Справа №538/1932/21
Провадження №2/538/40/22
18 травня 2022 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Бондарь В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Горілей Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Заводська міська рада Миргородського району Полтавської області, про усунення перешкод в користуванні майном незавершеного будівництва, -
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном незавершеного будівництва.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що 14.07.2004 року ОСОБА_1 продав земельну ділянку площею 0,1003 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 . Одночасно ОСОБА_1 залишається співвласником 1/2 частини сукупності будівельних матеріалів і робіт, за рахунок яких створено майно незавершеного будівництва на цій земельній ділянці (ступінь експлуатаційної готовності 13 %), що складається з фундаменту під хату, літньої кухні, льоху, будівлі сараю і сажу. Дане незавершене будівництво не зареєстроване як об"єкт нерухомості, а тому ОСОБА_3 не продане і не передано під час продажу земельної ділянки. Проте ОСОБА_3 розмістила в будівлях літньої кухні, сараю та інших будівлях свої речі, змінила замки та перешкоджає ОСОБА_1 доступ до його майна, щоб він міг скористатися і розпоряджатися ним. Позивач ОСОБА_2 , яка є дружиною ОСОБА_1 є співвласником 1/2 частини сукупності будівельних матеріалів і робіт за рахунок яких створено майно незавершеного будівництва (ступінь експлуатаційної готовності 13%), що складається з фундаменту під хату, літньої кухні, льоху, будівлі сараю і сажу. Вказане майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,1003 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Як позивачу ОСОБА_1 , так і позивачу ОСОБА_2 відповідач перешкоджає в доступі до спільного майна подружжя. Як пояснюють позивачі, 14.07.2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1003 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області та зареєстровано в реєстрі за № 954. Таким чином, ОСОБА_3 набула право власності на дану земельну ділянку. Майно позивачів, що залишилося на земельній ділянці фізично є незавершеним будівництвом, а юридично -сукупністю будівельних матеріалів і робіт, які належать позивачам на праві спільної сумісної власності. Даний факт підтверджується технічним паспортом на незавершене будівництво житлового будинку, виданим на ім"я ОСОБА_3 від 18.04.2014 року ПП "Бюро послуг та консультацій". Вартість вказаного майна станом на 14.07.2004 року становить 143980,00 грн. що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 50 від 31.01.2016 року та встановлено рішенням Лохвицького районного суду від 31.01.2018 року. Станом на 14.07.2004 року нотаріус відмовився посвідчувати договір купівлі-продажу майна, оскільки незавершене будівництво не було зареєстровано належним чином. За таких умов, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в той же день як оформили перехід права власності на земельну ділянку, 14.07.2004 року додатково уклали у простій письмовій формі договір купівлі-продажу майна незавершеного будівництва: фундаменту житлового будинку, літньої кухні, льоху, будівлі сараю та сажу. В договорі зазначене лише те, що вказане майно ОСОБА_1 зобов"язався передати ОСОБА_3 . Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19.07.2018 року даний договір визнано неукладеним і таким, що не є підставою для виникнення між позивачем та відповідачем прав та обов"язків договору купівлі-продажу. Позивачі вважають, що майно належить їм на праві спільної сумісної власності і не було продано та передано відповідачу, тоді як остання розмістила в приміщеннях свої речі та не надає позивачам доступу до належного їм майна.
Тому позивачі просять суд зобов"язати відповідача припинити правопорушення та усунути перешкоди в користуванні майном (незавершене будівництво) для позивачів, яким це майно належить на праві спільної сумісної власності та складається з : недобудованого житлового будинку (фундаменту) "А-1", з господарськими прибудовами та спорудами: літня кухня "Б", погріб "В", сарай "Г", огорожа №1, вартістю будівельних матеріалів і обладнань на загальну суму 143980,00 грн в АДРЕСА_1 , та яке залишилося на земельній ділянці, що належить відповідачу на праві власності, тобто- усунути перешкоди шляхом надання фактичного доступу позивачам до свого майна, відкриттям самовільно встановлених відповідачем замків і розблокуванням запорів, звільненням приміщень від речей і тварин відповідача, усуненням інших перешкод у користуванні, для того щоб позивачі могли користуватися та розпоряджатися власним майном незавершеного будівництва для його знесення або продажу. Стягнути з відповідача понесені позивачами судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на допомогу адвоката.
В судовому засіданні позивач по справі ОСОБА_2 та представник позивачів підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов, надавши пояснення аналогічні позову та пояснивши суду, що ОСОБА_3 розмістила у приміщеннях незавершеного будівництва свої речі, встановила свої замки і почала користуватися ними з 14.07.2004 року та по сьогоднішній день, припинивши позивачам по справі доступ до належного їм на праві спільної сумісної власності майна та не дозволяє розпоряджтися майном, щоб його знести або продати. Крім того, рішенням Лохвицького райононго суду від 31.01.2018 року ОСОБА_3 відмовлено у визнанні за нею права власності на вказане вище майно незавершеного будівництва. Позивачами по справі 22.11.2018 року направлявся відповідачу лист з вимогою -пропозицією урегулювати питання, пов"язані з майном незавершеного будівництва, шляхом переговорів. Але відповідач не відповіла на лист й продовжує далі чинити перешкоди у користуванні майном. Просять позов задовольнити та стягнути судові витрати.
