Рішення від 10.05.2022 по справі 902/514/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2022 р. Cправа № 902/514/19

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР"

про стягнення 93063,99 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ"

про стягнення 3 122 125,40 грн. та зобов'язання надати сертифікати

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 24.06.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" заборгованість в розмірі 93 063,99 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 11/06/2018 від 11.06.2018 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 02.07.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/514/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.07.2019.

15.07.2019 до суду надійшов відзив б/н від 12.07.2019 (вх. № 02-1-34/5698/19), в якому відповідач наводить заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 15.07.2019 підготовче засідання відкладено на 02.09.2019 з підстав неявки представників сторін та невиконання останніми вимог ухвали суду від 02.07.2019 в частині надання доказів.

15.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" звернулось до суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ", в якому просить:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" за неналежне виконання Договору поставки № 11/06/2018 від 11.06.2018 суму у розмірі 3 122 125,40 грн, з яких:

727 389,40 грн - штраф за невиконання умов договору;

165 270,00 грн - вартість недопоставленого товару;

2 226 966,00 грн - збитки в зв'язку з невиконанням монтажних робіт;

2 500,00 грн - відшкодування витрат за поставку елемента монтажного.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" надати Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" Сертифікати за формою СНиП ІІІ-18-75, Сертифікати на зварювальні матеріали та ґрунт, та Сертифікати якості металоконструкції.

Ухвалою суду від 16.07.2019 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" про стягнення 3 122 125,40 грн. та зобов'язання надати сертифікати об'єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" про стягнення 93063,99 грн. для спільного розгляду. Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним позовом у підготовчому засіданні на 02.09.2019.

29.07.2019 до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 26.07.2019 ( вх. № 02-1-34/6065/19) за первісним позовом.

29.07.2019 до суду надійшли письмові пояснення позивача за первісним позовом б/н від 26.07.2019 (вх. № 02-1-34/6064/19) щодо укладення та виконання додаткової угоди від 04.10.2018 до договору № 11/06/2018 від 11.06.2018.

29.07.2019 до суду надійшов відзив на зустрічний позов б/н від 26.07.2019 (вх. № 02-1-34/6056/19).

За наслідками судового засідання 02.09.2019, судом, за обопільним клопотанням представників сторін, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву в судовому засіданні до 10.09.2019. (протокольна ухвала від 02.09.2019)

При розгляді справи 10.09.2019, суд, з метою надання сторонами додаткових доказів, оголосив перерву в судовому засіданні до 24.09.2019, про що постановив ухвалу у протокольній формі.

19.09.2019 до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача за первісним позовом б/н від 16.09.2019 ( вх. № 02-1-34/7420/19) щодо виконання умов договору № 11/06-2018 від 11.06.2018 та відповіді на відповідь відповідача за первісним позовом на письмове опитування.

20.09.2019 до суду надійшла заява від 19.09.2019 за підписом представника ТОВ "АГРОДАР-БАР" - адвоката Зубаль А.І. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ТОВ "АГРОДАР-БАР" просить:

727 389,40 грн - штраф за невиконання умов договору;

55 511,01 грн - сума попередньої оплати сплаченої за товар;

2 226 966,00 грн - збитки в зв'язку з невиконанням монтажних робіт;

2 500,00 грн - відшкодування витрат за поставку елемента монтажного.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" надати Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" сертифікати на виготовлені та поставлені сталеві конструкції.

20.09.2019 до суду надійшли письмові пояснення б/н від 19.09.2019 відповідача за первісним позовом щодо додаткової угоди від 04.10.2018 до договору № 11/06/2018, укладення якої останнім заперечується.

При розгляді справи 24.09.2019, суд зобов'язав позивача за зустрічним позовом визначитись з позовними вимогами, оголосив перерву в судовому засіданні до 26.09.2019 та відклав розгляд заяви про уточнення позовних вимог до зазначеної дати. (протокольна ухвала від 24.09.2019)

26.09.2019 до суду надійшла заява б/н від 25.09.2019 (вх. № 02.1-34/7735/19) за підписом представника ТОВ "АГРОДАР-БАР" - адвоката Зубаль А.І. про зміну предмету позову в частині стягнення з ТОВ "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" 165 270,00 грн вартості недопоставленого товару, відповідно до якої ТОВ "АГРОДАР-БАР" просить:

727 389,40 грн - штраф за невиконання умов договору;

55 511,01 грн - сума попередньої оплати сплаченої за товар;

2 226 966,00 грн - збитки в зв'язку з невиконанням монтажних робіт;

2 500,00 грн - відшкодування витрат за поставку елемента монтажного.

При розгляді справи 26.09.2019, суд, дослідивши подані позивачем за зустрічним позовом заяву про уточнення позовних вимог б/н від 19.09.2019 (вх. № 02.1-34/7470/19 від 20.09.2019) та заяву про зміну предмету позову б/н від 25.09.2019 (вх. № 02.1-34/7735/19 від 26.09.2019) постановив ухвалу, відповідно до якої заяву про уточнення позовних вимог залишено без розгляду, заяву про зміну предмету позову прийнято до розгляду.

В судовому засіданні 26.09.2019 судом оголошено перерву до 02.10.2019, про що постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 02.10.2019 призначено у справі № 902/514/19 судову комплексну (товарознавчу та економічну) експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.

Супровідним листом № 6504/19-21 від 29.04.2020 за підписом завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Криловського В.С. до суду надіслано висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 6504/19-21 від 29.04.2020. При цьому зазначено, що матеріали господарської справи №902/514/19 в 6-ти томах, надані експерту з економічних питань.

Станом на 28.12.2021 матеріали господарської справи № 902/514/19 повернуто до суду Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з висновком експерта за результатами проведення комплексної експертизи в частині проведення судової економічної експертизи № 6505/19-21 від 16.12.2021.

Ухвалою суду від 28.12.2021 провадження у справі № 902/514/19 поновлено; призначено підготовче засідання на 13.01.2022; явку представників сторін та експертів визнано обов'язковою; запропоновано учасникам надати письмові пояснення щодо висновків експертів № 6504/19-21 від 29.04.2020 та № 6505/19-21 від 16.12.2021 за результатами проведення судової комплексної (товарознавчої та економічної) експертизи.

При розгляді справи 13.01.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.01.2022, про що постановлено ухвалу у протокольній формі.

24.01.2022 до суду надійшла заява позивача за первісним позовом б/н від 14.01.2022 (вх. № 01-34/738/22) про збільшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з ТОВ «АГРОДАР-БАР» заборгованість в розмірі 548 145,20 грн.

За наслідками судового засідання 26.01.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 26.01.2022 про оголошення перерви в судовому засіданні до 10.02.2022.

08.02.2022 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив б/н від 08.02.2022 (вх. № 01-34/1254/22) відповідача за первісним позовом на заяву позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог.

Протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 10.02.2022, заяву позивача за первісним позовом б/н від 14.01.2022 (вх. № 01-34/738/22) про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду, оголошено перерву в судовому засіданні до 23.02.2022.

Виконавши завдання підготовчого провадження, господарський суд 23.02.2022 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 24.03.2022, про що постановив протокольну ухвалу.

