10 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 606/74/22 пров. № А/857/7235/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Матковської З.М., Улицького В.З.,
за участю секретаря Пославського Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2022 року (ухвалене головуючим - суддею Марціцка І.Б. у м. Теребовля) у справі № 606/74/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Інспектор Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Сеньків Наталія Анатоліївна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 125335 від 20.12.2021, якою його визнано винним за ч. 1ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що вказаною постановою його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, за те що він 20.12.2021 о 19 год. по вул. Микулинецькій в м. Тернополі керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу страхування. В обґрунтування своїх доводів, позивач вказує, що є колишнім працівником поліції, був запрошений на святкування дня колишньої української міліції. Після урочистих заходів вживав алкогольні напої, а тому попросив свого знайомого ОСОБА_2 відвезти позивача з м. Тернопіль в м. Теребовля. З м. Тернополя виїхали близько 19 год. автомобілем, який належить дружині позивача ВАЗ 211440 НОМЕР_1 , за кермом перебував ОСОБА_2 , позивач сидів на передньому пасажирському сидінні. Як розвивались події в подальшому, позивач не пам'ятає, оскільки вживав алкогольні напої. Зі слів ОСОБА_2 , останній не впорався з керуванням, автомобіль розвернуло і заднім колесом заїхав на бордюр, ліве колесо було зміщене до кузова і продовжити рух автомобіля було неможливо. ОСОБА_2 залишив позивача у машині, пішов вирішувати питання з евакуатором, забравши із собою посвідчення водія позивача, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс. Через декілька хвилин до позивача підійшли працівники поліції, розбудили позивача, однак змісту розмови та які документи складали не знає, через те, що перебував в стані сп'яніння. Про оскаржувану постанову дізнався в процесі розгляду справи в Тернопільському міськрайонному суду за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що не має належних та допустимих доказів його вини у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, за таких обставин, позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно та необґрунтовано, без з'ясування дійсних обставин справи, а тому просить її скасувати. Крім того, просив поновити строк на оскарження, оскільки йому було не відомо про винесену постанову.
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12.04.2022 поновлено строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 125335 від 20.12.2021. В задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення вказаного в оскаржуваній постанові, представником відповідача до відзиву на позовну заяву долучено диск із відеофіксацією з нагрудних відеокамер працівників патрульної поліції та відеореєстратора, які були оглянуті в судовому засіданні.
Також суд дійшов висновку, що поліцейський при винесенні постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, чим повністю виконав вимоги ст. 19 Конституції України, при винесенні оскаржуваної постанови провина особи у вчиненні правопорушення належним чином доведена, позивачем в судовому засіданні не представлено доказів, які б спростовували вчинення ним вказаного у постанові правопорушення.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що у матеріалах справи не має належних та допустимих доказів його вини вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, не здобуто їх і під час розгляду справи.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення БАБ № 125335 від 20.12.2021, позивач 20.12.2021 о 19 год. по вул. Микулинецькій в м. Тернополі керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу страхування, чим порушив п.2.1 а, 2.1 б, 2.1ґ ПДР та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП. На позивача накладено штраф у розмірі 425 грн.
Як слідує з постанови до неї додається відеозапис ВО-0030.
Позивач вважаючи оскаржену постанову незаконною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Відповідно до вимог п. 2.4 (а) ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (а, б, ґ) цих Правил, тобто посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс
Так, положеннями диспозиції ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ч. 1 - 3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» було внесено зміни до ст. 258 КУпАП, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
В результаті внесених змін ч. 4 стала ч. 5 ст. 258 КУпАП, яка встановлює, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
З наведеного вище видно, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається.
Згідно п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, як на обставини вчинення правопорушення покликається на складену відповідачем постанову у справі про адміністративне правопорушення та долучений відеозапис.
Разом з цим колегія суддів не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Щодо наявного відеозапису, то колегія суддів звертає увагу на наступне.
Водночас, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства статті 73 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Крім цього, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, в порушення ч 3. ст. 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не надано інших доказів вчинення правопорушення.
Відтак колегія суддів поділяє доводи апелянта, що в матеріалах справи відсутні будь -які докази не дотримання останнім ПДР України за що на нього накладено штраф відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог ПДР України, а тому у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відтак встановлено, що прийняттям спірної постанови відповідачем було порушено, гарантоване статтями 280, 251 КпАП України, право позивача на всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також підтвердження або спростування таких обставин належними доказами, за захистом якого особа звернулася до адміністративного суду. А тому вказані обставини безумовно свідчать про порушення відповідачем норм чинного законодавства та ставить під сумнів правомірність оспорюваної постанови, яка підлягає скасуванню.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, з урахуванням встановленого суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2022 року у справі № 606/74/22 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 125335 від 20 грудня 2021, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді З. М. Матковська
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 18 травня 2022 року