18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 460/4531/20
адміністративне провадження № К/990/3950/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 (головуючий суддя: Щербакова В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021 (ухвалена в складі колегії суддів: головуючого судді - Кушнерика М.П.., суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2020 року ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі-відповідач, ГУ ПФУ), в якому просила:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у нарахуванні та виплаті їй відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 905, 58 грн., які були виплачені у вересні 2019 року; в сумі 3317, 14 грн., які були виплачені у жовтні 2019 року; в сумі 31014,11 грн., які були виплачені у вересні 2019 року; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з грудня 2011 року по вересень 2019 року на суму пенсії 905,58 грн.; за період з грудня 2011 року по жовтень 2019 року на суму пенсії 3 317,14 грн.; за період з жовтня 2014 року по вересень 2019 року на суму пенсії 31014,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання: постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 05.12.2011 у справі № 1718/2-а-587/11 відповідачем нараховано кошти в сумі 905,58 грн, однак ці суми перераховані на банківський рахунок позивача лише 27.09.2019; постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 07.12.2011 у справі № 1718/2-а-2160/11 відповідачем нараховано кошти в сумі 3317,14 грн., однак ці суми перераховані на банківський рахунок позивача лише 22.10.2019; постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 13.10.2014 у справі № 572/4348/14-а відповідачем нараховано кошти в сумі 31014,11 грн., однак ці суми перераховані на банківський рахунок позивача лише у вересні 2019 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2021, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що позивачка пропустила шестимісячний строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частину 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за приписами яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідач надіслав до Суду відзив, відповідно до якого заперечує проти задоволення касаційної скарги в повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 05.12.2011 у справі № 1718/2-а-587/11 відповідачем було нараховано кошти в сумі 905,58 грн, однак ці суми перераховані на банківський рахунок позивача лише 27.09.2019; постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 07.12.2011 у справі № 1718/2-а-2160/11 відповідачем було нараховано кошти в сумі 3317,14 грн., однак ці суми перераховані на банківський рахунок позивачки лише 22.10.2019 року; постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 13.10.2014 у справі № 572/4348/14-а відповідачем було нараховано кошти в сумі 31 014,11 грн., однак ці суми перераховані на банківський рахунок позивачки лише у вересні 2019 року.
Позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно з вказаними вище судовими рішеннями.
Листом від 05.06.2020 відповідач повідомив позивачці про відсутність підстав для виплати такої компенсації.
Уважаючи відмову пенсійного органу у виплаті їй компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку дотриманню судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскарженого судового рішення, зазначає таке.
Розглядаючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій до спірних відносин строку звернення до суду, колегія суддів звертає увагу на те, що застосування строку звернення до адміністративного суду передує розв'язанню спору по суті.
Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилом частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19, в якій відступаючи від висновків про те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у соціальних спорах слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період, Суд зазначив наступне.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
У цій справі позивачка у червні 2020 року звернулась до пенсійного органу із заявою щодо нарахування та виплати компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, згідно постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 05.12.2011 у справі № 1718/2-а-587/11, кошти по якій на рахунок позивачки зараховані лише 27.09.2019; постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 07.12.2011 у справі № 1718/2-а-2160/11 кошти по якій на рахунок позивачки зараховані 22.10.2019; постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 13.10.2014 у справі № 572/4348/14-а кошти по якій на рахунок позивачки зараховані у вересні 2019 року.
Наведене свідчить про те, що позивачка лише у червні 2020 року виявила належну зацікавленість та вчинила активні дії щодо отримання компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
З огляду на наведені вище висновки, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що отримання позивачкою листа ГУ ПФУ Рівненської області від 05.06.2020 не може змінювати момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти майже через рік після отримання пенсії, про перерахунок якої вона просила.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
За таких обставин Суд погоджується із висновками судів про те, що позивачка пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
За вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; висновки судів і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді: Л.Л. Мороз
Т.Г. Стрелець