Ухвалою суду від 24.03.2022, з підстав введення в Україні воєнного стану та зважаючи на клопотання представника відповідача за первісним позовом, розгляд справи по суті відкладено на 10.05.2022.

Ухвалою суду від 04.05.2022 судове засідання 10.05.2022 у справі № 902/514/19 постановлено провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області. Забезпечено участь представників Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" - Зубаль А.І. та Жолудя І.О. у розгляді справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за поштовими адресами для реєстрації в EASYCON - azubal@agroprosperis.com та izholud@agroprosperis.com.

На визначену судом дату представник позивача за первісним позовом не з'явився. Відповідач за первісним позовом правом участі в засіданні суду також не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у визначений процесуальним законом спосіб, а саме ухвалою суду від 24.03.2022.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів для повідомлення учасників час та місце судового слухання.

З урахуванням неявки учасників справи суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 10.05.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» зазначає, що 11.06.2018 між ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» (Виконавець) і ТОВ «АГРОДАР- БАР» (Замовник) укладено договір № 11/06/2018 на виготовлення та поставку продукції. (далі по тексту Договір). Під час укладання даного Договору сторонами погоджено всі його істотні умови.

Так, відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити, та змонтувати металоконструкції (далі по тексту - Продукція) та передати її Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти виготовлену Продукцію та здійснити її оплату відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що номенклатура й кількість Продукції, що буде виготовлена, на момент укладання даного Договору визначається на підставі креслень, наданих Замовником, та повинна відповідати вимогам СНиП III1875 та вказуватися у специфікаціях, які підписуються Сторонами та є його невід'ємними частинами. Орієнтовна вага Продукції - 305 тон. Остаточна кількість Продукції, що підлягає виготовленню за даним Договором, визначається по теоретичній вазі на підставі креслень КМД. Теоретична вага згідно з кресленнями КМД склало 337.051тон.

Відповідач запропонував позивачу підписати додаткову угоду від 04.10.2018 до Договору відповідно до положень якої: Сторони погодили внести зміни до абзацу 2 п. 1.2. Договору та викласти його в наступній редакції: «Орієнтовна вага продукції - 337,276т.». Сторони погодили зміни до п. 2.3. Договору та викласти його в настійпній редакції: «Вартість Договору на момент його підписання з урахуванням п. 1.2. Договору становить 12 775 610,14 грн в т.ч. ПДВ 20% - 2 129 268,36 грн. Остаточна сума Договору буде визначатися виходячи з фактичної ваги Продукції (п. 1.2.) шляхом підсумовування ваги, з додаванням до ваги Продукції 3% на зварювання та 1% на порізку згідно ДСТУ БВ 2.6-199:2014, зазначеної у видаткових накладних, помноженої на ціну виготовлення однієї тони Продукції згідно п. 2.1. даного Договору».

За доводами позивача за первісним позовом, два примірники додаткової угоди були підписані та направленні відповідачу за первісним позовом. У свою чергу відповідач за первісним позовом не повернув позивачу за первісним позовом другий примірник підписаної ним додаткової угоди, але, оскільки сторони приступили до її виконання, то додаткова угода підписана та укладена.

З метою виконання господарських зобов'язань позивач за первісним позовом виготовив та відвантажив продукцію відповідачу за первісним позовом на загальну суму 11 538 170,00грн. в кількості 329,662т., що підтверджується підписаними між сторонами відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі продукції.

В межах Договору між сторонами підписано акт звірки де зазначено, що заборгованість позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом станом на 18.03.2019 складає 422 136,01грн.

21.03.2019 позивач за первісним позовом за товарно-транспортною накладною №73 від 21.03.2019 здійснив поставку товару вагою 15,079т., проте відповідач за первісним позовом відмовився підписувати видаткову накладну та звернувся до позивача за первісним позовом з проханням внести зміни в редакцію видаткової накладної та зазначати вагу товару 14,720т.

Позивачем за первісним позовом внесено виправлення та надіслано відповідачу за первісним позовом видаткову накладну № РН-00000027 від 19.04.2019 з визначенням ваги поставки 14,720т. на суму з ПДВ 515 200,00 грн. Проте, станом на день звернення до суду відповідач за первісним позовом не повернув другий примірник видаткової накладної позивачу за первісним позовом, а також не оплатив за отриманий товар.

За наведеного, за відповідачем за первісним позовом утворилась заборгованість, розмір якої, за розрахунком позивача за первісним позовом, складає 93 063,99 грн.

В заяві про збільшення позовних вимог позивач за первісним позовом, посилаючись на висновки судової будівельно-технічної експертизи № 6504/19-21 від 29.04.2020 і судової економічної експертизи № 6505/19-21 від 16.12.2021, та п. 2 Додаткової угоди від 04.10.2018 до Договору № 11/06/2018 від 11.06.2018 вказує, що вартість поставленої ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» продукції (металоконструкції) ТОВ «АГРОДАР-БАР» за Договором становить 325,058 т х 35 000,00 грн/т + (3%+1%) = 11 832 111,20 грн. (у тому числі ПДВ 1 972 018,53 грн).

Отже, вага поставки 325058кг. х 4 % = 13 002,32кг. х 35000грн. = 455081,20 грн. Відтак загальна сума боргу за Договором складає 548 145,20 грн (93063,99грн. + 455081,20 грн.)

Відповідач - ТОВ «АГРОДАР-БАР» у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову. Суть заперечень зводиться до наступного.

Пунктом 5.1. укладеного між сторонами Договору передбачено, що Виконавець зобов'язується, при умові підписання Договору і надходжень на поточний рахунок згідно п. 4 виготовити проект КМД термін 22 робочих дні з дати перерахування повної суми авансу, що вказаний у п. 4. Договору.

Пунктом 4.1. (п.п. 4,1.1., 4.1.2.) Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю аванс за виготовлення металоконструкцій в розмірі 75% від суми виготовлення, що складає 8 006 250, 00 грн. з ПДВ., а також аванс за монтаж металоконструкцій у розмірі 50% від загальної суми монтажу, що складає 439 017, 00 грн. включаючи ПДВ.

13.06.2018, відповідно до платіжного доручення № 1 427, ТОВ «АГРОДАР-БАР» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» аванс за виготовлення металоконструкцій в розмірі 75 % від суми виготовлення, що складає 8 445 267,00 грн, отже зобов'язання оплати авансових платежів виконано відповідачем за первісним позовом в повному обсязі.

Тоді як позивач за первісним позовом виконав свої зобов'язання з поставки товару тільки частково. Всього було відвантажено 329,692 т Товару на загальну суму 11 432 541,01 грн., а фактично прийнято 324,970 т на загальну суму 11 010 405,00 грн.. Непоставленим залишається товар в кількості 4,722 т на загальну суму 165 270,00 грн.

В свою чергу позивач за первісним позовом, у відповіді на відзив зауважує, що виходячи з позиції відповідача за первісним позовом, позивачем за первісним позовом фактично відвантажено продукції в кількості 324,970т на загальну суму 11 010 405,00 грн.

Проте, відповідно до наданих позивачем за первісним позовом первинних бухгалтерських документів, які підписані сторонами, позивачем за первісним позовом поставлено, а відповідачем за первісним позовом прийнято продукцію на загальну суму 11 538 170,00 грн в кількості 329,662т.