В судовому засіданні представник відповідача по справі проти позовних вимог заперечила, в позові просила відмовити, суду пояснивши, що право власності позивачів на об"єкт незавершеного будівництва не доведено. З 2004 року і до цього часу відповідач безперешкодно користується переданим майном. За цей час здійснила капітальний ремонт будівель, які розташовані на земельній ділянці, здійснила газифікацію та провела воду. Рішенням Лохвицького районного суду від 21.07.2015 року відмовлено позивачам у визнанні недійсним договору купівлі -продажу земельної ділянки від 14.07.2004 року. Відповідач є власником земельної ділянки площею 0,1003 га по АДРЕСА_1 і використовує її за призначенням. Перебування позивачів на її земельній ділянці є порушенням її законних прав. Крім того, просить суд стягнути з позивачів понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу.
Представник третьої особи від Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області в судове засідання не з"явився з невідомих причин, належним чином повідомлений про розгляд справи.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Як встановлено судом, 14.07.2004 року ОСОБА_1 продав земельну ділянку площею 0,1003 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 . Одночасно ОСОБА_1 залишається співвласником 1/2 частини сукупності будівельних матеріалів і робіт, за рахунок яких створено майно незавершеного будівництва на цій земельній ділянці (ступінь експлуатаційної готовності 13 %), що складається з фундаменту під хату, літньої кухні, льоху, будівлі сараю і сажу. Дане незавершене будівництво не зареєстроване як об"єкт нерухомості, а тому ОСОБА_3 не продане і не передано під час продажу земельної ділянки. Проте ОСОБА_3 розмістила в будівлях літньої кухні, сараю та інших будівлях свої речі, змінила замки та перешкоджає ОСОБА_1 доступ до його майна, щоб він міг скористатися і розпоряджатися ним. Позивач ОСОБА_2 , яка є дружиною ОСОБА_1 є співвласником 1/2 частини сукупності будівельних матеріалів і робіт за рахунок яких створено майно незавершеного будівництва (ступінь експлуатаційної готовності 13%), що складається з фундаменту під хату, літньої кухні, льоху, будівлі сараю і сажу. Вказане майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,1003 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Як позивачу ОСОБА_1 , так і позивачу ОСОБА_2 відповідач перешкоджає в доступі до спільного майна подружжя. Як пояснюють позивачі, 14.07.2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1003 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області та зареєстровано в реєстрі за № 954. Таким чином, ОСОБА_3 набула право власності на дану земельну ділянку. Майно позивачів, що залишилося на земельній ділянці фізично є незавершеним будівництвом, а юридично -сукупністю будівельних матеріалів і робіт, які належать позивачам на праві спільної сумісної власності. Даний факт підтверджується технічним паспортом на незавершене будівництво житлового будинку, виданим на ім"я ОСОБА_3 від 18.04.2014 року ПП "Бюро послуг та консультацій". Вартість вказаного майна станом на 14.07.2004 року становить 143980,00 грн. що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 50 від 31.01.2016 року та встановлено рішенням Лохвицького районного суду від 31.01.2018 року. Станом на 14.07.2004 року нотаріус відмовився посвідчувати договір купівлі-продажу майна, оскільки незавершене будівництво не було зареєстровано належним чином. За таких умов, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в той же день як оформили перехід права власності на земельну ділянку, 14.07.2004 року додатково уклали у простій письмовій формі договір купівлі-продажу майна незавершеного будівництва: фундаменту житлового будинку, літньої кухні, льоху, будівлі сараю та сажу. В договорі зазначене лише те, що вказане майно ОСОБА_1 зобов"язався передати ОСОБА_3 . Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19.07.2018 року даний договір визнано неукладеним і таким, що не є підставою для виникнення між позивачем та відповідачем прав та обов"язків договору купівлі-продажу. Позивачі вважають, що майно належить їм на праві спільної сумісної власності і не було продано та передано відповідачу, тоді як остання розмістила в приміщеннях свої речі та не надає позивачам доступу до належного їм майна.
В свою чергу, в поданому відзиві на позов та в судовому засіданні відповідач та її представник пояснили, що 14.07.2004 року між відповідачем та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1003 га по АДРЕСА_1 , який посвідчений Домбровською Т.В., приватним нотаріусом Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області, зареєстрованого в реєстрі № 954.
