1Справа № 335/2564/22 1-кс/335/1150/2022
12 травня 2022 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080000000154 від 22.05.2018 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має середню освіту, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:
- 25.12.1995 року, Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 142, ст. ст. 44, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 12.11.1997 року звільнився умовно-достроково на підставі рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05.11.1997 року, не відбутий строк 8 місяців 29 днів,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 186, ч. 2, 3 ст. 15, п. п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України,
З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що СУ ГУНП України в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080000000154 від 22.05.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 186, ч. 2, 3 ст. 15, п. п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у січні 2002 року, в період діяльності злочинної організації, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вирішили озброїти її вогнепальною зброєю, та тим самим створити озброєну злочинну організацію (банду), з метою здійснення злочинів проти життя та здоров'я громадян, а також заволодіння їх майном.
Реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на озброєння злочинної організації, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в січні 2002 року у невстановлених органом досудового розслідування осіб та місці, без відповідного дозволу, придбали вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові пристрої, а саме: 2 автомати системи Калашникова із одним пристроєм безшумної стрільби та 4 магазини до них, 136 патронів до зазначеної зброї, пістолет «43 - 83» із пристроєм безшумної стрільби та 14 патронів до нього, пістолет «Вальтер» із 4 патронами до нього, 41 гранату «Ф-1» та 40 детонаторів «УЗРГМ» до них, револьвер «Наган - Радом» та 23 патрони до нього, пістолет кустарного виробництва калібру 9 мм із пристроєм безшумної стрільби та 12 патронів до нього.
В цей же період часу ОСОБА_10 , з метою посилення бандитського формування, за погодженням з її керівником, втягнув до її складу свого знайомого раніше засудженого за вчинення тяжких злочинів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а потім у жовтні 2002 року ОСОБА_9 та ОСОБА_11 під приводом праці у якості водія ОСОБА_11 - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Набуту вищевказану вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові пристрої, ОСОБА_8 , за погодженням із ОСОБА_9 , у січні 2002 року перевіз на автомобілі «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_9 та сховав у спеціально для цією мети винайнятому гаражі № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Малий ринок» м. Запоріжжя, а також у гаражі № НОМЕР_3 гаражного кооперативу «Металург», розташованого по вул. Зразкова, 1-б у м.Запоріжжі, де розпочав зберігати.
Про наявність вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових пристроїв ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відразу ж повідомили членів злочинної організації ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , а потім у жовтні 2002 року ОСОБА_8 повідомив про наявність у нього зброї ОСОБА_12 .
У червні 2003 року ОСОБА_8 , з метою перевірки справності та надійності озброєння банди, із гаражу № НОМЕР_3 гаражного кооперативу «Металург», взяв вогнепальну зброю та боєприпаси, а саме: пістолет кустарного виготовлення калібру 9 мм., та патрони до нього, після чого, на автомобілі «Фольксваген - Гольф», сумісно з учасниками банди ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , виїхали за межі міста, де в його околицях випробували дію пістолету, виконавши із нього декілька пострілів.
В подальшому ОСОБА_8 перевіз револьвер «Наган - Радом», 23 патрони до нього, пістолет кустарного виробництва із пристроєм безшумної стрільби калібру 9 мм., та 12 патронами до нього на місце свого мешкання у АДРЕСА_2 , де продовжив зберігати.
Крім цього, для поповнення арсеналу озброєння банди, ОСОБА_14 , навесні 2002 року, придбав мисливську багатозарядну помпову рушницю «Мосберг», а ОСОБА_8 у вересні 2002 року придбав мисливський карабін «Сайга 410 К -01». Вказану зброю зберігав за місцем свого мешкання у м. Запоріжжі з метою використання його в інтересах злочинної організації, а також ОСОБА_13 , возив і в автомобілях при супроводженні ОСОБА_9 .
На ОСОБА_8 та ОСОБА_13 покладались обов'язки по зберіганню зброї банди, а у разі затримання кого-небудь із членів банди, приймати заходи до переховування зброї та боєприпасів.
Після затримання ОСОБА_8 , у зв'язку із вчиненим злочином у м. Феодосія АР Крим у відношенні ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , будучи обізнаним про місце зберігання ОСОБА_8 частини зброї та боєприпасів, належних банді, виконуючи вказівку ОСОБА_9 , переховав їх. 17 серпня 2003 року у вечірній час забрав їх у АДРЕСА_3 , де проживав ОСОБА_8 , мисливський карабін «Сайга 410К - 01», револьвер «Наган - " Радом», 23 патрони до нього, пістолет кустарного виробництва калібру 9 мм., з пристроєм безшумної стрільби та 12 патронами до нього, які на автомобілі ВАЗ 21011, державний номерний знак НОМЕР_4 перевіз та сховав у боксі № НОМЕР_5 човнового причалу «Південний» по вул. Чубанова у м. Запоріжжі, а мисливський карабін «Сайга - 410К - 01» за місцем мешкання своєї співмешканки ОСОБА_16 , у кв. АДРЕСА_4 .