Щодо доводів відповідача за первісним позовом про недопоставку продукції у кількості 4,722т позивач за первісним позовом зазначає, що дана продукція притримана до оплати відповідачем за первісним позовом раніше отриманої продукції, про що останнього було повідомлено.

Позивач за первісним позовом зауважує, що в Договорі сторонами визначено орієнтовну вагу продукції - 305 т з якої визначено і орієнтовну вартість Договору за виготовлення продукції - 10 675 000,00 грн.

Додатково позивач за первісним позовом зазначає, що в Договорі сторонами передбачено положення щодо збільшення остаточної кількості продукції. При цьому незмінним залишалась її вартість, а саме 35 000,00 грн за одну тону продукції.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 11.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР-БАР» (відповідач, за Договором Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» (позивач, за Договором Виконавець) укладено Договір № 11/06/2018 (надалі Договір) згідно з предметом якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити, та змонтувати металоконструкції (далі по тексту - Продукція) та передати її Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти виготовлену Продукцію та здійснити її оплату відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору номенклатура й кількість Продукції, що буде виготовлена, на момент укладання даного Договору визначається на підставі креслень, наданих Замовником, та повинна відповідати вимогам СНиП ІІІ-18-75 та вказується у специфікаціях, які підписуються Сторонами та є його невід'ємними частинами.

Орієнтовна вага Продукції - 305 тон.

Остаточна кількість Продукції, що підлягає виготовленню за даним Договором, визначається по теоретичній вазі на підставі креслень КМД.

Згідно п. 2.1. Договору ціна виготовлення та монтажу однієї тони Продукції на момент підписання даного Договору складає 37 878,80 у т.ч. ПДВ 20% - 6 313,13 грн.,

Ціна окремо становить:

за виготовлення металоконструкцій - 35 000,00 грн. за 1 т., в т.ч. ПДВ 20% - 5 833,33 грн : Загальна сума виготовлення становить 10 675 000,00 гри. в т.ч. ПДВ 1 779 166,47 грн.

за монтажні роботи - 2 878,80 грн. за 1 т., в т.ч. ПДВ 20% - 479,80 грн. Загальна сума монтажу становить 878 034,00 грн. в т. ч. ПДВ 146 339, 00 грн. (п. 2.2. Договору)

Вартість Договору на момент його підписання з урахуванням п.1.2 Договору становить 11 553 030,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 1 925 505,00 грн. Остаточна сума Договору буде визначатися виходячи з теоретичної ваги Продукції (п.1.2. Договору) по кресленням КМД шляхом підсумовування ваги, зазначеної у видаткових накладних, помноженої на ціну виготовлення однієї тони Продукції згідно п. 2.1. даного Договору. (п. 2.3. Договору)

За змістом п. 3.1. Договору Продукція, що виготовляється за даним Договором, повинна відповідати вимогам СНиП III- 18-75 (розділи І, II), кресленням КМ, наданих Замовником, кресленням КМД, Державним стандартам, Сертифікатам якості.

Розділом 4 Договору Сторони погодили порядок розрахунків.

Так, відповідно до п. 4.1. Договору розрахунок за виготовлення Продукції здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця на наступних умовах:

4.1.1. Аванс за виготовлення металоконструкцій в розмірі 75% від суми виготовлення, що складає 8 006 250,00 грнв т.ч. ПДВ 1 334 375,00 грн, перераховується Замовником на поточний рахунок Виконавця на протязі 3-х днів з дати підписання Договору.

4.1.2. Аванс за монтаж металоконструкцій в розмірі 50% від загальної суми монтажу, що складає 439 017,00 грн в т.ч. ПДВ 73 169,50 грн перераховується Замовником на поточний рахунок Виконавця на протязі 3-х днів з дати підписання Договору.

4.1.3. Остаточний розрахунок за виготовлені металоконструкції 25%, що складає 2 668 750,00 грн в т.ч. 444 791,67 грн, за виготовлені металоконструкції здійснюється Замовником на підставі повідомлення про його готовність кожної партії до відвантаження.

Остаточний розрахунок за монтаж металоконструкцій 50%, що складає 439 017,00 грнв т.ч. 20% ПДВ - 73 169,50 грн перераховується Замовником на поточний рахунок Виконавця на протязі 3-х робочих днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.1. Договору Виконавець зобов'язується, при умові підписання Договору і надходжень на поточний рахунок згідно п.п. 4, виготовити проект КМД термін 22 робочих днів з дати перерахування повної суми авансу, що вказана у пункті 4.

Термін виготовлення металоконструкцій - 66 робочих днів з моменту виготовлення проекту КМД;

Термін виконання монтажу - 22 робочих днів з моменту виготовлення та поставки металоконструкцій Замовнику.

За змістом п. 6.8. Договору прийняття Товару за фактичною кількістю та комплектністю проводиться згідно з кількістю та комплектністю Товару, зазанченою у відповідній видатковій, товарно-транспортній або залізничній накладній, за якістю - згідно ДСТУ та ТУ. Факт передачі Товару Покупцеві підтверджується з боку уповноваженого представника Покупця відповідної видаткової накладної, товарно-транспортної або залізничної накладної на підставі належним чином оформленої довіреності на отримання ТМЦ.

Місцем відвантаження Продукції за цим Договором є: Вінницька область, с. Міжлісся, вул. Лісна, 2. Завантаження та доставка Продукції на трансопрт здійснюється силами та за рахунок Виконавця. (п. 6.9. Договору)

Виконавець письмово повідомляє Замовника про готовність Продукції до відвантаження не пізніше, ніж за 2 робочих дня до запланованої дати відвантаження. (п. 6.10. Договору)

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань. (п. 11.7. Договору)

04.10.2018 сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 11/06/2018 від 11.06.2018, відповідно до якої Сторонами погоджено внести зміни до абзацу 2 п. 1.2. Договору та викладено його в наступній редакції: «Орієнтовна вага продукції - 337,276 тон».

Також сторонами погоджено внести зміни до п. 2.3. Договору та викладено його в наступній редакції: «Вартість Договору на момент його підписання з урахуванням п. 1.2. Договору становить 12 775 610,14 грн, в т.ч. ПДВ - 20% - 2 129 268,36 грн. Остаточна сума Договору буде визначатися виходячи з фактичної ваги Продукції (п. 1.2. Договору) шляхом підсумовування ваги, з додаванням до ваги Продукції 3% на зварювання та 1% на порізку згідно ДСТУ БВ 2.6-199:2014, зазначеної у видаткових накладних, помноженої на ціну виготовлення однієї тони Продукції згідно п. 2.1. даного Договору».

