18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 210/4914/15-а
адміністративне провадження № К/9901/15862/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.02.2017 (суддя - Вікторович Н.Ю.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 (судді - Гімон М.М., Чумак С.Ю., Юрко І.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням поданих уточнень, просив:
- зобов'язати відповідача перерахувати пенсію з Кс=0,58 (різниця: 0,58-0,41083=0,16917) і понаднормовий стаж 33 роки (різниця 33 роки 16 років = 17 років) і доплатити недодану пенсію в повному обсязі, а також в подальшому нараховувати пенсію згідно з Кс=0,58 і понаднормовим стажем 33 роки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не враховує стаж позивача за Списком №2 з подвійним коефіцієнтом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Криворізькому південному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, яке є правонаступником УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області де з 21.08.1991 отримує пенсію за віком (том 1, а. с. 80).
Загальний стаж позивача складає 29 років 1 місяць 4 дні, стаж зараховано по 05 березня 1990 рік. З них до пільгового стажу позивача за Списком N 1 зараховано - 12 років 4 місяці 15 дні, а саме: пільговий стаж з 20.01.1964 по 16.03.1964, підземним робочим очисного забою на шахті 3-5 Сокологорівка Тресту Першотравенськвугілля, та пільговий стаж з 02.12.1974 року по 19.02.1987 року, вальцовщиком на сортопрокатному цеху Тресту Першотравенськвугілля (том 1, а. с. 9, 28-30).
Відповідно до розпорядження №118967 від 19.12.2013 року позивачу здійснено перерахунок пенсії з урахуванням, зокрема, стажу за Списком №1 - 12 років 4 місяці 15 днів. Розрахований коефіцієнту стажу склав 0,41083 (493 місяці); доплати за понаднормовий стаж 16 років (том 1, а. с. 9).
Вважаючи що відповідачем протиправно не враховано до пільгового стажу по Списку №1 період проходження служби в лавах збройних сил 3 роки 1 місяць, а також не зараховано в подвійному розмірі стаж роботи по Списку №2 13 років 05 місяців 19 днів, позивач звернувся до суду з позовом.
Після звернення до суду розпорядженням №118967 від 04.02.2016 року позивачу здійснено перерахунок пенсії з урахуванням, зокрема, включення до стажу за Списком №1 періоду проходження служби в лавах збройних сил 3 роки 1 місяць, внаслідок чого коефіцієнт стажу збільшився до 0,44083 (529 місяці) з визначенням доплати за понаднормовий стаж 19 років (том 1 а. с. 147).
Не погоджуючись з діями відповідача, щодо не зарахування в подвійному розмірі стажу роботи по Списку №2 13 років 05 місяців 19 днів, позивач подав до суду уточнений адміністративний позов, в якому просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнту стажу 0,58 та понаднормового стажу 33 роки.
Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.02.2017 у справі №210/4914/15-а у задоволенні уточненого адміністративного позову ОСОБА_1 до Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 у справі №210/4914/15-а, постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2017 року по справі №210/4914/15-а залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що додаткового зарахування по одному року за кожний повний рік стажу роботи за Списком №2, діючим законодавством та законодавством, що діяло раніше не передбачено, а понаднормативний стаж позивача складає 19 років за який позивачу вже збільшено розмір пенсії. Як наслідок дії Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо визначення коефіцієнту страхового стажу для обчислення розміру пенсії та зарахування понаднормативного стажу 19 років є правомірними.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду погодилась із висновками суду першої інстанції стосовно того, що загальний стаж роботи позивача становить: 29 років 1 місяць + 15 років (додатково зараховано по одному року за кожний повний рік стажу роботи за Списком №1) = 44 роки 1 місяць = 529 місяців., отже розрахунковий коефіцієнт стажу для розрахунку пенсії дорівнює 0,44083 (до застосування підвищуючи коефіцієнтів).
За таких обставин висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнту стажу 0,58, оскільки загальний стаж позивача 44 роки 1 місяць, а ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було визначено, що мінімальний страховий стаж для чоловіків становить 25 років, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зарахування понаднормативного стажу 19 років є правомірними.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції та з цього приводу зазначив, що доводи апелянта про необхідність зарахування стажу роботи по Списку №2 (13 років 05 місяців 19 днів) у подвійному розмірі, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем визнано службу в армії через 25 років по Списку №1 і перераховано пенсію згідно Постанови №1173, у вказаній постанові також знаходиться Список №2, який протрактовано на користь відповідача.
В обґрунтування касаційної скарги позивач послався на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанції. Крім того, заначив, що мотивувальна частина постанови не містить належних доводів та доказів, чітких посилань на норми Законів і Постанов, судом прийнято рішення спираючись на заперечення які порушують матеріальне право і норми Конституції ст.ст. 22, 58, Закону №1788-12 ст. 100, Постанови №1173, Закону №1058-4 ст.24 п.4.
В постанові немає відповіді на питання для чого розпорядження 118967 від 22.03.2016 (том 1, а.с.149) заведено під Список №1 (ст.100) та включено стаж по Списку №2, який, як наслідок, також має бути зараховано в подвійному розмірі (1:2), оскільки знаходиться в одній Постанові №1173 від 22.08.1956«Об утверждении списков производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах».
Позивач просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і прийняти нове рішення про задоволення позову.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив у їх задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" (далі також - Закон №1058), який згідно з преамбулою розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон №1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Пунктом 16 наведеного розділу Закону №1058 визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Закон №1788) визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (до 01.01.92) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством.
При цьому відповідно до пункту 8 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, застосовуються списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.56.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
На час призначення позивачу пенсії порядок призначення пенсій було врегульовано "Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590.
Проте, нормами "Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590, як і нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачена можливість зарахування стажу роботи по Списку №2 у подвійному розмірі.
Статтею 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = (Cм х Вс) / (100 % х 12) де:Кс - коефіцієнт страхового стажу;Cм - сума місяців страхового стажу;Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).
За правилами частини 2 цієї статті коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що розрахунковий коефіцієнт стажу для розрахунку пенсії позивача обчислено виходячи із його загального страхового стажу з врахуванням служби в армії та додатково зарахованих по одному року за кожний повний рік стажу роботи за Списком N 1, що відповідає положенням статей 24, 25 Закону №1058.
Доводи касаційної скарги в цій частині не спростовують правильність висновків судівпопередніх інстанцій, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, Законами №1058 та №1788 та постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 не передбачено можливість зарахування додатково по одному року за кожний повний рік стажу за Списком №2, а саме собою, затвердження Списків №1 та №2 однією постановою Ради Міністрів СРСР N 1173 от 22.08.56 не є підставою для такого зарахування, тому в цій частині доводи касаційної скарги також є безпідставними.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано дійшли висновку щодо правомірності дій відповідача та прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки за наслідками касаційного перегляду в межах доводів касаційної скарги встановлено, що при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.02.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 у цій справі- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук