Єдиний унікальний № 334/224/22 Головуючий в 1 інст. Ісаков Д.О.
Провадження № 33/807/277/22 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
15 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі ОСОБА_1 , захисника - адвоката Гончаренко П.П., за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 9 лютого 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого у ТОВ «ЖБІ» на посаді кранівника, зареєстрованого та проживаючого чого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,-
Згідно постанови суду першої інстанції встановлено, що 1 січня 2022 року о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем д.н. НОМЕР_1 , рухався по вул. Піщаній, 8 в м. Запоріжжя з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального засобу «Драгер 6820», а також у медичному закладі у лікаря нарколога відмовився. Від керування автомобілем ОСОБА_1 відсторонений та про повторність попереджений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що справа розглянута з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права без розгляду клопотання про допит свідків.
Зазначає, що він під час події не був водієм транспортного засобу. Автомобілем керував ОСОБА_2 , який керував цим автомобілем вперше. Дорожнє покриття було засніжене та обледеніле, водій ОСОБА_2 не побачив яму, від потрапляння в яку, ліве переднє колесо автомобіля було пробито, в наслідок чого втратилося керуванням та водій ОСОБА_2 здійснив наїзд на бордюрний камінь.
Неподалік дороги проїздив автомобіль ГАЗ, який вирішив допомогти відбуксувати автомобіль, але трос, яким намагалися відбуксувати автомобіль не витримав та розірвався. Після чого ОСОБА_2 пішов шукати транспортний засіб, щоб відбуксувати автомобіль, а він залишився в машині і чекав допомогу.
Під час події працівникам поліції він вказував наведені обставини та те, що він не здійснював керування транспортним засобом.
Працівники поліції не відреагували та відвезли до відділу поліції, де і склали матеріали про адміністративне правопорушення.
Крім того, наголошує, що відеозаписи не містять доказів, що саме він здійснював керування автомобілем під час події.
Зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було подано клопотання про виклик свідків та допит працівників поліції. Однак суддя не прийняв до уваги вказані клопотання та опираючись виключно на матеріли, складені працівниками поліції, прийняв рішення, яке є незаконним і необґрунтованим.
Також суд першої інстанції не досліджував докази у вигляді відеозаписів, що є спрощеним підходом до розгляду справи.
Просить апеляційний суд скасувати постанову районного суду, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Вислухавши ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Гончаренка П.П., допитавши свідка ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався цих вимог закону в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами.
В основу винуватості ОСОБА_1 місцевим судом було покладено такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №288099 (а.с.1), яким ОСОБА_1 звинувачено в тому, що він 1 січня 2022 року о 13 годині 00 хвилин керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України; актом огляду (а.с.5-6) та направленням (а.с.7-8), з яких вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Від огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння водій відмовився. Під час події велась відеофіксація події на персональний мобільний регістратор; оптичним носієм інформації у вигляді СД-дисків (а.с.14), якими показано, що під час події водій ОСОБА_1 вів себе зухвало та агресивно. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився.
Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення стороні захисту наданих їм прав та свобод у наданні доказі, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду і вважає, що матеріли в справі не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, оскільки вони підтверджують факт керування водієм транспортного засобу та відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння. Суд відхиляє апеляційні доводи сторони захисту, оскільки вони є безпідставними та такими, що були повністю спростовані під час судового засідання в суді першої інстанції.
Зокрема, доводи з приводу того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом під час події апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до п. 27 Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», визначено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
За п.1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974 року «Каждое транспортное средство или состав транспортных средств, которые находятся в движении, должны иметь водителя».
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Враховуючи викладене та матеріали справи, суд в противагу доводам апеляційної скарги встановив, що з відеозапису (а.с.14), який був частково досліджений під час судового розгляду в суді першої інстанції видно, що автомобіль д.н. НОМЕР_1 після дорожньої пригоди перебував на зеленій зоні за адресою: Запоріжжя, вул. Піщана, 8 в районі церкви. На місці події був лише ОСОБА_1 , який вказував, що він є пасажиром, але не міг детально назвати, хто саме перебував за кермом транспортного засобу. Водій ОСОБА_1 , відносно працівників поліції, які виконували покладені на них професійні обов'язки з охорони безпеки дорожнього руху вів себе зухвало та цинічно, що істотно порушує всиновленні в суспільства правила співіснування.
З відеозапису видно, що на місці події ОСОБА_1 пояснив, що не здійснював керування транспортним засобом, за кермом була інша людина, прізвище, ім'я не назвав, але сказав, що ця людина була з вусами.
Разом з тим, вже в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 показав, що в ніч з 31 грудня 2021 року та 1 січня 2022 року він був у друга на о. Хортиця. Повертаючись додому цей чоловік не впорався із керуванням, після чого відбулася дорожня пригода.