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч. 2 ст. 628 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору поставки, так і договору підряду.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує з матеріалів справи 13.06.2018 ТОВ «АГРОДАР-БАР» відповідно до платіжного доручення № 1 427 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» аванс за виготовлення металоконструкцій в розмірі 75 % від суми виготовлення, що складає 8 006 250,00 грн, та за монтаж металоконструкцій в розмірі 50% від загальної суми монтажу, що складає 439 017,00 грн. Загалом сума платежу склала 8 445 268,00 грн. (т. 1, а.с. 129)

За доводами позивача за первісним позовом, на виконання зобов'язань за Договором ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» виготовлено та відвантажено ТОВ «АГРОДАР-БАР» продукцію на загальну суму 11 538 170,00 грн. в кількості 329,662 т, на підтвердження чого позивачем за первісним позовом надано підписані між сторонами видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі продукції (т. 1, а.с. 26-87), а саме:

ВН № РН-0000013 від 29.08.2018 в кількості 12,578 т всього з ПДВ 440 230,00 грн. (ТТН № 28 від 29.08.2019, Акт № 10 від 29.08.2018);

ВН № РН-0000015 від 10.09.2018 в кількості 16,760 т всього з ПДВ 586 600,00 грн. (Акт № 11 від 10.09.2018);

ВН № РН-0000016 від 18.09.2018 в кількості 15,517 т всього з ПДВ 543 095,00 грн. (ТТН №33 від 18.09.2018, Акт № 12 від 18.09.2018);

ВН № РН-0000018 від 08.10.2018 в кількості 15,588 т всього з ПДВ 545 580,00 грн. (ТТН № 35 від 08.10.2018, Акт № 13 від 08.10.2018);

ВН № РН-0000019 від 09.10.2018 в кількості 11,936 т всього з ПДВ 417 760,00 грн. (Акт № 14 від 09.10.2018);

ВН № РН-0000020 від 12.11.2018 в кількості 20,744 т всього з ПДВ 726 040,00 грн. (Акт № 15 від 12.11.2018);

ВН № РН-0000021 від 16.11.2018 в кількості 20,634 т всього з ПДВ 722 190,00 грн. (Акт № 16 від 16.11.2018);

ВН № РН-0000022 від 22.11.2018 в кількості 20,654 т всього з ПДВ 722 890,00 грн. (Акт № 17 від 22.11.2018);

ВН № РН-0000023 від 23.11.2018 в кількості 11,741 т всього з ПДВ 410 935,00 грн. (ТТН № 44 від 23.11.2018, Акт № 18 від 23.11.2018);

ВН № РН-0000026 від 10.12.2018 в кількості 15,420 т всього з ПДВ 539 700,00 грн. (Акт № 19 від 11.12.2018);

ВН № РН-0000001 від 03.01.2019 в кількості 9,460 т всього з ПДВ 331 100,00 грн.;

ВН № РН-0000002 від 03.01.2019 в кількості 14,020 т всього з ПДВ 490 700,00 грн. (ТТН № 55 від 03.01.2019, Акт №21 від 03.01.2019);

ВН РН-0000005 від 15.01.2019 в кількості 9,220 т всього з ПДВ 322 700,00 грн. (ТТН № 57 від 15.01.2019, Акт № 22 від 15.01.2019);

ВН РН-00000006 від 16.01.2019 в кількості 13,071 т всього з ПДВ 457 485,00 грн. (ТТН № від 16.01.2019, Акт №23 від 16.01.2019);

ВН № РН-00000007 від 22.01.2019 в кількості 10,220 т всього з ПДВ 357 700,00 грн. (ТТН № 59 від 22.01.2019, Акт № 24 від 22.01.2019);

ВН № РН-00000009 від 29.01.2019 в кількості 18,320 т всього з ПДВ 641 200,00грн. (ТТН №61 від 29.01.2019, Акт №25 від 29.01.2019);

ВН № РН-0000011 від 08.02.2019 в кількості 15,760 т всього з ПДВ 551 600,00 грн. (Акт № 26 від 08.02.2019);

ВН № РН-0000013 від 15.02.2019 в кількості 12,140 т всього з ПДВ 424 900,00 грн. (Акт №27 від 15.02.2019);

ВН № РН-0000017 від 21.02.2019 в кількості 1,000 т всього з ПДВ 35000,00 грн. (Акт №28 від 21.02.2019);

ВН № РН-0000020 від 01.03.2019 в кількості 15,020 т всього з ПДВ 525 700,00 грн. (ТТН № 68 від 01.03.2019, Акт № 29 від 01.03.2019);

ВН № РН-0000021 від 01.03.2019 в кількості 14,300 т всього з ПДВ 500 500,00 грн. (ТТН № 69 від 01,03.2019, Акт № 30 від 01.03.2019);

№ РН-0000023 від 14.03.2019 в кількості 20,480 т всього з ПДВ 716 800,00 грн. (Акт № 31 від 14.03.2019)

В межах Договору відповідачем за первісним позовом, з урахуванням суми попередньої оплати, перераховано на рахунок позивача за первісним позовом 11 432 541,01 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи засвідченими копіями платіжних доручень. (т. 2, а.с. 181-197)

Станом на 18.03.2019 сторони звірили взаєморозрахунки за Договором, про що склали акт звірки, за яким заборгованість позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом складає 422 136,01грн. (т. 1, а.с. 90,91)

Також в матеріалах справи наявна видаткова накладна № РН-0000027 від 19.04.2019 про поставку відповідачу за первісним позовом продукції в кількості 14,720 т всього з ПДВ 515 200,00 грн., яка підписна Виконавцем. Підпису Замовника остання не містить. (т. 1 а.с. 88)

22.04.2019 Виконавець надіслав Замовнику видаткову накладну № РН-00000027 від 19.04.2019 разом із вимогою підписати означену видаткову накладну і акт звірки розрахунків станом на 19.04.2019 та в 7 денний термін направити другий примірник видаткової накладної № 0000027 від 19.04.2019 і акту звірки розрахунків станом на 19.04.2019 на поштову адресу ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ». Додатково зазначив, що у випадку не повернення другого примірника видаткової накладної № 0000027 від 19.04.2019 та акту звірки розрахунків станом на 19.04.2019 буде вважатися, що видаткова накладна та акт звірки розрахунків погоджений та підписаний без зауважень та пропозицій. (т. 1, а.с. 92,93)

Вимога позивача за первісним позовом отримана відповідачем за первісним позовом 26.04.2019, проте залишена без належного реагування та виконання. (т. 1, а.с. 95)

Відповідач за первісним позовом, в свою чергу, у відзиві на позовну заяву, не заперечує факту поставки позивачем за первісним позовом Товару, при цьому зазначає, що всього було відвантажено 329,692 т Товару на загальну суму 11 432 541,01 грн., а фактично прийнято 324,970 т на загальну суму 11 010 405,00 грн. Непоставленим залишається товар в кількості 4,722 т на загальну суму 165 270,00 грн.

З огляду на позиції сторін та суперечливість доказів судом призначено у справі судову комплексну (товарознавчу та економічну) експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На розгляд судової експертизи поставлено наступні питання:

- чи відповідає поставлена ТОВ "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" продукція (металоконструкції) ДСТУ, ТУ, іншим нормативним та технічно-технологічним документам для такого виду продукції, характеристикам визначеним в Договорі № 11/06/2018 від 11.06.2018 з урахуванням Додаткової угоди від 04.10.2018 до Договору?;

- чи підтверджується документально та за даними бухгалтерського і податкового обліку поставка ТОВ "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" продукції (металоконструкцій) ТОВ "АГРОДАР-БАР" в межах Договору № 11/06/2018 від 11.06.2018 з урахуванням Додаткової угоди від 04.10.2018 до Договору загальною вагою 329,662 т., вартістю 11 538 170,00 грн.?

