Номер провадження: 11-кп/813/1381/22
Справа № 522/18348/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 26.04.2022 якою в межах кримінального провадження № 12020160500002838 від 26.08.2020, відносно:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, офіційно не працюючого, який зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 04.01.2013 Малиновським райсудом м. Одеси за ч.3 ст.185, ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 КК України до 3 років і 2 місяців п/в, звільнений 03.07.2014;
- 15.12.2017 Суворовським райсудом м. Одеси за ч.2 ст.187, ч.1 ст.121, ч.1 ст.186, ч.2 ст.186 КК України до 7 років п/в з конфіскацією майна, звільнений 22.10.2019 по відбуттю терміну покарання; 24.03.2020 направлено обвинувальний акт до Суворовського райсуду м. Одеси за ч.2 ст.186 КК України, 29.05.2020 звільнений у зв'язку зі зміною запобіжного заходу на домашній арешт,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 189 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.06.2022 включно,
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Одеса, громадянина України, неодруженого, із середньою освітою, працюючого по найму, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:
- 24.09.2019 Суворовським райсудом м. Одеси за ч.2 ст.186 до 4 років п/в, звільнений від відбуття покарання з іспитовим терміном 2 роки; 11.12.2019 направлено обвинувальний акт до Суворовського райсуду м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК України, 28.08.2020 направлено обвинувальний акт до Суворовського райсуду м. Одеси за ч.1 ст.125 КК України,
-обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України,продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.06.2022 включно
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою суду було продовжено відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України та відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.06.2022 включно з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Мотивуючи своє рішення, суд 1-ої інстанції послався на те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, а саме може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, та інших учасників кримінального провадження.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою суду вказує, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою не було подане завчасно та не було йому вручене для підготовки заперечень, прокурор в судовому засіданні не зміг довести ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Також просить прийняти до уваги, що строк тримання під вартою йому продовжується по формальним підставам починаючи з 26.08.2021 року та ні разу не запропоновувалась альтернатива самому суровому запобіжному заходу. ОСОБА_6 вказує на порушення його прав, оскільки судове засідання проведено без його участі.
Посилаючись на викладені обставини, обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 26.04.2022, застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Ухвала суду 1-ої інстанції в частині продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 в апеляційному порядку не оскаржується.
В судове засідання апеляційного суду представник прокуратури не з'явився, про час та місце його проведення прокуратура була повідомлена належним чином, захисник ОСОБА_8 також не з'явилась, подала на електрону адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Враховуючи викладене, колегія суддів, керуючись вимогами ст. 422-1 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності прокурора та захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який повністю підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Приморському райсуді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України та ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Так, із аналізу вищезазначених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що під час продовження строку застосування запобіжного заходу під час судового розгляду не вимагається обов'язкової наявності клопотання прокурора, суд 1-ої інстанції зобов'язаний в будь-якому випадку повторно розглянути питання доцільності продовження строку тримання особи під вартою.
З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2022 до судвирішив питання про доцільність продовження строку тримання обвинувачених за власною ініціативою на підставі приписів ч.3 ст. 331 КПКУ.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду та наголошує на тому, що в зазначеному кримінальному провадженні не зменшились ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити нові злочини, переховуватися від суду чи фізично впливати на потерпілих, а тому його твердження щодо застосування альтернативного забіжного заходу є беззмістовним, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства та суд 1-ї інстанції зважив на положення ч.4 ст. 183 КПК України та вважав за необхідне не визначати розмір застави, з чим колегія суддів погоджується.
Окрім того, колегія суддів також враховує те, що обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, на теперішній час має непогашені судимості та притягується до кримінальної відповідальності Суворовським райсудом м. Одеси за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про проведення судового засідання без їх участі в режимі відеоконференції, водночас вважає, що суд 1-ої інстанції вжив всі можливі заходи щодо забезпечення присутності обвинувачених в судовому засіданні в умовах воєнного стану, призначивши судовий розгляд в режимі відеоконференції.
Окрім того, на переконання апеляційного суду, зазначене порушення не є істотним та не впливає на суть прийнятого рішення судом 1-ої інстанції та встановлені обставини, щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинувачених.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що прокурором була доведена неможливість застосування на даному етапі судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, тому вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та скасування законної та обґрунтованої ухвали.
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне звернути особливу увагу районного суду на положення ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 та приписи ст. ст. 28 та 318 КПК України.
Частина 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне рекомендувати суду першої інстанції звернути увагу на необхідність дотримання принципу розумних строків у даному кримінальному провадженні, зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 28 КПК України, якою регламентовано, що кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду 1-ої інстанції досить тривалий час, протягом якого обвинувачений утримуються під вартою, проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Апеляційний суд приймає до уваги введення воєнного стану на території України, однак вважає таку тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 318 КПК України, тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, у зв'язку із чим вважає за необхідне звернути увагу районного суду на необхідність вжиття заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 183, 199, 318, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 26.04.2022, якою в межах кримінального провадження №12020160500002838 від 26.08.2020, ОСОБА_6 обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23.06.2022 включно - залишити без змін.
Звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України під час судового розгляду кримінального провадження № 12020160500002838 від 26.08.2020 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч. 2 ст. 189 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4