Також, продовжуючи виконувати вказівку керівника банди ОСОБА_9 , 25 серпня 2003 року ОСОБА_13 , із гаражу НОМЕР_3 гаражного кооперативу «Металург», розташованого по вул. Зразковій, 1-б у м. Запоріжжі, взяв вогнепальну зброю, боєприпаси, вибухові пристрої, а саме: 2 автомати Калашникова з пристроєм безшумної стрільби до них, 4 магазини до автоматів та 136 патронів, 38 гранат Ф - 1 та 37 запалів до них, які належали членам банди та на автомобілі ВАЗ - 21011 відвіз та переховав в районі Балабинського заливу м.Запоріжжя, де зарив у пісок.
Учасниками банди сумісно розроблялись плани вчинення нападів на окремих осіб, розподілялись ролі її учасників, розроблялись схеми вчинення злочинів, проводились підготовчі заходи розвідувального характеру, в ході яких з'ясовувались місця мешкання та праці потерпілих, їх денний розклад, підшукувались знаряддя вчинення злочинів.
ОСОБА_9 виконував загальне керівництво бандою, підшукував осіб для послідуючого втягнення у злочинну діяльність. У банді існувала жорстка дисципліна, спрямована на стійке об'єднання її учасників, пошуку матеріальних коштів, необхідних для функціонування організації: грошей, транспорту, зброї, приміщень, замовників злочинів, об'єктів нападів. ОСОБА_8 та ОСОБА_11 було відведено провідну роль в керованій ОСОБА_9 банді. Вони виконували організацію та керівництво вчиненням окремих злочинів, підбір безпосередніх учасників злочинів, забезпечення знаряддям вчинення злочинів, транспортними засобами. ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , були виконавцями злочинів.
Створена банда характеризувалась стабільним на протязі тривалого часу складом її учасників, єдністю умислу її членів, погодженістю дій між ними, ретельною підготовкою до здійснюваних нападів та строгим розподіленням ролей у вчиненні злочинів.
Всі члени банди, згідно відведеним ролям приймали участь у плануванні вчинення злочинів, збирали інформацію про об'єкти нападу, надавали автотранспорт та доставляли членів банди до місця вчинення злочину, безпосередньо приймали участь у вчинення злочинів, заздалегідь набували знаряддя вчинення злочину - молотки та горючі речовини, ножі, не встановлені органом досудового розслідування металеві предмети, оптичні прилади спостереження, вели спостереження за оточуючим середовищем та обстановкою в момент злочинного посягання з метою попередження нападників про можливу небезпеку. Крім цього, не бажаючи бути викритими за вчинення злочинів, перешкодити впізнанню їх потерпілими, застосовували заздалегідь підготовлені засоби камуфляжу - бейсбольні кепки та спортивні куртки.
Під час організації та становлення озброєної злочинної організації, її керівник та учасники з метою зміцнення фізичної сили та витривалості, необхідної для вчинення злочинів, систематично займались спортом, проводячи тренування з різних видів єдиноборств у спортивних залах м. Запоріжжя, що в свою чергу дисциплінувало та об'єднувало членів банди.
Мобільність банди забезпечувалась наявністю автомобілів: «Деу - Ланос», державний номерний знак НОМЕР_6 та «Фольцваген - Гольф», державний номерний знак НОМЕР_7 , що знаходились у користуванні ОСОБА_8 , ВАЗ - НОМЕР_8 державний номерний знак НОМЕР_9 , який знаходився у користуванні ОСОБА_11 , а для забезпечення зв'язку використовували мобільні телефони.
Являючись з січня 2002 року членом банди, приймаючи активну участь в злочинній діяльності ОСОБА_6 , діючи взаємоузгоджено та взаємопов'язано із її організатором ОСОБА_9 , учасниками банди ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , а також залученими до вчинення окремих злочинів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які не були обізнаними, що вони вчиняють злочини у складі банди, у 2002-2003 роках на території Запорізької, Дніпропетровської областей, а також на території АР Крим вчинив замах на умисне вбивство ОСОБА_21 ; відкрите викрадення майна ОСОБА_21 , вчинене в особливо великих розмірах; замах на умисне вбивство ОСОБА_22 ; відкрите викрадення майна ОСОБА_22 вчинене у особливо великих розмірах; замах на умисне вбивство ОСОБА_23 ; замах на умисне вбивство ОСОБА_15 .