На виконання ухвали суду про призначення судової судову комплексної (товарознавчої та економічної) експертизи судовими експертами Казаком О.М. та Черновою О.В. надано Висновок експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 6504/19-21 від 29.04.2020 та Висновок експерта за результатами проведення комплексної експертизи в частині проведення судової економічної експертизи № 6505/19-21 від 16.12.2021.

Згідно Висновку будівельно-технічної експертизи № 6504/19-21 від 29.04.2020 вбачається наступне.

Під час дослідження експертом було встановлено, що металоконструкції, виготовлені ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» на замовлення ТОВ «АГРОДАР-БАР» за Договором №11/06/2018 від 11.06.2018, були відвантажені і практично прийняті Замовником на території підприємства по вул. Лісова, 2 в с. Міжлісся, Барського району Вінницької області у період з серпня 2018 по березень 2019 року, з зауваженнями щодо ваги даної продукції, а саме: виникли розбіжності між вагою металоконструкцій за кресленнями марки КМД та вагою, яка відображалась під час зважування на вагах Замовника (т. з. фактична вага).

В подальшому, з прийнятих металевих конструкцій, ТОВ «АГРОДАР-БАР» було змонтовано споруду «буферний солос відвантаження до залізничного транспорту V=253м3х4».

Експертом зауважено, що визначення ваги металоконструкцій зважуванням (т.з. фактична вага) не передбачено чинними нормативними документами.

У відповідності до умов п.3.3, п.3.4, зазначеного Договору, під час прийняття та, у подальшому, монтажу металоконструкцій, дефектні акти не виготовлялись (відсутні в матеріалах наданих на дослідження). Тобто, можливо припустити, що зауваження у Замовника до якості продукції, її відповідності технічним вимогам, передбачених договором, та наявності прихованих дефектів, були відсутні.

За результатами проведеного натурного обстеження встановлено, що поставлені ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» замовнику ТОВ «АГРОДАР-БАР» металоконструкції змонтовані у вигляді допоміжної спеціалізованої споруди для обслуговування залізничного транспорту.

Також, під час обстеження виявити наявність дефектів (пошкоджень) або факти незадовільної роботи металоконструкцій в напруженому стані не було за можливе, у зв'язку з їх візуальною відсутністю.

За висновком експерта, продукція (металоконструкції) ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ», що поставлена ТОВ «АГРОДАР-БАР» за Договором №11/06/2018 від 11.06.2018, за зовнішнім станом (враховуючи факт відсутності в наданих на дослідження матеріалах дефектних актів, складених згідно умов п.3.3, п.3.4, Договору) відповідає вимогам нормативно-правових актів чинних в Україні в галузі будівництва (ДСТУ, ТУ та іншим), перш за все вимогам: п.6.3, п.6.4 ДСТУ Б В.2.6-199:2014 «Конструкції сталеві будівельні. Вимоги до виготовлення», та умовам визначеним в Договорі №11/06/2018 від 11.06.2018 (в тому числі положенням п.1.2, п.2.3 Договору). (т. 6, а.с. 229-245)

Відповідно до дослідницької частини Висновку експерта за результатами проведення комплексної експертизи в частині проведення судової економічної експертизи № 6505/19-21 від 16.12.2021, згідно наданих на дослідження видаткових накладних, товарно- транспортних накладних та актів розбіжностей, поставка ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» продукції (металоконструкцій) ТОВ «АГРОДАР-БАР» в межах Договору №11/06/2018 від 11.06.2018 з урахуванням Додаткової угоди від 04.10.2018 до Договору, підтверджується загальною вагою 325,058 т., вартістю 11 377 030,00 грн.

За висновком експерта, поставка ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» продукції (металоконструкцій) ТОВ «АГРОДАР-БАР» в межах Договору №11/06/2018 від 11.06.2018 з урахуванням Додаткової угоди від 04.10.2018 до Договору документально підтверджується загальною вагою 325,058 т., вартістю 11 377 030,00 грн. (т. 7, а.с. 12-21)

Господарський суд зазначає, що за положеннями ст. 73 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта є одним із засобів доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України "Про судову експертизу").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява №61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Висновок експертизи є одним із доказів на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи і який оцінюється судом разом із іншими доказами за загальними правилами. Водночас висновок експертизи є докладним описом досліджень проведених експертом (фахівцем) в певній сфері знань з питань, які не можуть бути досліджені в межах судового засідання складом суду.

Встановивши, що експертне дослідження проведено відповідно до Закону України "Про судову експертизу" кваліфікованим судовим експертом, висновки експерта відповідають вимогам, встановленим ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, оцінивши висновки за правилами т. 86 Господарського процесуального кодексу України, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність цих висновків, а відтак приймає їх в якості належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу у розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи Висновок експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 6504/19-21 від 29.04.2020 та Висновок експерта за результатами проведення комплексної експертизи в частині проведення судової економічної експертизи № 6505/19-21 від 16.12.2021, суд вважає їх такими, що не викликають сумнівів у їх правильності, вказані висновки не містить розбіжностей і відповідають вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв ясності та обґрунтованості.

Також суд зважає на те, що учасниками не було надано висновків експерта із висновками, що відрізняються від тих, що надані експертами Казаком О.М. і Черновою О.В.

За наведеного, матеріалами справи підтверджується поставка ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» продукції (металоконструкцій) ТОВ «АГРОДАР-БАР» в межах Договору №11/06/2018 від 11.06.2018 загальною вагою 325,058т.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди від 04.10.2018 до Договору № 11/06/2018 від 11.06.2018 остаточна сума договору буде визначатися виходячи з фактичної ваги Продукції (п. 1.2 Договору) шляхом підсумовування ваги, з додаванням до ваги Продукції 3% на зварювання та 1% на порізку згідно ДСТУ БВ2.6-199:2014, зазначеної у видаткових накладних, помноженої на ціну виготовлення однієї тони Продукції згідно п. 2.1 даного Договору.

Посилаючись на висновки судових експертів та п. 2 Додаткової угоди, позивачем за первісним позовом збільшено розмір позовних вимог, та заявлено до стягнення 548 145,20 грн боргу, з розрахунку: 325058кг. х 4 % = 13 002,32 кг. х 35000грн. = 455081,20грн. + 93063,99грн. = 548 145,20 грн.

Перевіривши розрахунок суми основного боргу на дотримання положень п. 2.3. Договору в редакції Додаткової угоди, виходячи з загальної ваги поставленої продукції та погодженої сторонами ціни однієї тони продукції, суд дійшов висновку про його обгрунтованість та арифметичну правильність, що зумовлює задоволення вимоги позивача за первісним позовом та стягнення з відповідача за первісним позовом 548 145,20 грн. боргу.

Заперечення відповідача за первісним позовом щодо укладення Додаткової угоди від 04.10.2018 судом оцінюються критично, з огляду на наступне.

Зміст позовної заяви, відзиву на неї та письмових пояснень сторін у справі свідчать про те, що пропозиція щодо укладення додаткової угоди була ініційована ТОВ «АГРОДАР-БАР».

Прийнявши зазначену пропозицію ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» підписало два примірники Додаткової угоди та направило їх на електронну адресу ТОВ «АГРОДАР-БАР».

