ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2022Справа № 910/1234/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІВЕРСАЛЬНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО "ПАН-УКРЕЙН"
про стягнення 81035,27 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІВЕРСАЛЬНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО "ПАН-УКРЕЙН" про стягнення 81035,27 грн заборгованості, з яких:75797,46 грн - основна сума заборгованості, 3959,45 грн - інфляційні втрати, 1278,36 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за агентськими договорами № 493/19/001 від 04.03.2019 та № 493/20/001 від 11.03.2020 в частині повного та своєчасного перерахування коштів, отриманих від страхувальників.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.02.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1234/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
23.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
13.04.2022 від позивача надійшов лист про часткове погашення відповідачем суми основного боргу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду від 08.02.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 18.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105491865144.
Отже, за змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
04.03.2019 між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІВЕРСАЛЬНА", як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО "ПАН-УКРЕЙН", як виконавцем укладено агентський договір № 493/19/001 (далі - договір 1).
11.03.2020 між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІВЕРСАЛЬНА", як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО "ПАН-УКРЕЙН", як виконавцем укладено агентський договір № 493/20/001 (далі - договір 2).
Відповідно до п. 1.1. договору 1 та договору 2 виконавець зобов'язується надати послуги, передбачені договором, а замовник зобов'язується їх приймати та оплачувати відповідно до умов договору.
Згідно з п. 1.2 зазначених договорів послуги, які надаються виконавцем замовникові полягають у здійснені супроводу страхування третіх осіб, укладенні додаткових угод до договорів страхування з правом їх підпису та скріпленні печаткою та одержанні страхових платежів.
Положеннями п. 2.4 договорів встановлено, що винагорода утримується виконавцем при перерахунку отриманих страхових платежів на рахунок замовника у розмірі, визначеному у Додатку № 1 до договору.
У додатках № 1 до договорів сторони погодили перелік страхових продуктів та розміри (ставки) винагороди виконавця.
10.03.2021 між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІВЕРСАЛЬНА", як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО "ПАН-УКРЕЙН", як виконавцем укладено договір про врегулювання заборгованості, відповідно до якого сторони уклали даний договір для врегулювання заборгованості виконавця згідно агентських договорів № 493/19/001 від 04.03.2019 та № 493/20/001 від 11.03.2020 (далі - агентські договори).
Згідно з п. 2 договору про врегулювання заборгованості сторони підтверджують свою згоду, що розмір заборгованості виконавця перед замовником за агентськими договорами становить 131 797,46 грн, в тому числі по договору № 493/19/001 - 125720,50 грн, по договору № 493/20/001 - 6076,96 грн.
Зазначену вище суму коштів виконавець зобов'язується повернути замовнику згідно наступного графіку погашення: до 31.03.2021 - 14000,00 грн, до 30.04.2021 - 14000,00 грн, до 31.05.2021 - 13000,00 грн, до 30.06.2021 - 13000,00 грн, до 31.07.2021 - 13000,00 грн, до 30.08.2021 - 13000,00 грн, до 30.09.2021 - 13000,00 грн, до 31.10.2021 - 13000,00 грн, до 30.11.2021 - 13000,00 грн, до 27.12.2020 - 12797,46 грн (п. 3 договору про врегулювання заборгованості).
Відповідно до п. 4 договору про врегулювання заборгованості у разі порушення виконавцем зазначеного вище графіку погашення, замовник має право вимагати погашення одночасно всієї суми заборгованості, що залишилася непогашеною. Виконавець зобов'язаний виконати цю вимогу протягом 5 днів.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов агентських договорів та договору про врегулювання заборгованості, позивач звернувся до відповідача із претензією від 09.07.2021 вих № 649/70-019, у якій вимагав погасити всю суму залишку боргу у розмірі 117797,46 грн протягом 5 днів з дня отримання претензії.
Оскільки, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, всю суму заборгованості не повернув, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі75 797,46 грн, та нарахованих, на підставі ст. 625 ЦК України, 3% річних у сумі 1278,36 грн та інфляційних втрат у розмірі 3959,45 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписані наступні акти надання послуг: № 1 за січень 2020 року, № 2 за лютий 2020 року, № 3 за березень 2020 року та № 4 за квітень 2020 року, у яких сторони визначили суми страхових платежів які були сплачені страхувальниками та які фактично перераховані відповідачем позивачу.
Як встановлено судом, у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за агентськими договорами № 493/19/001 від 04.03.2019 та № 493/20/001 від 11.03.2020 в частині своєчасного та повного перерахунку отриманих від страхувальників страхових платежів та наявністю заборгованості за вказаними договорами у розмірі 131 797,46 грн., між позивачем та відповідачем укладено договір про врегулювання заборгованості.
Згідно із вказаним договором про врегулювання заборгованості відповідач підтвердив факт неповернення в повному обсязі коштів, які були отримані від страхувальників та мали бути перераховані замовнику згідно умов агентських договорів.