Крім того, наприкінці жовтня - початку листопада 2002 року ОСОБА_13 , знаходячись у кафе «Сова» у м. Запоріжжі повідомив ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про те, що напередодні, під час його перебування у одному із барів Південного району м. Запоріжжя, він під час конфлікту був побитий раніше не знайомим. ОСОБА_24 також повідомив, що у своєму розпорядження вказаний чоловік має автомобіль марки «Мерседес» червоного кольору. ОСОБА_8 про цю подію доклав ОСОБА_9 та той надав вказівку ОСОБА_8 встановити вказаного кривдника, прізвище якого надалі виявилась ОСОБА_21 , та вчинити його вбивство.
Виконуючи вказівку ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 для вчинення вбивства ОСОБА_21 залучили учасників банди ОСОБА_13 та ОСОБА_6 .
Взявши на себе керівництво з підготовки та вчинення злочину, ОСОБА_8 відвів ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_13 роль безпосереднього виконання вбивства. Крім цього при підготовці до злочину ОСОБА_8 , доручив ОСОБА_10 підшукати знаряддя вчинення злочину, а ОСОБА_13 встановити місце мешкання ОСОБА_21 , його денний розклад, а також час повернення додому.
На початку листопада 2002 року, виконуючи вказівку ОСОБА_8 , ОСОБА_13 встановив місце мешкання ОСОБА_21 , а ОСОБА_10 придбав два слюсарних молотки та металевий прут, про що повідомили ОСОБА_8 про готовність вчинити злочин. ОСОБА_8 доклав керівнику банди ОСОБА_9 та той надав команду вбити ОСОБА_21 біля будинку за місцем мешкання потерпілого.
Реалізуючи сумісний злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_21 , з помсти ОСОБА_8 , у вечірній час 13 листопада 2002 року. На автомобілі «Деу-Ланос» державний номерний знак НОМЕР_6 доставив ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_13 до місця мешкання ОСОБА_21 . Коли ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_14 пішли у напрямку будинку, ОСОБА_8 став їх чекати, знаходячись в автомобілі, щоб забезпечити можливість учасникам злочину безперешкодно зникнути.
ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , озброївшись молотками, а ОСОБА_13 - металевим прутом підійшли до під'їзду будинку АДРЕСА_5 , у якому проживав ОСОБА_21 , де розпочали чекати доки останній з'явиться. Приблизно о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_21 вийшов із будинку та попрямував до свого автомобілю, який знаходився у дворі. В той же час ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , діючи погоджено, за попередньою змовою із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , згідно розподілених ролей, напали на ОСОБА_25 та почали сумісно, з метою вбивства наносити йому множинні удари молотками та металевим прутом у різні частини тіла, у тому числі у життєво важливий орган - голову, бажаючи таким чином вчинити вбивство. ОСОБА_21 , захищаючись, прикрив голову руками та одягом.
У результаті нанесених ударів ОСОБА_21 були спричинені множинні рани голови в лобно - скроневій частині, в правій скроневій області, три рани в тім'яно - потиличній області та в потиличній частині голови, струс головного мозку, забої м'яких тканин тулубу, грудної клітини, верхніх кінцівок, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Від нанесених ударів молотками та металевим прутом ОСОБА_21 втратив свідомість, через що ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , побачивши, що ОСОБА_21 не подає ознак життя вирішили, що реалізували умисел на вбивство.
Після вчинення нападу на ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_13 повернулись до ОСОБА_8 , який чекав на них у автомобілі після чого доклали останньому про здійсненні у відношенні ОСОБА_21 дії і разом зникли.
Крім того, 13 листопада 2003 року, ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , перебуваючи біля буд. АДРЕСА_5 , після вчинення замаху на умисне вбивство ОСОБА_21 , вважаючи на той момент, що втративший свідомість ОСОБА_21 мертвий, за своєю ініціативою, без відома та участі ОСОБА_8 вирішили відкрито викрасти майно потерпілого. З цією метою зняли з потерпілого дублянку вартістю 2100 грн., із мобільним телефоном «Нокіа-5210», вартістю 1100 грн., що знаходився у її кармані, після чого ОСОБА_10 та ОСОБА_13 зникли з місця події, а ОСОБА_6 тим часом розпочав знімати з руки ОСОБА_21 золотий браслет вартістю 7000 грн., однак потерпілий, знаходячись до цього часу без свідомості, прийшов до тями та вхопив молоток, який знаходився поруч та вчинив опір, через що ОСОБА_6 , з причин, що не залежали від його волі не зміг заволодіти вказаним браслетом та був змушений втекти з місця вчинення злочину.
