Номер провадження: 11-кп/813/1317/22
Справа № 521/11647/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали справи за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08.04.2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в об'єднаних кримінальних провадженнях №12021167470000308 від 04.06.2021 року та №12021167470000034 від 08.02.2021 року, щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Одесі, громадянина України, не одруженого, не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого Приморським райсудом м. Одеси 07.04.2021 року за ч.1 ст.186 КК України, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 03.02.2021 року та призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт;
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, -
встановив:
з представлених апеляційному суду матеріалів убачається, що в Малиновському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді об'єднане кримінальне провадження №12021167470000308 від 04.06.2021 року та №12021167470000034 від 08.02.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.04.2022 року, в порядку ст.331 КПК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , строком до 06.06.2022 року з визначеним раніше альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції послався на продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були підставою для обрання такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою. Продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом також враховано особу обвинуваченого та тяжкість можливого призначення покарання за результатами судового розгляду, наявність попередньої судимості, відсутності. Крім того, при прийнятті рішення суд вказав, що судом не встановлено обставин, які б давали підстави змінити та застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжних заходів.
Не погоджуючись з ухвалою суду обвинуваченим ОСОБА_5 подана апеляційна скарга, в якій він просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, оскільки він має намір вступити до лав Збройних сил України для подальшої мобілізації. Обвинувачений посилається на незаконність оскарженої ухвали, оскільки ризики, які б могли слугувати підставою для продовження строку його тримання під вартою відсутні, оскільки він має місце реєстрації у м. Одеси, не має наміру впливати на потерпілих, оскільки свою вину визнає, у нього є матір, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв'язків. На думку обвинуваченого, є серйозні важелі для зміни йому запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України (далі - КПК) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Судове засідання проведено без участі обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки він не звертався до апеляційного суду з клопотанням про здійснення розгляду за його участю.
Апеляційний розгляд також проведено без участі захисника, який відповідно до інформації, наданої прокурором, перебуває поза межами України та з ним відсутній зв'язок, а захисник ОСОБА_6 була залучено судом першої інстанції для захисту прав обвинуваченого на окрему процесуальну дію, під час розгляду клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу. При цьому, сам обвинувачений не порушував перед судом апеляційної інстанції питання щодо залучення йому захисника для розгляду його апеляційної скарги, а відповідно до вимог ст.52 КПК України не передбачена обов'язкова участь захисника під час розгляду вказаної скарги.
Прокурор, будучи повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився та звернувся з клопотанням про розгляд справи без його участі, просив ухвалу місцевого суду залишити без змін з огляду на попередню судимість обвинуваченого, а також перебування нового кримінального провадження щодо ОСОБА_5 в іншому суді першої інстанції.
В умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявлення учасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це становить загрозу для вказаних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює або обирає запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу та на законних підставах залишив раніше визначений розмір застави.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні двох епізодів злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, які у відповідності до ст.12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів.
Прийняте рішення суд мотивував тяжкістю покарання, яке може загрожувати ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим, а також наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може здійснити спроби переховування від суду, впливу на потерпілих та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд на даній стадії не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів. За наведених обставин, доводи обвинуваченого щодо необґрунтованого обвинувачення та ненадання доказів його винуватості є декларативними та передчасними, оскільки судовий розгляд даного кримінального провадження ще не завершено.
Апеляційний суд вважає, що тяжкість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_5 , а також існування ризиків переховування останнього від суду, здійснення інших дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду, виправдовують продовження застосування найсуворішого запобіжного заходу та дають апеляційному суду можливість дійти висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки ОСОБА_5 не може не розуміти тяжкість інкримінованих йому дій та можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за інкриміновані дії підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, характер його вчинення, дані про особу обвинуваченого, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_5 може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
При цьому, апеляційний суд враховує доводи прокурора, викладені у клопотанні про здійснення судового розгляду за його відсутності, відповідно до якого відносно ОСОБА_5 наявний інший обвинувальний акт в Приморському райсуді м. Одеси за обвинуваченням у вчиненні інших злочинів.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним, а навпаки збільшився та продовжує існувати.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останньому дій, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого скоєння ним інших кримінальних правопорушень та переховування від суду, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Доводи обвинуваченого щодо відсутності ризику впливу на потерпілих беруться апеляційним судом до уваги, однак суд вважає, що таких ризик хоч і є мінімальним, але продовжує існувати.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Обвинуваченим апеляційному суду не надано будь-яких документів, які стали підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який, або неможливість перебування обвинуваченого під вартою.
Апеляційним судом враховуються доводи обвинуваченого стосовно наявності в обвинуваченого місця фактичного проживання, наявності матері, однак вказані обставини не є достатніми та такими, які можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Більш того, зазначені обставини не завадили обвинуваченому вчинити інкриміновані йому злочинні дії, при наявності вироку на підставі угоди про визнання винуватості та не були стримуючим фактором щодо повторного вчинення нових умисних корисливих злочинів.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а обвинувачений або його захисник не позбавлені можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання його під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Більш того, зважаючи на позицію обвинуваченого, викладену ним в апеляційній скарзі щодо визнання вини, кримінальне провадження щодо нього може бути розглянуто у стислі строки відповідно до положень ст.349 КПК України, у разі виявлення обвинуваченим бажання щодо такого розгляду.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, а також скасування ухвали суду першої інстанції.
Одночасно, враховуючи доводи обвинуваченого про намір вступити до лав Збройних сил України, апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити йому, що останній не позбавлений права звернутися до прокурора-процесуального керівника в даному кримінальному провадженні із клопотанням про скасування/зміну запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації, в порядку ст.616 КПК України, відповідно до Закону України №2125-ІХ від 15.03.2022 року, яким Кримінальний процесуальний кодекс України доповнено ст.616.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 206, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08.04.2022 року, якою ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначеним раніше запобіжним заходом у вигляді застави, в об'єднаному кримінальному провадженні №12021167470000308 від 04.06.2021 року та №12021167470000034 від 08.02.2021 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4