Номер провадження: 11-кп/813/1290/22
Справа № 523/6327/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
12.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в порядку письмового апеляційного провадження виділені матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13.04.2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12018160000000660 від 07.09.2018 року, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Долинське, Ананьївського р-ну, Одеської обл., який мешкає за адресою; АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, в останнє:
-17.03.2016 року Приморським райсудом м. Одеси за ч.5 ст.185, ч.5 ст.186, ч.4 ст.187, ч.1, ст.255, ст.69 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.353, ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України, -
встановив:
в Малиновському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді кримінальне провадження №12018160000000660 від 07.09.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.353, ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.353 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.3 ст.28, ч.2 ст.353 КК України, ОСОБА_9 , у вчиненні злочинів, передбачених, ч.4 ст.189, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ст. 357 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.189, ч.2 ст.146, ч.3 ст.187 КК України.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.04.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу та задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , строком до 11.06.2022 року, без визначення застави.
Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції послався на продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були підставою для обрання такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою. Продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом також враховано особу обвинуваченого та тяжкість можливого призначення покарання за результатами судового розгляду, наявність попередніх судимостей, в тому числі у вчиненні аналогічних злочинів, а також наявність кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.11, 12, ч.2 ст.115, яке він вчинив, перебуваючи під вартою в ДУ «ОВК (№14)». Крім того, при прийнятті рішення суд вказав, що судом не встановлено обставин, які б давали підстави змінити та застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжних заходів.
Не погоджуючись з ухвалою суду захисником ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подана апеляційна скарга, в якій він просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та скасувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом. Захисник посилається на незаконність оскарженої ухвали, оскільки ризики, які б могли слугувати підставою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою відсутні та не доведені. Захисник посилається на те, що майже всі обвинувачені в даному кримінальному провадженні звільнені з-під варти, а перебування ОСОБА_6 у слідчому ізоляторі тривалий час є надмірним.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України (далі - КПК) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 406 КПК України, суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.
Судове засідання проведено без участі обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки він не звертався до апеляційного суду з клопотанням про здійснення розгляду за його участю.
Прокурором ОСОБА_11 та захисником ОСОБА_5 поданні клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх відсутністю, а тому апеляційна скарга розглядається у письмову провадженні.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює або обирає запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.353, ч.3 ст.27, ч.4 ст.187 КК України у складі групи осіб, спільно з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які у відповідності до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
Прийняте рішення суд мотивував тяжкістю покарання, яке може загрожувати ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим, а також наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може здійснити спроби переховування від суду, впливу на потерпілих та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд на даній стадії не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів.
Апеляційний суд вважає, що тяжкість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 , а також існування ризиків переховування останнього від суду, здійснення інших дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду, виправдовують продовження застосування найсуворішого запобіжного заходу та дають апеляційному суду можливість дійти висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки ОСОБА_6 не може не розуміти тяжкість інкримінованих йому дій та можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за інкриміновані дії підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, характер вчинення інкримінованих йому злочинів, дані про особу обвинуваченого, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_6 може здійснити реальні спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
При цьому, апеляційний суд враховує доводи прокурора, викладені у клопотанні про здійснення судового розгляду за його відсутності, відповідно до якого відносно ОСОБА_6 наявний інший обвинувальний акт в Любашівськму райсуді Одеської області за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, а також повідомлення ОСОБА_6 20.11.2021 року про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.11, 12, ч.2 ст.115, яке він вчинив, перебуваючи під вартою в ДУ «ОВК (№14)».
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним, а навпаки він збільшився та продовжує існувати.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останньому дій, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого скоєння ним інших кримінальних правопорушень та переховування від суду, впливу на потерпілих та свідків, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Захисником апеляційному суду не надано будь-яких документів, які стали підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який, або неможливість перебування обвинуваченого під вартою.
Апеляційним судом враховуються доводи захисника стосовно наявності в обвинуваченого місця фактичного проживання, однак вказані обставини не є достатніми та такими, які можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Більш того, зазначені обставини не завадили обвинуваченому вчинити інкриміновані йому злочинні дії, при наявності попередніх судимостей, а також іншого кримінального провадження у вчиненні аналогічного злочину, а навпаки останньому, під час перебування під вартою повідомлено про підозру у вчиненні іншого особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а обвинувачений або його захисник не позбавлені можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання його під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Одночасно, враховуючи доводи захисника про намір обвинуваченого вступити до лав Збройних сил України, апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити стороні захисту, що обвинувачений не позбавлений права звернутися до прокурора-процесуального керівника в даному кримінальному провадженні із клопотанням про скасування/зміну запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації, в порядку ст.616 КПК України, відповідно до Закону України №2125-ІХ від 15.03.2022 року, яким Кримінальний процесуальний кодекс України доповнено ст.616.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 206, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13.04.2022 року, якою ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в кримінальному провадженні №12018160000000660 від 07.09.2018 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4