18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 160/3646/20
адміністративне провадження № К/990/5482/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача: Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2021 у справі № 160/3646/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
10.02.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2021 у справі № 160/3646/20.
Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2021 у справі № 160/3646/20 залишено без руху.
Указану ухвалу скаржницею отримано 26.04.2022 (ідентифікатор поштового відправлення 0102935779658).
Проте, протягом установленого судом строку ОСОБА_1 недоліки касаційної скарги не усунула.
Дослідивши матеріали, касаційної скарги, Суд дійшов такого висновку.
Згідно до положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочингства України (далі - КАС України) одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, неодноразово вказувалось, що право на доступ до судочинства, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункту 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»). За висновком, викладеним в рішенні від 18.10.2005 у справі «МПП «Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними меж.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Оскільки скаржником не усунуті недоліки касаційної скарги викладені в ухвалі Верховного Суду від 15.04.2022, Суд визнає неповажним пропущений скаржником строк на касаційне оскарження та відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 2, 44, 333 КАС України, Суд,
Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2021 у справі № 160/3646/20.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2021 у справі № 160/3646/20.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Л.Л. Мороз
Судді А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук