Апеляційне провадження
№33/824/1317/2022
16 травня 2022 року місто Київ
справа № 755/12396/21
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 21 січня 2022 року подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року.
В обґрунтування посилалася на те, що в судовому засіданні вона участі не брала, її інтереси представляв захисник, який повідомив, що суддя не проголосила рішення під час засідання та обіцяв тримати в курсі справи.
Вказувала, що тривалий час вона не мала ніякої інформації з приводу результатів розгляду її справи та захисник обіцяв, що все буде добре, а рішення буде на її користь.
Зазначала, що після новорічних свят вона почала переживати, що до сих пір немає рішення, 17 січня 2022 року набрала свого захисника, який повідомив, що рішення є та воно не на її користь, розповів як його можна знайти в реєстрі судових рішень.
Посилалася на те, що постанова суду першої інстанції була надіслана судом до ЄДРСР 30 листопада 2021 року та оприлюднена 01 грудня 2021 року, проте їй постанова на домашню адресу не надійшла.
Вказувала, що стосовно можливості ознайомитися з текстом постанови на сайті реєстру судових рішень їй не було відомо, оскільки стикається з подібною ситуацією вперше.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова винесена Дніпровським районним судом міста Києва 15 листопада 2021 року.
Оскільки оскаржувана постанова судді була винесена 15 листопада 2021 року, а тому відповідно до приписів ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження вказаної постанови розпочався 15 листопада 2021 року та закінчився 24 листопада 2021 року.
Однак з апеляційною скаргою на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася 21 січня 2022 року, тобто з пропуском встановленого ст.294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження.
На обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказувала на те, що вона в судовому засіданні участі не брала, її інтереси представляв захисник, який повідомив, що суддя не проголосила рішення під час засідання та обіцяв тримати в курсі справи.
Вказувала, що тривалий час вона не мала ніякої інформації з приводу результатів розгляду її справи, а тому 17 січня 2022 року вона набрала свого захисника, який повідомив, що рішення є та воно не на її користь, розповів як його можна знайти в реєстрі судових рішень.
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не була присутня під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції, інтереси останньої представляв її адвокат Давидюк А.І. та останній був присутній в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 271 КУпАП визначено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Давидюк А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 вже звертався 03 грудня 2021 року з апеляційної скаргою на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року, в якій просив поновити йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови.
Вказував, що в судовому засіданні 15 листопада 2021 року, в якому він був присутнім особисто, суддя не проголошувала резолютивну частину рішення, а лише повідомила, що рішення буде готове через 10 днів
Зазначав, що постанова була надіслана до Єдиного реєстру судових рішень 30 листопада 2021 року, оприлюднена в реєстрі 01 грудня 2021 року, та виявлена захисником на сайті вказаного реєстру 02 грудня 2021 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 січня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника Давидюка А.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року, апеляційну скаргу захисника Давидюка А.І. повернуто особі, яка її подала.
Оскільки адвокат Давидюк А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні суду першої інстанції 15 листопада 2021 року, останній ознайомився з оскаржуваною постановою 02 грудня 2021 року в Єдиному реєстрі судових рішень та 03 грудня 2021 року вже звертався до апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року, а тому доводи апелянта про те, що їй про оскаржувану постанову стало відомо 17 січня 2022 року є необґрунтованими, оскільки представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Посилання ОСОБА_1 на те, що стосовно можливості ознайомитися з текстом постанови на сайті реєстру судових рішень їй не було відомо, оскільки стикається з подібною ситуацією вперше, вона не має юридичної освіти, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як наголошує у своїх рішенням Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Будь-яких інших доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року апелянтом надано не було, а тому наведені апелянтом причини для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови не дають достатніх підстав для визнання їх поважними.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Враховуючи вищезазначене, визначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими та неповажними, оскільки апелянтом не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі нею апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, а тому в поновленні строку на оскарження постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 рокуОСОБА_1 слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст.294 КУпАП повернути апелянту.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційну скаргу з додатками повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Борисова О.В.