Справа № 309/765/20
Провадження № 1-кп/309/410/20
17 травня 2022 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070050000168 від 19 лютого 2020 року, відносно :
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , освіта базова середня, одруженої, не працюючої, раніше не судимої, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України , -
За участю сторін кримінального провадження:
Прокурора ОСОБА_4 .
Обвинуваченої ОСОБА_3
Адвоката ОСОБА_5
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 в листопаді 2019 року, в невстановлений слідством день та час, знаходячись по АДРЕСА_1 , зайшла на територію дворогосподарства №268, де проживає її сусід ОСОБА_6 , переконавшись, що вдома нікого не має, шляхом вільного доступу зайшла до підсобного приміщення, де умисно, тобто усвідомлюючи протиправність карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення за рахунок таємного викрадення чужого майна, таємно викрала електричний лобзик марки “ЗУБР”, 710 Вт, вартістю 500 (п'ятсот) гривень, спричинивши своїми діями матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_6 на вказану суму.
В подальшому викрадений електричний лобзик ОСОБА_3 віднесла до себе додому, а в грудні 2019 року з метою особистого збагачення продала своєму знайомому ОСОБА_7 за грошові кошти в розмірі 200 гривень
В судовому засіданні ОСОБА_3 після роз'яснення їй обвинувачення, свою вину у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України визнала повністю у вчиненому щиро розкаялася, на підставі ст. 63 Конституції України відмовилася від дачі показів.
В судове засідання потерпілий не з'явився надіславши суду заяву про розгляд справи у його відсутність, та задоволити поданий ним позов.
Підсудна згідна з доказами зібраними відносно неї органами досудового слідства і вважає за недоцільне дослідження їх в судовому засіданні, так як вину у вчиненому злочині повністю визнає, зміст та значення ст. 349 КПК України їй зрозумілі.
За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують її особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченої у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за вище встановлених обставин.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вона своїми умисними діями вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у приміщення.
Відповідно до ст.. 12 КК України злочин , який передбачений ч.3 ст. 185 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами , які пом'якшують покарання - щире каяття .
Обставини передбачені ст. 67 КК України, що обтяжують покарання - судом не встановлено .
Виходячи з обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, а саме те, що підсудна вину свою у вчиненні злочину визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялася, зробила переоцінку своєї поведінки, позитивно характеризується за місцем проживання, одружена, раніше не судима, враховуючи думку прокурора та потерпілого щодо необхідної міри покарання, враховуючи досудову доповідь складену Хустським РВ філії ДУ Центр пробації в Закарпатській області, суд приходить до висновку про можливість виправлення і перевиховання підсудної без відбування покарання і звільнення її від покарання, з випробуванням, тобто застосувати до підсудної ст. 75 КК України, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Речові докази слід вирішити в порядку передбаченому ст.. 100 КПК України
Процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні, обвинуваченій не обирався та , враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України не убачає підстав для його визначення на цей час.
Потерпілим у справі ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
У своєму позові потерпілий ОСОБА_6 зазначає, що діями ОСОБА_3 йому була завдана матеріальна шкода у розмірі 4000 грн. вартості викраденого шуруповерта марки BOSCH, а також заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань характеру його немайнових втрат становлять 50000 грн., які просить стягнути з ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачується у викраденні у потерпілого ОСОБА_6 електричного лобзика марки “ЗУБР”, 710 Вт, вартістю 500 (п'ятсот) гривень, який повернуто потерпілому. Жодних відомостей щодо викрадення обвинуваченою у потерпілого шуруповерта марки BOSCH вартістю 4000 грн., які він просять стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, матеріали справи не містять, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Частиною першою та другою статті 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1167 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до роз"яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з п.5 вказаної постанови Пленуму обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Великою Палатою Верховного Суду 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.
Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Відповідно до вимог статтей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6 посилається на негативні переживання та спогади, потребу у униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні, порушення актуальних життєвих планів, ітд.
Разом з тим, вказаних обставин недостатньо для висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки позивач зобов'язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв'язок, а не лише сам факт протиправності дій відповідача, на чому, фактично, і ґрунтується позов.
Відтак, сам по собі факт крадіжки не презюмує наявність заподіяння такими діями моральної шкоди позивачу
Суд звертає увагу, що викрадене у потерпілого майно йому повернуто чим саме відновлено порушене право позивача. Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв'язку між такою шкодою та протиправними діями відповідача - судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт заподіяння йому ОСОБА_3 моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винною у пред'явленому обвинуваченні за ст.185 ч.3 КК України та призначити їй покарання у вигляді трьох років позбавлення волі
На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку, який суд визначає в один рік , не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засуджену ОСОБА_3 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до ст.. 165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме 17 травня 2022 року.
Речовий доказ по справі - електролобзик марки « Зубр» № 199300963-01217 , який приєднано до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 19.02.2020 р. і який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_6 залишити на зберіганні у ОСОБА_6 .
В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовити.
На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
Суддя Хустського
районного суду ОСОБА_1