Після нападу на ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , повернулись до чекаючого на них у автомобілі ОСОБА_8 , якому доповіли про вчинення злочину відносно ОСОБА_21 та разом зникли.
Крім того, на початку квітня 2003 року, ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_26 замовлення на умисне вбивство виконуючого обов'язки генерального директора ВАТ «ЗК Днепрообленерго» ОСОБА_23 .
Для виконання вбивства на замовлення ОСОБА_9 , в один із днів квітня 2003 року, зібрав в кафе «Сова» у м. Запоріжжі учасників банди ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , яким повідомив про отримане замовлення на вбивство ОСОБА_23 та надав їм вказівки організувати та вчинити вбивство за грошову винагороду.
Виконуючи вказівку та здійснюючи дії з організації та підготовки вчинення вбивства ОСОБА_23 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 підшукали співучасників з числа учасників банди ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .
Вступивши таким чином у злочинну змову на вчинення вбивства з корисливих мотивів ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 на автомобілях «Део-Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 та «ВАЗ - 21099» 7 квітня прибули у м. Дніпро Дніпропетровської області, де працював та мешкав ОСОБА_23 .
Знаходячись у м. Дніпро, ОСОБА_8 виконував загальне керівництво, тимчасово винайняв житло - квартиру АДРЕСА_6 для учасників злочину, де вони розпочали проживати на період підготовки та вчинення вбивства ОСОБА_23 .
В подальшому, на протязі декількох днів ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 спостерігали за пересуванням ОСОБА_23 по м.Дніпро, встановили місце його фактичного мешкання та денний розклад. Після збору необхідної інформації про потерпілого, ОСОБА_8 відпустив ОСОБА_10 додому у м. Запоріжжя.
Здійснивши підготовку до вбивства, 12.04.2003, за місцем тимчасового проживання у м. Дніпро, ОСОБА_8 розподіляючи ролі серед учасників злочину, згідно яких він та ОСОБА_10 забезпечували доставляння на автомобілях усіх учасників на місце злочину та можливість безперешкодно зникнути після його вчинення. На ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 покладався безпосередній напад на ОСОБА_23 та його вбивство.
13 квітня 2003 року, приблизно о 07 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на автомобілі «Деу-Данос» під керуванням ОСОБА_8 , а ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на автомобілі ВАЗ- 21099» під керуванням ОСОБА_11 приїхали до будинку ОСОБА_23 по АДРЕСА_7 .
У якості знаряддя злочину ОСОБА_8 надав слюсарні молотки та одяг: кепки - бейсболки, та спортивні куртки, в які вони напередодні вчинення злочину повинні були переодягнутись для його вчинення.
Протягом декількох годин учасники злочину знаходились біля будинку АДРЕСА_7 , спостерігаючи за обстановкою та очікуючи ОСОБА_23 .
Приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_23 на автомобілі «Опель - Омега» приїхав до свого будинку та почав прямувати до під'їзду. ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , які знаходились поруч, діючи погоджено, за попередньою змовою із ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вчинили напад на ОСОБА_23 , збивши його з ніг на підлогу, розпочали наносити йому удари молотками у різні частини тіла, але переважно у голову.
Цими сумісними діями ОСОБА_23 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді - перелому потиличної кістки справа, черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2 ступеню, гострої субдуральної гематоми зліва, ран в правій тім'яній та завушній областях, ускладнені початковим кохлеітом із ураженням звукопровідного апарату справа та звукосприймаючого апарату з двох сторін, закритого уламчастого перелому основи середньої фаланги лівої кисті з задовільним станом уламків, надриву шкіри зовнішнього слухового проходу, 6 саден дугоподібної форми на нижніх кінцівках, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.
Від отриманих ушкоджень ОСОБА_23 втратив свідомість. Помітивши, що потерпілий не подає ознак життя та вважаючи, що умисел на умисне вбивство ОСОБА_23 доведено до кінця, співучасники злочину зникли на автомобілях, виїхавши за межі м. Дніпро, Дніпропетровської області.
Тільки завдяки сучасній, кваліфікованій медичній допомозі ОСОБА_23 вижив, у зв'язку із чим умисел ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та замовника ОСОБА_26 на вбивство ОСОБА_23 не було доведено до кінця з причин що не залежали від їх волі.
Крім того, на початку липня 2003 року, ОСОБА_26 зібрав у кафе «Сова» у м.Запоріжжі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , яким замовив вбивство керівника консалтінгової компанії «Фарго» ОСОБА_15 за грошову винагороду. Для полегшення вчинення злочину ОСОБА_26 повідомив ОСОБА_8 прикмети ОСОБА_15 та місце його роботи у м. Дніпро, Дніпропетровської області.
Виконуючи вищевказане замовлення та здійснюючи дії з організації та підготовки вчинення вбивства ОСОБА_15 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 підшукали співучасників злочину з числа учасників банди ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .
Вступивши таким чином у злочинну змову на вчинення вбивства із корисливих мотивів ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , готуючись до вчинення злочину на автомобілі «Фольксваген - Гольф», державний номерний знак НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_8 , в день отримання замовлення прибули до будинку АДРЕСА_8 до офісу компанії «Фарго», де працював ОСОБА_15 .
Приблизно о 14 годині 00 хвилин до вказаного офісу під'їхав автомобіль «Опель - Омега», з якого вийшов співробітник компанії «Фарго» ОСОБА_22 .
ОСОБА_8 , який раніше не бачив ОСОБА_15 та його зовнішності, керуючись описом та прикметами наданими ОСОБА_26 , помилково за нього прийняв ОСОБА_22 та вказав іншим співучасникам на об'єкт їх посягання.
Дочекавшись виходу ОСОБА_22 із офісу, ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 простежили за ним та встановили, що він проживає у будинку АДРЕСА_9 . Із урахуванням зібраної інформації учасниками злочину, було обрано найбільш зручне місце вбивства ОСОБА_22 біля його будинку, коли той буде виходити з будинку.
Після цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 розподілили ролі серед учасників злочину. ОСОБА_8 повинен був доставити на автомобілі виконавців до місця вчинення злочину та забезпечити можливість безперешкодно зникнути після його вчинення. ОСОБА_11 - організувати напад на ОСОБА_22 та вести спостереження за місцем вчинення злочину, а також у разі появи сторонніх осіб, попередити про це виконавців. ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 повинні були безпосередньо напасти на ОСОБА_22 та вчинити його вбивство.
Так, 08 липня 2003 року, приблизно о 07 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 на автомобілі «Фольксваген - Гольф» під керуванням ОСОБА_8 приїхали до будинку ОСОБА_22 , де ОСОБА_8 залишився в автомобілі та спостерігав за оточуючою обстановкою. У свою чергу ОСОБА_10 із обрізком металевої труби, ОСОБА_6 із слюсарним молотком разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 попрямували у двір АДРЕСА_9 , де мешкав ОСОБА_22 ОСОБА_11 , безпосередньо керував нападом на ОСОБА_22 , спостерігав за оточуючим середовищем з метою попередження виконавців про наближення сторонніх осіб.
Приблизно о 07 годині 30 хвилин ОСОБА_22 вийшов зі свого будинку та попрямував у сторону буд. АДРЕСА_9 . ОСОБА_10 та ОСОБА_6 помилково вважаючи, що це ОСОБА_15 , вчинили напад на ОСОБА_22 , при цььому ОСОБА_12 збив його з ніг на підлогу та утримував, а ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , за допомогою знарядь які мали при собі, з метою вбивства потерпілого, розпочали наносити удари у життєво важливий орган - голову.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_22 втратив свідомість. Помітивши, що потерпілий не подає ознак життя та вважаючи, що умисел на вбивство ОСОБА_22 доведено до кінця, вказані особи зникли з місця вчинення злочину.
Цими сумісними діями ОСОБА_22 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2 ступеню, перелому лобної кістки зліва, закритого перелому лівої скулової кістки, закритих переломів 4-ої та 5-ої п'ясних кісток лівої кисті, забійні рани лобно-тім'яної області зліва, тім'яної області справа, обличчя зліва, в області лівого ока та підборіддя, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Тільки завдяки сучасній, кваліфікованій медичній допомозі ОСОБА_22 залишився жити, у зв'язку із чим умисел ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та замовника ОСОБА_26 на умисне вбивство не було доведено до кінця з причин, що не залежали від їх волі.
Крім цього, 08 липня 2003 року, ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи біля буд. АДРЕСА_9 , одразу після вчинення замаху на умисне вбивство ОСОБА_22 , вважаючи, що втративший свідомість ОСОБА_22 мертвий, вийшли за межі обумовленого умислу із ОСОБА_27 та ОСОБА_9 , за своєю ініціативою, без відома та участі ОСОБА_8 , відкрито викрали майно ОСОБА_22 , а саме: мобільний телефон «Соні Еріксон», вартістю 600 гривень; шкіряний футляр від мобільного телефону «Соні Еріксон», вартістю 35 гривень; шкіряну валізу фірми «Тигран» вартістю 1170 гривень, у якій знаходився паспорт на ім'я ОСОБА_22 , документи, пов'язані з його працею в компанії «Фарго», сонцезахисні окуляри фірми «Морган» вартістю 150 гривень, візитниця вартістю 50 гривень та парасолька вартістю 50 гривень.
Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_28 матеріальний збиток на загальну суму 2055 гривень.
Крім того, після помилкового нападу 08 липня 2003 року на ОСОБА_22 , ОСОБА_26 зібрав у кафе «Сова» у м. Запоріжжі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від яких зажадав виконання раніше замовленого їм вбивства керівника консалтінгової компанії «Фарго» ОСОБА_15 . Для того щоб не сталося подібної помилки, ОСОБА_26 , надав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 фотографію ОСОБА_15 , а також повідомив, що останній має у своєму користуванні автомобіль «Ніссан-ікс-трейл» темного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_10 .
08 серпня 2003 року, ОСОБА_8 рухаючись на своєму автомобілі «Фольксваген - Гольф» у м. Керч, на автотрасі у районі м. Феодосія АР Крим помітив автомобіль, яким користується ОСОБА_15 , про що за телефоном повідомив ОСОБА_9 , який у свою чергу надав вказівку ОСОБА_8 привезти із м. Керч у м. Запоріжжя їх знайомого ОСОБА_29 для участі у вчиненні вказаного злочину за грошову винагороду. ОСОБА_29 , керуючись корисними спонуканнями, надав згоду на участь у вчиненні особливо тяжкого злочину, в той же час не будучи обізнаним, що буде приймати участь в ньому у складі банди. По приїзду до м. Запоріжжя, їй ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_9 вказівку встановити місцезнаходження ОСОБА_15 у м. Феодосії. Втупивши таким чином у злочинну змову на вчинення вбивства з корисливих мотивів, 10 серпня 2003 року, ОСОБА_8 сумісно з ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_29 на автомобілі «Фольксваген - Гольф», державний номерний знак НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_8 , попрямували до м. Феодосія АР Крим для встановлення місця знаходження ОСОБА_15 У м. Феодосії вони шляхом стеження встановили, що ОСОБА_15 зупинився на відпочинок у домоволодінні по АДРЕСА_10 та в той же день виїхав з м. Феодосії. Поставив до відома про це за допомогою телефону ОСОБА_9 учасники злочину повернулись до м. Запоріжжя.
15 серпня 2003 року ОСОБА_8 , для підготовки до вчинення вказаного злочину доручив ОСОБА_29 відправитись до м. Феодосія для з'ясування чи з'явився там ОСОБА_15 .
Виконуючи вказівки ОСОБА_8 , вранці 16 серпня 2003 року ОСОБА_29 встановив, що ОСОБА_15 знаходився у м. Феодосії, про що телефоном повідомив ОСОБА_8 , а сам продовжив вести спостереження за рухом ОСОБА_15 та чекав приїзду інших учасників злочину з м. Запоріжжя.
Цього ж дня, ОСОБА_8 , за погодженням із ОСОБА_9 для участі у вбивстві ОСОБА_15 , залучив знайомого ОСОБА_19 , який приїхав у м. Запоріжжя після 10 серпня 2003 року для влаштування на роботу, в чому він та ОСОБА_9 йому сприяли. ОСОБА_19 ніде не працюючий та будучи матеріально залежним від ОСОБА_8 , дав свою згоду на участь у вчиненні вбивства ОСОБА_15 , при цьому він не являвся членом банди та не був обізнаним, про те що буде вчиняти злочин в її складі.
15 серпня 2003 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин на автомобілі «Фольксваген - Гольф», державний номерний знак НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_19 прибули у м. Феодосія до будинку, де знаходився ОСОБА_15 . В районі вул. Бойової, вони зустрілись із очикуючим на них ОСОБА_29 .
Надалі ОСОБА_8 , з метою організації вбивства ОСОБА_15 , розподілив ролі серед учасників вчинення злочину. Він повинен був доставити на автомобілі виконавців до місця вчинення злочину та забезпечити можливість безперешкодно зникнути після його вчинення. ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , які мали заздалегідь підготовлені знаряддя злочину - ножі та металевий прут, та повинні були безпосередньо напасти на ОСОБА_15 та вчинити його вбивство. ОСОБА_19 повинен був спостерігати за обстановкою на місці злочину для того, щоб попередити виконавців у разі появи сторонніх осіб. ОСОБА_29 повинен був на своєму автомобілі відвезти ОСОБА_10 та ОСОБА_6 після вчинення злочину із м. Феодосія до м. Керч, таким чином забезпечивши відхід членів банди з місця злочину та перешкодивши їх можливому затриманню.