За ініціативи сторони захисту було допитано свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що дійсно він зустрічав новий рік з ОСОБА_1 на о. Хортиця. 1 січня 2022 року з району о. Хортиця він здійснював керування на транспортному засобі. На вулиці Піщаній не впорався з керуванням та здійснив наїзд на зелену зону. Після чого, він пішов шукати допомогу для того, щоб притягнути транспортний засіб додому. Через деякий час прийшов на місце, але ОСОБА_1 та його транспортного засобу вже не було. На запитання суду, чи мав він колись вуса, відповів, що ніколи не мав. Будь-яких конкретних відповідей з приводу обставин події на запитання суду надати не міг.
Як було вказано вище з відеозаписів, доданих до протоколу видно, що ОСОБА_1 не міг пояснити працівникам поліції хто саме здійснював керування транспортним засобом.
На відеозаписі також зафіксовано пояснення дружини ОСОБА_1 , яка вказала, що в той день він вийшов один на вулицю за сигаретами.
Суд апеляційної інстанції враховуючи вказане, дійшов до висновку, що покази свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки є сформованою позицією захисту від висунутого обвинувачення.
Всі дослідженні докази свідчать лише про те, що під час події ОСОБА_1 здійснював експлуатацію транспортного засобу, тобто був за кермом, здійснив ДТП за вищевказаною адресою, після чого відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Щодо недотримання працівниками поліції прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_1 , слід зазначати наступне.
За змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
При цьому, диспозиція ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за «відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння».
Таким чином, за буквальним змістом ст. 266 КУпАП, встановленим порядком огляду водія на стан алкогольного сп'яніння є пропозиція поліцейського пройти огляд з використанням спеціальних технічних засобів.
Лише у випадку незгоди водія на сам факт застосування спеціального технічного засобу або незгоди з його результатами, у поліцейського виникає обов'язок у двогодинний строк доставити водія до закладу охорони здоров'я для огляду.
При цьому, закон оперує правовими категоріями «відмова від огляду» та «незгода (на застосування спеціального технічного засобу або з його результатами)», які є різними видами вольових актів та тягнуть різні правові наслідки.
У даній справі жоден з досліджених доказів не містить даних, що обвинувачений висловлював саме незгоду на застосування спеціального технічного засобу, що потягло б за собою обов'язок поліцейського доставити водія до закладу охорони здоров'я для огляду.
Всі досліджені докази вказують, що водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в цілому.
Таким чином, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а посилання водія та його захисника на порушення такого порядку є безпідставними.
Крім того, апеляційний суд вказує, що надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом справи, оцінки доказів та тлумачення закону шкодить інтересам правопорядку та правосуддя та є настільки ж небезпечним, як правовий нігілізм.
Неодноразово суд апеляційної інстанції в справах про адміністративне правопорушення наголошував, що скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації, зокрема за наявності технічних помилок, неправильного зазначення часу або місця та за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму та істотно порушував основні принципи правовладдя (невідворотності покарання за скоєне порушення, справедливості, рівності тощо).
Згідно довідки (а.с.11), ОСОБА_1 має правовий статус спеціального суб'єкта водія, що підтверджується посвідченням водія НОМЕР_2 .
Згідно п. 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
Згідно п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Крім того, з дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово та чітко пояснили ОСОБА_1 , що він має ознаки алкогольного сп'яніння та вимагали відповідно до п.2.5 ПДР України пройти огляд на визначення такого стану.
Поведінка обвинуваченого на відеозаписі вказує, що він не вимагав роз'яснення йому певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, здійснював активні, свідомі та вольові дії, розумів ситуацію, у якій опинився, шляхом агресивної поведінки та казуїстики тлумачення вимог національного законодавства намагався спотворити адміністративну процедуру та ухилитись від відповідальності.
За таких обставин, суд приходить до висновку про дотримання прав і свобод працівниками поліції під час події.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини обвинуваченого у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити наступне.
Апеляційний суд вказує, що право в суспільстві відображається в поведінці його членів та має вид соціального факту. Встановлені в суспільстві правила поведінки є обов'язковими для всіх членів суспільного життя. За порушення особи встановлених правил поведінки в суспільстві передбачається юридична відповідальність.
Юридична відповідальність для особи застосовується невідворотно, якщо є позитивно виражені умови для настання такої відповідальності та немає негативно виражених умов для її усунення. Відповідальність є мірою людини. Людина постає вольовою особою завдяки розумі, а завдяки волі і свободи вона відповідає за свої вчинки.
Так, юридична відповідальність передбачає для порушника настання обов'язків зазнавати несприятливих наслідків у вигляді особистого, майнового та іншого характеру, вид і міра яких передбачені санкціями правових норм.
Вид і міра за вчинення діяння, передбаченого ст.130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків.
Вказане обґрунтовується тим, що коли особа перебуває під дією певних речовин, які знижують увагу і швидкість реакції, вона нездатна належно реагувати на особливості дорожньої обставини.
Тобто, життя та здоров'я учасників дорожнього руху залежать від випадку чи трапиться на руху такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка, чи ні.
Тому, діяння за ст.130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, наголошено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 - 35, 38, ч.1 ст.130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, який вже тричі раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП (а.с. 12-13), його поведінки під час події, яка є зухвалою і агресивною по відношенні до представників органів правопорядку, відсутності пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 9 лютого 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 334/224/22