Номер провадження: 22-ц/813/1875/22
Справа № 947/26072/20
Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В.
Доповідач Сегеда С. М.
18.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Комлевої О.С.,
за участю секретаря Хухрова С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, за відсутності учасників справи,апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Білоуса Івана Ігоровича, на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 15 жовтня 2020 року про заміну сторони у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
14.09.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АССІСТО» (далі - ТОВ «ФК «АССІСТО») звернулося до Київського районного суду м. Одеси з заявою про заміну стягувача на його правонаступника у цивільній справі № 2-3032/10 (а.с. 1-6).
В обґрунтування своєї заяви позивач вказував на те, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта-Банк» заборгованість за кредитним договором за №737-013/ФКВ-08 від 01 жовтня 2008 року в загальній сумі 653 105 грн. 10 коп., у тому числі:
заборгованість за кредитом - 514 278 грн. 71 коп., що в еквіваленті за курсом НБУ становить 64571 доларів 10 центів США;
заборгованість за відсотками - 123 765 грн. 32 коп., що в еквіваленті за курсом НБУ становить 15526 доларів 56 центів США;
комісія - 15061 грн. 08 коп.
25 березня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» (далі-ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ФК «АССІСТО» було укладено договір відступлення прав вимоги № 616802,272, за умовами якого клієнт передає (відступає) право грошової вимоги, а покупець приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, у зв'язку з чим стає кредитором за кредитними договорами.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 15 жовтня 2020 року заяву ТОВ «ФК «АССІСТО» про заміну стягувача було задоволено (а.с. 54-55).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Білоуса І.І., ставить питання про скасування ухвали Київського районного суду м.Одеси від 15 жовтня 2020 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ФК «АССІСТО» про заміну стягувача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с.58-62).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020 року було обрано колегію суддів у складі головуючого судді Сегеди С.М. та суддів Гірняк Л.А. і Комлевої О.С. (а.с. 69).
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 13.11.2020 року та від 16.12.2020 року апеляційне провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи.
В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався через неналежне сповіщення учасників справи, останнє судове засідання було призначено на 11.05.2022 року, на 10.00 год., про що учасники справи були належним чином повідомлені, у тому числі боржник ОСОБА_2 , оскільки за зареєстрованим місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), відсутній (а.с.127, 133, 136, 137).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції фактично півтора роки, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, розгляд даної справи здійснений 11.05.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, які повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, заяви або клопотання про відкладення справи від них не надходило. Повний текст судового рішення складений 18.05.2022 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив із того, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2012 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта-Банк» заборгованість за кредитним договором за №737-013/ФКВ-08 від 01 жовтня 2008 року в загальній сумі 653 105,10 грн.
При цьому суд виходив із того, що згідно зі ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Крім того, згідно з постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» за № 8 від 25 вересня 2015 року, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні у зв'язку з правонаступництвом через відступлення права вимоги суд має з'ясувати, чи наявний договір відступлення права вимоги, який є доказом правонаступництва, та з'ясувати, чи наявне відкрите виконавче провадження, у якому ставиться питання про заміну сторони.
Так, відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За змістом ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. Факторингові правовідносини є різновидом відносин з цесії (відступлення права вимоги).
У відповідності до ст.ст. 512, 513, 514 ЦК України, із особливостями, що встановлені положеннями цього Кодексу, які регулюють факторингові відносини, фактор набуває права вимоги до боржника за зобов'язаннями, які боржник має перед первісним кредитором.
За змістом п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно із ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Таким чином, згідно із вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Через заміну кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно Закону України «Про виконавче провадження».
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Заміна стягувача у судовому порядку є посвідченням прав нового кредитора у справі, у якій ухвалено рішення на користь первісного кредитора, що в свою чергу допускається, зокрема і на етапі виконання рішення суду (пред'явлення виконавчих листів до виконання), оскільки у випадку ліквідації первісного кредитора або його смерті особа, яка законно набула право вимоги, фактично буде позбавлена можливості у захисті своїх майнових прав за вже вирішеним судом спором.
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 442 ЦПК України, положення цієї статті (щодо заміни сторони виконавчого провадження) застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 березня 2020 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ФК «АССІСТО» було укладено договір відступлення прав вимоги № 616802,272, за умовами якого клієнт передає (відступає) право грошової вимоги, а покупець приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, стає кредитором за кредитними договорами.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що на даний час виконавче провадження відсутнє і стягувач втратив право пред'явлення виконавчого листа до виконання, то колегія суддів зазначає, що в даному випадку вирішується питання про необхідність заміни стягувача, а не питання про поновлення строку виконання судового рішення.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд неправомірно застосував до спірних правовідносин норму процесуального права, передбачену п.5 ст. 442 ЦПК України, а мав застосувати ст. 55 ЦПК України, є слушними, так як матеріали справи не мають доказів існування виконавчого провадження, однак зазначені обставини не можуть впливати на права та обов'язки ТОВ «ФК «АССІСТО», якому ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» передало свої права вимоги за відповідним договором № 616802,272 від 25.03.2020 року (а.с.16-21).
Так, відповідно до ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не мають доказів того, що заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2012 року, яким було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта-Банк» заборгованість за кредитним договором за №737-013/ФКВ-08 від 01 жовтня 2008 року в загальній сумі 653 105,10 грн., на даний час виконано.
Разом з тим, п. 9 ст. 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
У ст. 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Крім того, ч.1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Таким чином, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».
Колегія суддів також зазначає, що заміна кредитора, який вибув внаслідок відступлення ним свого права вимоги новому кредитору проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 у справі № 6-122цс13, який також висловлений в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.01.2019, справа № 803/1273/16.
Таким чином, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення.
Тобто, без заміни сторони у справі правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні (у виконавчому листі), оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 06.08.2020 у справі № 2029/2-2180/11 та від 03.02.2021 у справі № 452/2191/19.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постановах від 21.03.2018 у справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18, і від 09.12.2019 у справі № 2-3627/09, провадження № 61-16520сво18, Верховний Суд дійшов висновку, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Зазначеними обставинами спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд не має правових підстав здійснювати заміну сторони при відсутності відкритого виконавчого провадження.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Білоуса Івана Ігоровича, залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 15 жовтня 2020 рокупро заміну сторони залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання цього судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
О.С. Комлева