Суд зауважує, що кожною зі сторін у справі надано підписані та скріплені печатками засвідчені копії Додаткової угоди від 04.10.2018 в ідентичній редакції (т. 1, а.с. 39, т. 6, а.с. 157).

У п.п. 48, 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зазначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України). Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» поставлено ТОВ «АГРОДАР-БАР» продукцію (металоконструкції) в межах Договору №11/06/2018 від 11.06.2018 загальною вагою 325,058т., у той час як в Договорі, на день його укладання, сторони визначали орієнтовну вагу продукції -305 тон., що є свідченням виконання Договору в редакції Додаткової угоди від 04.10.2018.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Господарський суд відзначає, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

За наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом не спростовано належними та допустимими доказами факт укладення Додаткової угоди до Договору. Натомість факт її укладення визнається останнім в листуванні з позивачем за первісним позовом, зокрема в листі № 203 від 05.11.2018 (т. 1, а.с. 231)

Таким чином доводи відповідача за первісним позовом, що висвітлені у відзиві на позовну заяву, не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення збільшеного первісного позову у повному обсязі.

Витрати на судовий збір за первісним позовом підлягають віднесенню на ТОВ «АГРОДАР-БАР» в повному обсязі в розмірі 8 222,18 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України. При цьому суд зважає, що при зверненні до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог позивачем за первісним позовом сплачено 5741,17 грн. (квитанція № 0.0.2425027478.1 від 19.01.2022, т. 7, а.с. 45). З заявлених позовних вимог в позовній заяві позивачем сплачено 1921,00 грн. судового збору (платіжне доручення № 1817 від 24.06.2019, т. 1, а.с. 13). Відтак, позивачем недоплочено 560,01 грн. судового збору. (5741,17 грн. + 1921,00 грн. + 560,01 грн. = 8 222,18 грн), який підлягає стягненню з позивача за первісним позовом в дохід Державного бюджету України.

Вирішуючи питання обґрунтованості зустрічного позову, суд враховує таке.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом вказує на порушення зобов'язань за Договором саме відповідачем за зустрічним позовом.

Так, позивач за зустрічним позов вказує, що п. 5.1. Договору передбачено, що Виконавець зобов'язується, при умові підписання Договору і надходжень на поточний рахунок згідно п. 4 виготовити проект КМД термін 22 робочих дні з дати перерахування повної суми авансу, що вказаний у п. 4 Договору.

13.06.2018 ТОВ «АГРОДАР-БАР» перераховано на рахунок ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» суму авансового платежу, обумовлено п. 4.1. Договору. Відтак, виготовлений проект КМД Виконавець мав надати Замовнику не пізніше 13.07.2018.

При цьому проект КМД Виконавцем було виготовлено лише 19.09.2018, тобто з порушенням умов Договору.

Посилаючись на положення п. 5.1. Договору, яким встановлено термін виготовлення металоконструкцій - 66 робочих днів з моменту виготовлення креслень КМД, позивач за зустрічним позовом вважає, що граничний строк для виготовлення Виконавцем всієї кількості металоконструкцій є 16.10.2018.

Проте, відповідач за зустрічним позовом взяті на себе зобов'язання виконав не у строки визначені Договором, що тягне за собою відповідальність, передбачену п. 8.2. Договору, а саме сплату пені в розмірі 0,1% від невиготовленої та непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення.

Також позивач за зустрічним позовом наголошує, що в межах Договору всього було відвантажено 325,058т. продукції на загальну 11 377 030,00 грн. При цьому Замовником перераховано 11 432 541,01 грн.. Відтак сума попередньої оплати за Договором складає 55 511,01 грн, яку останній заявляє до стягнення.

Окрім того, позивач за зустрічним позовом посилається на відмову відповідача за зустрічним позовом від виконання зобов'язань за Договором в частині надання послуг монтажу металоконструкцій. Так, позивач за зустрічним позовом вказує, що неодноразово звертався до відповідача за зустрічним позовом з вимогою про виконання монтажних робіт, проте такі вимоги залишені останнім без виконання. У зв'язку з необгрунтованою відмовою відповідача за зустрічним позовом від надання послуг монтажу металоконструкцій, в січні 2019 року позивачем за зустрічним позовом укладено договір з іншою підрядною організацією на монтаж металоконструкцій, в зв'язку з чим позивачу за зустрічним позовом завдано збитки у сумі 2 226 966,00 грн. Тобто відповідачем за зустрічним позовом було подано заявку на тендер після чого підписано Договір від 11.06.2018 в якому загальна вартість монтажу становила 878 034,00 грн. У зв'язку з відмовою від цих робіт позивачем за зустрічним позовом проведено повторний тендер та укладено договір з новим контрагентом, на суму 3 105 000,00 грн., отже позивачу за зустрічним позовом завдано збитки в сумі 2 226 966,00 грн., які підлягають до стягнення.

До того ж, за доводами позивача за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний відшкодувати понесені позивачем за зустрічним позовом витрати на доставку продукції в розмірі 2500,00 грн., позаяк такий обов'язок, відповідно до п. 6.9 Договору, покладено на Виконавця.

Поміж з тим позивач за зустрічним позовом стверджує про невиконання Виконавцем положень п. 7.2.3., а саме не надання Сертифікатів за формою СНиП ІІІ-18-75, сертифікати на зварювальні матеріали та грунт та сертифікатів якості.

Відповідач за зустрічним позовом заперечив проти зустрічних позовних вимог. Суть заперечень зводяться до наступного.

Щодо порушення строків виготовлення КМД та виготовлення металоконструкції.

В процесі виконання Договору, а саме при розробці виконання проекту КМД, Виконавцем була виявлена технічна проблема, про що було повідомлено Замовника та запропоновано шляхи її вирішення. Це потягло за собою часткову зміну проекту КМ та КМД.

Так, за зверненням Виконавця Замовник звернувся до компанії яка здійснювала виготовлення проекту реконструкції зерносушки, яка в свою чергу погодила зміни до проекту КМД. Лише після погодження марки креслень (зміна) Виконавець розпочав виготовлення КМД.

Проект КМД погоджено Замовником лише 16.10.2018 про що зроблений в акті приймання-передачі проектної документації на узгодження по об'єкту від 19.09.2018 напис про погодження.

Отже, Виконавець здійснював всі необхідні дії щодо якнайшвидшого виконання зобов'язань по виготовленню КМД.

Щодо пені.

Позивач у зустрічному позові зазначає, що Виконавець порушив строки виготовлення та поставки металоконструкції, які визначенні сторонами у пункті 5.1. Договору, а саме термін виготовлення металоконструкції 66 робочих днів з моменту виготовлення креслень КМД.

Оскільки термін виготовлення КМД 16.10.2019, то на переконання відповідача за зустрічним позовом, граничний строк виготовлення та поставки продукції є 21.02.2019.

Відповідач за зустрічним позовом стверджує, що виконав зобов'язання щодо виготовлення продукції в строк визначенні пунктом 5.1 Договору.