На вказаній земельній ділянці, при укладенні вищезазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, було незавершене будівництво житлового будинку, готовністю 5% з господарськими спорудами та будівлями, яке відповідачу було передане ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 14.07.2004 року. Даний договір Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19 липня 2018 року у справі № 538/1621/14-ц визначений як односторонній правочин та полягав у передачі власником майна ОСОБА_1 іншій особі - ОСОБА_3 .
При нотаріальному посвідченні Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.07.2004 року нотаріусом було роз"яснено, що на даний час неможливо посвідчити договір купівлі- продажу незавершеного будівництва, так як була нездійснена його реєстрація в органах БТІ.
З 2004 року і до цього часу ОСОБА_3 безперешкодно користується переданим майном. За цей час здійснила капітальний ремонт будівель, які розташовані на земельній ділянці, здійснила газифікацію та провела воду.
В 2015 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 намагалися визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.07.2004 року, але рішенням Лохвицького районного суду від 21.07.2015 року у справі № 538/554/15-ц в позові їм було відмовлено.
На даний час державна реєстрація незавершеного будівництва не проведена. Земельна ділянка на праві власності належить відповідачу і з розташованим на ній майном вони створюють єдине ціле, тобто об"єкти є невіддільними по своїй природі. Технічний паспорт на незавершене будівництво житлового будинку з господарськими будівлями 18 квітня 2014 року виданий на ім"я відповідача по справі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статтей 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок довести факт дійсного порушення його прав.
Таким чином, при подачі позову до суду позивачами та їх представником не було надано належних доказів в обгрунтування позовних вимог, право власності позивачів на об"єкт незавершеного будівництва не доведений, а отже не підтверджено наявності порушення їх прав, тоді як в судовому засіданні відповідачем доведено факт того, що вона з 2004 року і до цього часу безперешкодно користується переданим позивачем майном. За цей час здійснила капітальний ремонт будівель, які розташовані на земельній ділянці, здійснила газифікацію та провела воду.
Рішенням Лохвицького районного суду від 21.07.2015 року у справі № 538/554/15-ц в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.07.2004 року відмовлено.
На даний час державна реєстрація незавершеного будівництва не проведена.
Земельна ділянка на праві власності належить ОСОБА_3 і з розташованим на ній майном вони створюють єдине ціле, тобто об"єкти є невіддільними по своїй природі.
Право власності позивачів на об"єкт незавершеного будівництва не доведений.
Відповідно відсутні будь-які правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про припинення правопорушення та усунення перешкод в користуванні майном (незавершеним будівництвом) шляхом надання фактичного доступу позивачам до майна ОСОБА_3 .
Державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва, право власності на яке визнається на підставі рішення суду, проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відповідно до п.67 Порядку
державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженою Постановою КМУ №1127.
Технічний паспорт на незавершене будівництво житлового будинку з господарськими будівлями 18 квітня 2014 року виданий на ім"я ОСОБА_3 .
Відсутність можливості використання об'єкта незавершеного будівництва за призначенням, задля якого він будується, не позбавляє особу, яка здійснює його будівництво, звернутися за проведенням державної реєстрації права власності на такий об'єкт.
Так, відповідно до частини третьої статті 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Отже, після проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, такий об'єкт набуває цивільну оборотоздатність, що полягає у вільному відчуженні такого об'єкта або переході його від однієї особи до іншої.
Позивачі не скористалися своїм правом належного оформлення права власності на об"єкт незавершеного будівництва, але фактичний перехід відбувся на підставі одностороннього правочину від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .
На даний час ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1003 га по АДРЕСА_1 і використовує її за призначенням. Перебування сторонніх осіб, зокрема позивачів, на її земельній ділянці вважатиметься як порушення її законних прав, так як право приватної власності є непорушним.
Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити в позовних вимогах позивачів про усунення перешкод в користуванні майном незавершеного будівництва.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Як вбачається з письмових матеріалів справи суду надані Договір про надання правничої допомоги від 10.12.2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Панченко О.В., акт приймання -передачі правових послуг від 01.02.2022 року в розмірі 7 000,00 грн. та квитанції від 21.12.2021 року, 01.02.2022 року.
Таким чином, суд вважає можливим стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , понесені витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги адвоката у розмірі 7 000,00 грн.
Крім того, в стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 витрат на правову допомогу необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суд вважає за необхідне відмовити, то й судовий збір з відповідача не підлягає стягненню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 81, 133-134, 137, 141, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 125 ЗК України, ст. ст. 15, 331 ЦК України, Конституції України, суд -
В позовних вимогах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Заводська міська рада Миргородського району Полтавської області, про усунення перешкод в користуванні майном незавершеного будівництва - відмовити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (індентифікаційний номер НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн., по 3 500,00 грн. з кожного.
Відмовити в стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судового збору.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області В.А. Бондарь