В той же день, приблизно о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_15 виїхав на своєму автомобілі із домоволодіння АДРЕСА_10 та проїхавши містом, зупинився біля магазину «Белая акация» на вул. Свердлова у м. Феодосія. ОСОБА_29 , згідно раніше розподілених ролей, за вказівкою ОСОБА_8 виїхав на околицю м. Феодосія та біля бару «Техас» розпочав чекати повернення інших учасників злочину. ОСОБА_8 на своєму автомобілі зупинився на вул. Куйбишева, в одному кварталі від магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Діючи відповідно до розробленого плану, ОСОБА_10 озброївся ножем та уламком металевого прута, а ОСОБА_6 - ножем, після чого вони разом із ОСОБА_19 попрямували у бік вул. Свердлова у м. Феодосія. Тим часом, з метою маскування ОСОБА_8 зняв задній державний номерний знак зі свого автомобілю. ОСОБА_19 , зупинився на перетині вулиць Свердлова та Перемоги у м. Феодосія, розпочав спостерігати за оточуючою обстановкою з метою попередження виконавців про можливі перешкоди, які могли виникнути під час нападу на ОСОБА_15 ОСОБА_10 та ОСОБА_6 розпочали чекати ОСОБА_15 біля входу в магазин «Белая акация». Коли ОСОБА_15 вийшов з магазину, ОСОБА_10 наніс йому декілька ударів по голові та іншим частинам тіла металевим прутом, який він мав при собі, після чого сумісно із ОСОБА_6 , з метою умисного вбивства, розпочали наносити ОСОБА_15 удари ножами в область розташування життєвоважливих органів - животу та груді попереду та позаду. Жінка потерпілого ОСОБА_30 , яка знаходилась поруч, з метою припинити злочин у відношенні свого чоловіка, розпочала кричати та кликати на допомогу. З метою уникнення бути впізнаними та затриманими на місці вчинення злочину, ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_19 були вимушені втекти. Крім цього, завдяки сучасній кваліфікованій медичній допомозі ОСОБА_15 залишився жити, у зв'язку із чим умисел ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_29 та замовника ОСОБА_26 на умисне вбивство, не було доведено до кінця з причин, що не залежали від їх волі.
Цими сумісними діями потерпілому ОСОБА_15 були спричинені два сліпих поранення, проникаючих в праву плевральну порожнину із ушкодженням середньої та нижньої часток правої легені, що привели до правосторонньої внутрішньоплевральної кровотечі, сліпе поранення, проникаюче в черевну порожнину без ушкоджень внутрішніх органів, крововиливи на верхньому та нижньому повіці правого ока, у верхньо- зовнішньому квадраті правої сідниці, на передній поверхні правого стегна в середній треті, садна на задній поверхні в проекції лівого ліктьового суглобу, на зовнішній поверхні в проекції лівого колінного суглобу, що є тяжкими тілесними ушкодженнями небезпечними для життя в момент заподіяння.
ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_19 , зникнувши з місця вчинення злочину сіли до автомобілю під керуванням ОСОБА_8 , який чекав на них, після чого останній вивіз їх за межі м. Феодосія, де ОСОБА_10 та ОСОБА_6 в районі "Золотого пляжу" на Керченському шосе пересіли в автомобіль до ОСОБА_29 , який чекав на них, після чого останній відвіз їх до м. Керч. Далі ОСОБА_8 , сумісно з ОСОБА_19 попрямували на автомобілі у бік м.Запоріжжя, де був затриманий працівниками міліції.
27.08.2003 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якості обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України.
10.06.2004 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_6 в якості обвинуваченого за ст. 257, ч.5 ст.186, ч.2,3 ст.15, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст.115 КК України.
04.07.2013 року відомості про вказані злочини внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12013040000000397.
12.10.2017 року відносно ОСОБА_6 , складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 186, ч. 2, 3 ст. 15, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Оскільки на час складення про підозру місце знаходження підозрюваного ОСОБА_6 не було встановлено, 12 жовтня 2017 його оголошено у міжнародний розшук.
17.10.2017 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суд м. Запоріжжя відносно підозрюваного ОСОБА_31 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
22.05.2018 року матеріали відносно ОСОБА_6 виділені в окреме провадження під №12018080000000154.