Також відповідач зобов'язався повернути суму заборгованості у розмірі 131 797,46 грн згідно наступного графіку погашення: до 31.03.2021 - 14000,00 грн, до 30.04.2021 - 14000,00 грн, до 31.05.2021 - 13000,00 грн, до 30.06.2021 - 13000,00 грн, до 31.07.2021 - 13000,00 грн, до 30.08.2021 - 13000,00 грн, до 30.09.2021 - 13000,00 грн, до 31.10.2021 - 13000,00 грн, до 30.11.2021 - 13000,00 грн, до 27.12.2020 - 12797,46 грн
Згідно із наявними в матеріалах справи виписками по рахунку відповідач здійснив часткове погашення заборгованості у сумі 14 000,00 грн 01.04.2021.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач в порушення умов договору про врегулювання заборгованості, сплату боргу у визначені графіком строки та в сумах, належним чином не здійснював, у зв'язку із чим, позивач, керуючись п. 4 договору про врегулювання заборгованості звернувся до відповідача із претензією від 09.07.2021 вих № 649/70-019, у якій вимагав погасити всю суму залишку боргу у розмірі 117797,46 грн протягом 5 днів з дня отримання претензії.
Вказана претензія отримана відповідачем 13.07.2021, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0113300839125.
Отже, враховуючи п. 4 договору про врегулювання заборгованості та дату отримання відповідачем претензії, останній був зобов'язаний повернути всю суму заборгованості у розмірі 117 797,46 грн у строк до 19.07.2021 включно.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Як підтверджено наявними у матеріалах справи банківськими виписками, після отримання претензії відповідач 23.07.2021, 31.08.2021 та 23.10.2021 сплатив на рахунок позивача суму заборгованості у розмірі 42000,00 грн, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення позивача до суду становила 75 797,46 грн.
Як встановлено судом, згідно із наданої позивачем у матеріали справи банківської виписки, 21.02.2022 відповідачем на користь позивача було сплачено 15000,00 грн.
Отже, після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі №910/1234/22 відповідачем було сплачено частину боргу, заявлену до стягнення позивачем у розмірі 15 000,00 грн, у зв'язку із чим предмет спору у цій частині відсутній.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
З огляду на наведене вище, оскільки на момент розгляду даної справи предмет спору в частині стягнення основного боргу у сумі 15000,00 грн припинив своє існування, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у частині позовних вимог згідно із п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
В іншій частині суми основного боргу у розмірі 60 797,46 грн позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання позивач, позивачем заявлено до стягнення 3959,45 грн інфляційних втрат та 1278,36 грн 3 % річних.
Нарахування 3 % річних здійснено позивачем з 24.07.2021 по 31.08.2021 на суму 103797,46 грн, з 01.09.2021 по 23.10.2021 на суму 89 797,46 грн, з 24.10.2021 по 20.01.2022 на суму 75 797,46 грн.
Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з 01.09.2021 по 23.10.2021 на суму 89 797,46 грн та з 24.10.2021 по 20.01.2022 на суму 75 797,46 грн.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Як встановлено судом вище, враховуючи п. 4 договору про врегулювання заборгованості та дату отримання відповідачем претензії, останній був зобов'язаний повернути всю суму заборгованості у строк до 19.07.2021 включно.
Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 20.07.2021.
Судом встановлено, що при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем допущено помилку, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16 зазначено наступне:
"35.3 В даному випадку суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.".
За перерахунком суду, здійсненим за період з 24.07.2021 по 30.08.2021 на суму 103797,46 грн, з 31.08.2021 по 22.10.2021 на суму 89 797,46 грн, з 23.10.2021 по 20.01.2022 на суму 75 797,46 грн, розмір 3% річних становить 1276,05 грн, отже вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 3959,45 грн
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІВЕРСАЛЬНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО "ПАН-УКРЕЙН" в частині стягнення основного боргу в сумі 60 797,46 грн, 3% річних у сумі 1276,05 грн та інфляційних втрат у сумі 3959,45 грн та закриття провадження у справі №910/1234/22 в частині стягнення заборгованості у розмірі 15 000,00 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі у частині позовних вимог.
Керуючись ст.73-74, 76-79, 86, 129-130, 231, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Закрити провадження у справі №910/1234/22 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 15000,00 грн.
В іншій частині позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО "ПАН-УКРЕЙН" (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА, будинок 73, ідентифікаційний код 21583804) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІВЕРСАЛЬНА" (01133, місто Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 9, ідентифікаційний код 20113829) основний борг в сумі 60 797,46 грн, 3% річних у сумі 1276,05 грн, інфляційні втрати у сумі 3959,45 грн та судовий збір у розмірі 2021,68 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 18.05.2022.
Суддя С.О. Турчин