Справа № 204/2652/22
Провадження № 2/204/1421/22 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
16 травня 2022 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Самсонова В.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
10 травня 2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовна заява передана мені, судді Самсоновій В.В., 10 травня 2022 року цивільною канцелярією суду.
Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України, а саме:
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно зі статтею 497 Цивільного процесуального кодексу України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, подружжя не має спільного проживання в Україні.
Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону.
Однак, такої угоди між сторонами для визначення підсудності Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська до матеріалів позову не надано.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтею 110 Цивільного процесуального кодексу України.
Приписами ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спільних дітей у позивачки та відповідача немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону (виключна підсудність, яка на спори про розірвання шлюбу не розповсюджується). Такої угоди для визначення підсудності до матеріалів позову не надано.
Звертається увага позивачки на те, що при наявності певних обставин, позов про розірвання шлюбу може бути подано за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача (ч.2 ст. 28 ЦПК).
Ними можуть бути: наявність на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей (підтверджується свідоцтвом про народження, довідкою про склад сім'ї, довідкою про зареєстрованих осіб, наявністю рішення про стягнення аліментів, актом тощо); стан здоров'я позивача (підтверджується довідкою МСЕК, листком непрацездатності, лікарським висновком тощо); інші поважні причини, через які неможливо виїхати до місця проживання відповідача (підтверджується довідкою про доходи при неможливості оплатити вартість проїзду та проживання; довідкою з місця роботи про неможливість надання відпустки; документом, що підтверджує здійснення догляду за інвалідом, який самостійно не може забезпечити себе; рішенням про визнання опікуном, піклувальником; рішенням про надання доступу до державної таємниці; вироком суду щодо позивача, у зв'язку із яким виїхати до іншої країни неможливо, тощо).
Позивачкою звернення саме до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з зазначеним позовом ніяким чином не обґрунтовано, жодного доказу на підтвердження зазначених у ст. 28 ЦПК України обставин, не надано.
В разі, якщо позивачкою буде доведено наявність обставин, за яких підсудність даної справи про розірвання шлюбу належить Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, то сповіщення відповідача Бенуа Трегер повинно здійснюватися у рамках міжнародної співпраці.
Як вбачається з позовної заяви, відповідач є громадянином Франції та мешкає за адресою: 29890, Франція, м. Гульван.
Відповідно до статті 190 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Тобто у разі відкриття провадження за даною позовною заявою суд зобов'язаний невідкладно надіслати відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Згідно зі статтею 498 Цивільного процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Разом з тим, пунктом 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. № 1092/5/54 (далі - Інструкція), визначено, що у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні. Витрати, пов'язані із залученням перекладача, сплачуються у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Переклад засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.
Враховуючи те, що підготовка даної справи до судового розгляду буде проводитися з застосуванням положень зазначеної Інструкції, у разі відкриття провадження у справі, в порядку підготовки справи до судового розгляду, судом буде направлятися до компетентного органу Франції за місцем знаходження відповідача доручення про вручення судових документів та виконання окремих процесуальних дій.
Пунктом 1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року визначено, що ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном. Ця Конвенція не застосовується, якщо адреса особи, якій необхідно вручити документ, невідома.
Особливості виконання вказаної Конвенції встановлюється розділом VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 за № 573/1526 (зі змінами та доповненнями). Так, доручення про вручення документів за кордоном на підставі цієї Конвенції складається судом чи іншим заінтересованим компетентним органом України у формі прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів (далі - прохання). До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках та складається французькою, або англійською мовою. Якщо прохання і документи, які підлягають врученню складені мовою запитуваної держави то вони обов'язково повинні супроводжуватися належним чином засвідченим перекладом на одну із вищезазначених мов.
З викладеного випливає, що позивачка до копії позовної заяви та копій доданих до неї документів, які складені на українській мові, мала додати їх засвідчені уповноваженим перекладачем або нотаріально переклад на французьку або англійську мову (для вручення).
Позивачкою до позовної заяви два примірники позовної заяви та доданих документів з їх засвідченим перекладом на офіційну мову запитуваної Держави (французької, англійської) - для суду та для направлення відповідачу не долучені.
А тому, позивачці необхідно надати суду повний пакет документів із завіреним перекладом на французьку або англійську мову (у двох примірниках), для подальшого можливого звернення з судовим дорученням до іноземного суду. Одночасно має бути поданий документ, з якого вбачитиметься, що у особи, яка здійснила переклад, є такий дозвіл (сертифікат або інший дозвільний документ).
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Дана позовна заява подана також без додержання вимог, передбачених п.п. 2; 7; 8; 9; 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме: позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Всупереч вказаним вимогам позивачкою не зазначено усі необхідні відомості про позивачку та відповідача (паспортні дані, РНКОПП тощо), не вказано про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; про наявність у позивача чи іншої особи оригіналів документів, які додано до позовної заяви, про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; не наведено попереднього розрахунку судових витрат, підтвердження того, що позивачем не подано аналогічного позову до іншого суду також відсутнє.
Вищевказані недоліки унеможливлюють вирішити питання щодо відкриття провадження по справі.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням вищевказаного, вважаю необхідним залишити дану позовну заяву без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175-177, 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання ним даної ухвали.
У разі не усунення недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься не поданою і буде повернута.
Ухвала суду не підлягає оскарженню і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.В. Самсонова