10.05.2022 року, о 15 годині 00 хвилин, підозрюваного ОСОБА_6 було затримано та 11.05.2022 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 186, ч. 2, 3 ст. 15, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Посилаючись на те, що ОСОБА_6 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному проваджені, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні, з підстав, які викладені у клопотанні, суду пояснив, що строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні спливає 13.06.2022 року.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти клопотання заперечувала, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, вважає необгрунтованими доводи клопотання, оскільки за спливом часу, протягом якого триває досудове розслідування, підозрюваний постійно проживав за вказаною адресою та не переховувався, у зв'язку із чим у задоволенні клопотання просить відмовити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечував, вважає клопотання не обґрунтованим, та, посилаючись на недоведеність ризиків, просив застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позицію захисників, наполягав на відсутності намірів перешкоджати досудовому розслідуванню будь-яким чином.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП України в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080000000154 від 22.05.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 186, ч. 2, 3 ст. 15, п. п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, виділені відносно ОСОБА_6 в окреме провадження, у якому 12.10.2017 року відносно ОСОБА_6 було складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 186, ч. 2, 3 ст. 15, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 17.10.2017 року відносно підозрюваного ОСОБА_31 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до положень ч. 6 ст. 193 КПК України, якою зобов'язано слідчого після затримання ОСОБА_31 не пізніш, як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
10.05.2022 року, о 15 годині 00 хвилин, підозрюваного ОСОБА_6 було затримано на підставі зазначеної ухвали слідчого судді, 11.05.2022 року йому повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 186, ч. 2, 3 ст. 15, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, після чого доставлено до суду для вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні даного клопотання, слідчий суддя бере до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи з наявних в наданих слідчому судді матеріалах даних, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 186, ч. 2, 3 ст. 15, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Доводи сторони захисту в цій частині щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду, а матеріали клопотання містять достатньо даних для висновку про причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства”, у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим”, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».
Так, виходячи із тяжкості інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, обставин їх вчинення, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні слідчого.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, його вік, міцність соціальних зв'язків, стан здоров'я, та дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, раніше засуджений.
Слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Ніколова проти Болгарії» зазначає, що суд повинен врахувати наведені особою конкретні факти, здатні поставити під сумнів існування умов, які мають суттєве значення для «законності» позбавлення свободи у світлі цілей Конвенції.
Враховуючи, що у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри, та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Разом з тим, в ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 має постійне місце проживання за адресою, вказаною у клопотанні, за якою проживав протягом всього часу здійснення досудового розслідування. Встановлені обставини, на переконання слідчого судді, обґрунтовують можливість виконання підозрюваним процесуальних обов'язків при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Слідчий суддя, вирішуючи клопотання, враховує обставини, встановлені в ході розгляду клопотання, які підтверджуються наданими доказами, зокрема, дані, які характеризують підозрюваного.
В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 стороною захисту надано достатньо доводів про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначено у клопотанні та наведено прокурором у судовому засіданні.
Виходячи з загальних принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судовим органам не надається вибору між тим, щоб „притягнути звинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду”. До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає перед усім у забезпеченні „умовного звільнення”, якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим. Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою ( рішення у справі „Ідалов проти Росії”).
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення його явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на „розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження”, а й передбачає, що „звільнення може бути обумовлено гарантіями з'явитися на судове засідання”.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі „Летельє проти Франції”, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу. За виняткових обставин цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є достатні підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути „формою очікування” обвинувального вироку.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.
Виходячи із встановлених в ході розгляду клопотання обставин, слідчий суддя вважає не доведеним органом досудового розслідування того, що більш м'який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, що виключає застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та приходить до висновку про наявність підстав для застосування відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
В ході розгляду клопотання громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_32 заявлено ініціативу про залучення їх у якості поручителів підозрюваного ОСОБА_6 , про що подано відповідні письмові заяви.
Відповідності до ч. 1 ст. 180 КПК України , особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
За встановлених в ході розгляду клопотання обставин, слідчий суддя вважає за можливе застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистої поруки, у зв'язку із чим клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку із застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього передбачені ст. 194 КПК України обов'язки: прибувати на виклик до слідчого, в провадженні якого знаходяться матеріали досудового розслідування, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду з м. Запоріжжя; повідомляти про зміну місця проживання слідчого, прокурора, або суд.
Такий запобіжний захід, на переконання слідчого судді, є достатнім та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків під час досудового розслідування та в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 КПК України, підозрюваний ОСОБА_6 підлягає негайному звільненню з-під варти.
Враховуючи вимоги ст. 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку досудового розслідування, строком до 13.06.2022 року включно.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 180, 183, 184, 192-194, 196, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 186, ч. 2, 3 ст. 15, п. п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
Визначити поручителями підозрюваного ОСОБА_6 наступних осіб: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_6 негайно звільнити з-під варти у залі суду.
Покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, строком до 13.06.2022 року включно:
-прибувати на виклик до слідчого, в провадженні якого знаходяться матеріали досудового розслідування, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;
-не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду з м. Запоріжжя;
-повідомляти про зміну місця проживання слідчого, прокурора, або суд.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1