17 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/14136/21 пров. № А/857/1788/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року про повернення позовної заяви у справі №460/14136/21 за адміністративним позовом Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції - Недашківська К.М., місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту - 06.12.2021),-
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації (далі позивач) до Управління Західного офісу Держаудитслужби (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу №1 до розпорядника бюджетних коштів про повернення до відповідного бюджету використаної ним не за цільовим призначенням суми субвенції до Акту ревізії від 26.08.2021 №04-22/08; визнати акт ревізії від 26.08.2021 №04-22/08 в цій частині таким, що не породжує юридичних наслідків для позивача.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року позовну заяву Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації до Управління Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги повернути разом з доданими до неї документами. Роз'яснено Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що не погоджується із ухвалою суду першої інстанції, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт зазначає про те, що оскільки ухвала про залишення позову без руху відповідно до ч. 1 ст. 241 КАС України є судовим рішенням, питання вручення судових рішень врегульоване ст. 251 КАС України, а не ст.126 КАС України, яка встановлює порядок вручення повістки та, на яку помилково покликається суд першої інстанції.
Також вказує на те, що 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ XII «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, повертаючи адміністративний позов позивачу, виходив з того, що позивач не усунув недоліки ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ухвалою суду від 18.10.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків позовної заяви.
Позивач отримав копію ухвали 18.11.2021, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Також з матеріалів справи слідує, що позивач не усунув недоліки позовної заяви та не подав до суду документи, про які йшлося в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини п'ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Отже, з урахуванням того, що позивач отримав ухвалу по залишення позовної заяви без руху 18.11.2021 р., відповідно судом першої інстанції з урахуванням положень ч. 5 ст.169 КАС України позовну заяву і додані до неї документи повернуто 06.12.2021 р.
Що стосується посилань апелянта на Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ XII «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину», то апеляційний суд вважає такі необґрунтованими з огляду на наступне.
По перше апелянт посилається на норми ЦПК України, однак позовна заява подана у порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, наведеним вище Законом були внесені аналогічні зміни і до Кодексу адміністративного судочинства України, однак колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Натомість апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які об'єктивно не давали можливості усунути недоліки позовної зави у встановлений судом строк, а лише наведено покликання на норми Закону щодо продовження процесуальних строків у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин щодо не усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, судом першої інстанції ухвалене обґрунтоване рішення про повернення позовної заяви.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року про повернення позовної заяви у справі №460/14136/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
В. З. Улицький