Щодо поставки даної продукції, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що сторонами в Договорі не визначали строки поставок та оскільки відповідач за зустрічним позовом здійснював відповідно до Договору № 11/07/2018 від 11.07.2018 будівництво основи на яких розміщується металоконструкції, поставка здійснювалась в строк погоджений сторонами у залежності від виконання підготовчих будівельних робіт.

Тому, на переконання відповідача за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом здійснив безпідставний та необгрунтований розрахунок пені.

Щодо вимоги про повернення коштів за непоставлений товар.

Відповідач за зустрічним позовом наголошує, що в Договорі відсутні строки поставки металоконструкції, та оскільки позивач за зустрічним позовом відмовився доплачувати за раніше отриманий товар, Виконавець, повідомивши про це письмово, притримав поставку металоконструкції до виконання обов'язку щодо його оплати.

Щодо стягнення збитків.

Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що у разі пред'явлення вимоги про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, сторона має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).

Проте, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності жодної з передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, що є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги про сплату за транспортування елемент монтажний.

За доводами відповідача за зустрічним позовом, позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів того, що відправлення, на яке посилається заявник, відбувалось в межах Договору № 11/06/2018 від 11.06.2018 і відповідно є обов'язок саме відповідача за зустрічним позовом сплачувати вартість транспортування.

Щодо вимога про надання документів, а саме сертифікатів.

Відповідач за зустрічним позовом вважає, що Договором непередбачений строк надання сертифікату, а у відповідях на вимоги позивача за зустрічним позовом надати сертифікати, відповідачем було зазначено, що сертифікати будуть наданні на весь обсяг поставок металопродукції після повного розрахунку за раніше отриману продукцію.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги суд дійшов висновку про їх часткове задоволення виходячи з наступного.

Вимога про стягнення 727 389,40 грн штрафу за невиконання умов Договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом пункту 5.1. Договору Виконавець зобов'язується, при умові підписання Договору і надходжень на поточний рахунок згідно п. 4, виготовити проект КМД термін 22 робочих днів з дати перерахування повної суми авансу, що вказана у пункті 4. Термін виготовлення металоконструкцій - 66 робочих днів з моменту виготовлення проекту КМД.

Як встановлено судом вище, попередня оплата за Договором проведена Замовником 13.06.2018.

Виходячи з положень наведеного вище пункту Договору та дати проведення попередньої оплати, проект КМД мав бути виготовлений до 13.07.2018, і відповідно металоконструкції підлягали виготовленню до 16.10.2018.

При цьому, як вказує відповідач за зустрічним позовом та не заперечує позивач за зустрічним позовом, при розробці виконання проекту КМД Виконавцем була виявлена технічна проблема, про що було повідомлено Замовника.

За змістом п. 1.3. Договору заміна металопрокату в процесі розробки креслень КМД та виготовлення Продукції проводиться Виконавцем за письмовим погодженням із Замовником та розробником КМ.

За наявним в матеріалах справи листуванням між Виконавцем, Замовником та компанією яка здійснювала виготовлення проекту реконструкції зерносушки, остаточне погодження зміну креслень марки КМД було 31.07.2018. (т. 2, а.с. 21-27)

Тому, в даному випадку, виконання Договору в частині виготовлення проекту КМД стало неможливим з боку Виконавця у визначені Договором терміни, що в свою чергу потягло за собою і зміщення строків виготовлення металоконструкцій.

Відтак, доводи позивача за зустрічним позовом щодо строків виготовлення проекту КМД та строків виготовлення металоконструкцій є хибними.

Як встановлено судом, Акт приймання-передачі проектної документації на узгодження по об'єкту складено та підписано сторонами 19.09.2018. (т. 2, а.с. 43,44)

Відповідно металоконструкції мали бути виготовлені Виконавцем у строк до 21.12.2018.

Як встановлено судом вище, поставка металоконструкцій Виконавцем відбувалась в період з 29.08.2018 по 19.04.2019. Відтак, зобов'язання по поставці в період з 22.12.2018 по 19.04.2018 є простроченими.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відтак, штраф та пеня виступають санкціями в межах одного виду відповідальності, тобто є різновидами неустойки.

Пунктом 8.2. Договору у випадку порушення Виконавцем строків виготовлення Продукції, передбачених даним Договором, він сплачує Замовникові пеню в розмірі 0,1% від вартості не виготовленої та не поставленої в строк Продукції за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочки.

Водночас, звертаючись до суду з зустрічною позовною заявою ТОВ «АГРОДАР-БАР» заявляє до стягнення 727 389,40 грн штрафу за невиконання умов Договору.

З огляду на наведене, зважаючи на відстуність узгодженої сторонами в Договорі відповідальності Виконавця за порушення зобов'язань по виготовленню та поставці Продукції у вигляді штрафу, суд не вбачає правових підстав для задоволення означеної вимоги.

Вимога про стягнення 55 511,01 грн. суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується поставка Виконавцем продукції (металоконструкцій) Замовнику в межах Договору №11/06/2018 від 11.06.2018 загальною вагою 325,058т.

Оплата поставленої продукції, згідно наданих Замовником платіжних доручень, складає 11 432 541,01 грн.

Виходячи з положень п. 2 Додаткової угоди від 04.10.2018 до Договору № 11/06/2018 від 11.06.2018, вартість поставленої продукції вагою 325,058т становить 11 832 111,20 грн.

Тому вимога позивача за зустрічним позовом щодо стягнення суми попередньої оплати є безпідставною.

Окрім того суд наголошує, що заявлена позивачем до стягнення сума грошових коштів в розмірі 55 511,01 грн, виходячи з умов Договору та його виконання сторонами (поставка продукції партіями, проведення розрахунків за поставку), за своєю правовою природою не є попередньою оплатою.

Вимога про стягнення 2 226 966,00 грн збитків у зв'язку з невиконанням монтажних робіт.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 ГК України.

Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Обгрунтовуючи вимогу про стягнення збитків позивач за зустрічним позовом посилається на необгрунтовану відмову відповідача за зустрічним позовом від надання послуг монтажу металоконструкцій, що зумовило в січні 2019 року укладення позивачем договору з іншою підрядною організацією на монтаж металоконструкцій, в зв'язку з чим позивачу за зустрічним позовом завдано збитки у сумі 2 226 966,00 грн.

Проте, витрати позивача за зустрічним позовом в сумі 2 226 966,00 грн (різниця між вартістю монтажних робіт за Договором (878 034,00 грн) та вартістю монтажних робіт за договором, укладеним з іншою підрядною організацією (3 105 000,00 грн) не можуть бути належним доказом реальності збитків позивача за зустрічним позовом в результаті невиконання Договору № 11/06/2018 відповідачем за зустрічним позовом, оскільки не мають прямого причино-наслідкового зв'язку з порушенням ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» своїх зобов'язань. Договір на монтаж металоконструкцій з іншою підрядною організацією, саме за такою ціною позивач за зустрічним позовом уклав на основі вільного волевиявлення під час дії Договору № 11/06/2018, який залишався обов'язковим до виконання для обох його сторін.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні документи (договір з іншою підрядною організацією) щодо монтажних робіт, які б могли свідчити про можливість настання збитків.

Отже, суд доходить висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами ні самих збитків, ні безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправною поведінкою відповідача за зістрічним позовом, що є неодмінними елементами складу цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.

У зв'язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення суми збитків.

