна подружжя.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 у справі №904/8573/21 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2022 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 у справі №904/8573/21 залишено без змін.
Повертаючи ОСОБА_1 позовну заяву, суд першої інстанції ухвалу мотивував порушенням правил об'єднання позовних вимог та зазначив, що позивачем об'єднано в одне провадження вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася з позовом про визнання недійсним договору відчуження частки у розмірі 50% вартістю 3 000,0 грн у статутному капіталі ТОВ "Ю-МІКС"; здійснення поділу статутного капіталу ТОВ "Ю-МІКС" 50 % якого становлять 3 000,00 грн в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Ю-МІКС" у розмірі 25 % та витребування від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ "Ю-МІКС" в розмірі 25 % вартістю - 1 500,0 грн.
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору відчуження частки у розмірі 50% вартістю 3 000,00 грн у статутному капіталі ТОВ "Ю-МІКС", належать до юрисдикції господарського суду.
Проте, як зазначили суди, позовні вимоги щодо поділу спільного майна подружжя, з посиланням на положення статті 60 Сімейного кодексу України є спором, який випливає з сімейних правовідносин і не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги порушенням її прав як подружжя та як співвласника майна.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2022 у справі №904/8573/21, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, якою просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спір, в частині поділу статутного капіталу підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, а доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної юрисдикції господарських судів.
Так, у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що:
- основна позовна вимога про визнання недійсним спірного договору відчуження частки підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Право позивача на звернення до суду з даною позовною вимогою обґрунтовується наявністю у останньої права на частку в статутному капіталі на підставі норм сімейного законодавства, а саме статті 60 Сімейного кодексу України. Тобто в даному випадку мають місце корпоративні правовідносини в аспекті сімейних;
- вимога про поділ статутного капіталу товариства та вимога про витребування належної позивачу частки у статутному капіталі товариства є похідними та прямо залежними від вимоги про визнання недійсним укладеного одним з подружжя без згоди іншого з подружжя договору щодо розпорядження часткою в статутному капіталі товариства;
- вимогу про витребування частки в статутному капіталі товариства, яка підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, не можливо розглянути без визначення розміру такої частки, а саме її поділу;
- даний спір стосується саме незаконності відчуження відповідачем частки у статутному капіталі товариства, яка належить як позивачу, так і відповідачу-1 на праві спільної сумісної власності у рівних частинах, виходячи з презумпції спільності майна подружжя, а також поділу статутного капіталу товариства, а тому спірні правовідносини за своєю правовою природою відносяться виключно до корпоративних спорів та юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Предметна юрисдикція - це визначення компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Предметна юрисдикція вказує на конкретний спір чи характер спірних правовідносин, які можуть розглядатися цивільними, господарськими, адміністративними чи кримінальними судами.
Оскарження у цій справі судових рішень про повернення позовної заяви з огляду на об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, зокрема щодо вимоги про поділ статутного капіталу товариства між подружжям, один з яких не є учасником товариства, свідчить про непогодження скаржника з висновками судів про не віднесення розгляду зазначеної вимоги до юрисдикції господарського суду. Тобто предметом касаційного розгляду є питання щодо визначення юрисдикції спору.
Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо питання суб'єктної та предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах відсутній.
Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Згідно із частинами першою, третьою, четвертою статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Враховуючи, що судові рішення у справі оскаржуються з підстав порушення юрисдикції, зважаючи на відсутність випадків, про які йдеться у частині шостій статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи № 904/8573/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Справу №904/8573/21 разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2022 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
І. Кондратова