Вимога про відшкодування витрат за поставку елемента монтажного в розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до положень п. 6.9. Договору завантаження та доставка продукції на транспорт здійснюється силами та за рахунок Виконавця.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що 21.02.2019 Виконавцем надіслано Замовнику елемент монтажний через відділення Нова Пошта, де платником доставки був Замовник. Вартість послуг доставки склала 2500,00 грн.

На підтвердження своїх доводів позивачем за зустрічним позовом надано засвідчену копію експрес-накладної № 20450119935701 від 21.02.2019 Нова Пошта на суму 2500,00 грн. (т.1, а.с. 243)

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).

Поряд з цим, надана позивачем засвідчена копія експрес-накладної Нова Пошта не може слугувати беззаперечним доказом здійснення відповідачем за зустрічним позовом означеного відправлення в межах Договору № 11/06/2018 від 11.06.2018.

Інших доказів на підтвердження зазначеної вимоги матеріали справи не містять.

Відтак, позивачем за зустрічним позовом не було надано достатньо доказів, які у своїй сукупності дали б суду змогу дійти висновку про понесення останнім витрат на пересилку елемента монтажного в межах Договору, тому позовна вимога про відшкодування витрат за поставку елемента монтажного в розмірі 2500,00 грн. не підлягає задоволенню у зв'язку із недоведеністю.

Вимога про зобов'язання ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» надати ТОВ «АГРОДАР-БАР» сертифікати.

Відповідно до п. 3.1. Договору Продукція, що виготовляється за даним Договором, повинна відповідати вимогам СНиП ІІІ-18-75 (розділи І, ІІ), кресленням КМ, наданим Замовником, кресленням КМД, Державним стандартам, Сертифікатам якості.

За змістом п. 6.8. Договору приймання Товару за фактичною кількістю та комплектністю проводиться згідно з кількістю та комплектністю Товару, зазначеною у видатковій накладній, товарно-транспортній або залізничній накладній, за якістю - згідно ДСТУ та ТУ.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2. Договору визначено зобов'язання Виконавця передати Замовникові, з поміж іншого, Сертифікати за формою СНиП ІІІ-18-75 та Сертифкати на зварювальні матеріали та грунт.

Позивач за зустрічним позовом наголошує, що Виконавець відповідних сертифікатів не надав Замовнику, чим порушив умови Договору.

Відповідач за зустрічним позовом, в свою чергу, заперечує проти зазначеної вимоги посилаючись на те, що Договором не визначено строку надання сертифікатів.

Суд погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом щодо невизначення сторонами в Договорі строку надання сертифікатів.

Поряд з цим суд зважає на положення ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За наявними матеріалами справи, Замовник 15.05.2019 звернувся до Виконавця з вимогою № 73 від 13.05.2019 щодо виконання умов Договору, в тому рахунку надання визначених Договором сертифікатів. (т. 1, а.с. 220-223)

Вимога № 73 від 13.05.2019 отримана Виконавцем 21.05.2019.(т. 1, а.с. 224)

Відтак, строк на виконання зобов'язань за Договором в частині надання Замовнику сертифікатів за формою СНиП ІІІ-18-75, Сертифікати на зварювальні матеріали та грунт та Сертифікати якості на металоконструкції є таким, що настав, і в силу положень ст. 530 ЦК України збіг 28.05.2019.

Проте, матеріали справи не містять, і відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження виконання зазначених зобов'язань. До того ж невиконання останнім зазначених зобов'язань визнається в у відповіді на зустрічну позовну заяву.

При цьому суд зауважує, що право Замовника на отримання сертифікатів Сертифікатів за формою СНиН ІІІ-18-75, Сертифікатів на зварювальні матеріли та грунт, Сертифікатів якості на металоконструкції, та зобов'язання Виконавця надати відповідні сертифікати обумовлено сторонами в Договорі.

З огляду на все вищенаведене, зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати на сплату судового збору за зустрічним позовом в силу приписів ст. 129 ГПК України покладаються на ТОВ «СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ» в розмірі 1921,00 грн. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Решта витрат покладаються на ТОВ «АГРОДАР-БАР».

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" (вул. Лісова, 2, с. Міжлісся, Барський район, Вінницька область, 23032; код ЄДРПОУ 35599189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" (вул. Східна, 80, м. Житомир, 10029; код ЄДРПОУ 38966787) заборгованість в розмірі 548 145 грн. 20 коп. та 8 222 грн. 18 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" задоволити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" (вул. Східна, 80, м. Житомир, 10029; код ЄДРПОУ 38966787) надати Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" (вул. Лісова, 2, с. Міжлісся, Барський район, Вінницька область, 23032; код ЄДРПОУ 35599189) Сертифікати за формою СНиН ІІІ-18-75, Сертифікати на зварювальні матеріли та грунт, Сертифікати якості на металоконструкції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" (вул. Східна, 80, м. Житомир, 10029; код ЄДРПОУ 38966787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" (вул. Лісова, 2, с. Міжлісся, Барський район, Вінницька область, 23032; код ЄДРПОУ 35599189) 1 921 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР-БАР" відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" (вул. Східна, 80, м. Житомир, 10029; код ЄДРПОУ 38966787) у дохід Державного бюджету України 560 грн. 01 коп. судового збору (Отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101 , код отримувача за ЄДРПОУ 37979858 , Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998 , Рахунок отримувача UA748999980313111206083002856 , Код класифікації доходів бюджету 22030101).

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково направити на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - info@sever-stal.com.ua; відповідача - lkrytiuk@agroprosperis.com; представників відповідача - azubal@agroprosperis.com, izholud@agroprosperis.com.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 18 травня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "СЕВЕР-СТАЛЬ КОНСТРУКЦІЯ" (вул. Східна, 80, м. Житомир, 10029)

3 - ТОВ "АГРОДАР-БАР" (вул. Лісова, 2, с. Міжлісся, Барський район, Вінницька область, 23032)

Попередній документ

104362413

Наступний документ

104362415

Інформація про рішення:

№ рішення:	104362414
№ справи:	902/514/19
Дата рішення:	10.05.2022
Дата публікації:	20.05.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Вінницької області
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (27.05.2022)
Дата надходження:	27.06.2019
Предмет позову:	про стягнення 93063,99 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (18)

12.05.2026 14:17	Господарський суд Вінницької області
12.05.2026 14:17	Господарський суд Вінницької області
12.05.2026 14:17	Господарський суд Вінницької області
12.05.2026 14:17	Господарський суд Вінницької області
12.05.2026 14:17	Господарський суд Вінницької області
12.05.2026 14:17	Господарський суд Вінницької області
12.05.2026 14:17	Господарський суд Вінницької області
12.05.2026 14:17	Господарський суд Вінницької області
12.05.2026 14:17	Господарський суд Вінницької області
13.01.2022 11:30	Господарський суд Вінницької області
10.02.2022 11:30	Господарський суд Вінницької області
23.02.2022 11:00	Господарський суд Вінницької області
19.07.2022 14:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
13.09.2022 14:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
04.10.2022 14:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
11.01.2023 12:30	Касаційний господарський суд
01.03.2023 16:30	Касаційний господарський суд
29.03.2023 16:30	Касаційний господарський суд