Київський апеляційний суд
Провадження № 11-кп/824/2123/2022 Головуючий в першій інстанції: ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 761/20755/21 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія справи: п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127,
ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України
04 квітня2022 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні з використанням цифрового засобу зв'язку програмного забезпечення «Viber»провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 березня 2022 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 ,
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 березня 2022 року обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 22 травня 2022 року, включно.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанціїврахував: тяжкість інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, що пов'язані із застосуванням насильства, а тому являють собою значну суспільну небезпеку; строкпокарання, який загрожує обвинуваченим у разі доведення винуватості; стадію судового провадження, а саме, що у кримінальному провадженні не допитані потерпілі і свідки; дані за особи обвинувачених, зокрема вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки, на підставі чого прийшов до висновку, що на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема незаконно впливати на потерпілих, свідків, оскільки обвинуваченим відомі їх місця проживання, або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, у зв'язку з чим прийшов до висновку про необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 строку тримання під вартою, при цьому не знайшовши підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Цією ж ухвалою відмовлено стороні захисту в задоволені клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 з тримання під вартою на заставу.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, вважаючи його необґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 березня 2022 року скасувати, постановити нову, якою змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що тримання під вартою ОСОБА_8 є невиправданим, а ризики, визначені в ст. 177 КПК України, взагалі відсутні, у той же час дотримання належної процесуальної поведінки його підзахисним можливе за допомогою застосування запобіжних заходів не пов'язаних із триманням під вартою, зокрема ризику переховування від суду можна запобігти за допомогою використання електронного засобу контролю, а ризик незаконного впливу на потерпілих чи свідків може бути мінімізований встановленням заборони спілкування зі свідками, потерпілими та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні. А тому, на переконання апелянта, наразі є достатні правові підстави для зміни ОСОБА_8 тривалого в часі запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт із покладанням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, оскільки саме такий запобіжний захід є достатнім та співрозмірним тим ризикам, що встановлені в ст. 177 КПК України.
При цьому захисник звертає увагу, що в ухвалі суду першої інстанції, як і в клопотанні прокурора, не наведено реальних обставин, які б свідчили про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та доказів, які б їх підтверджували.
Також сторона захисту вважає, що судом при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою не враховано те, що обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де характеризується позитивно; раніше не судимий, має родину, що свідчить про міцність його соціальних зв'язків, які будуть стримувати його від переховування від суду; навчається у вищому навчальному закладі, є приватним підприємцем і мав постійний дохід. Вказує сторона захисту і на те, що у ОСОБА_8 наявна тяжка хвороба серця і він потребує лікування в умовах спеціалізованого кардіологічного центру, а тому подальше перебування під вартою призведене до незворотних змін щодо стану його здоров'я. Разом з тим, при незадовільному стані здоров'я, ОСОБА_8 написав заяву в СІЗО про те, що бажає проходити службу в збройних силах України, що характеризує його як відповідальну людину за долю держави.
Крім того, захисник, як на підставу скасування ухвали суду, зазначає і те, що ОСОБА_8 обвинувачується в особливо тяжкому злочині, однак всупереч ч. 3 ст. 31 КПК України, клопотання розглянуто головуючою у кримінальному провадженні без двох інших суддів колегії, що свідчить про постановлення судового рішення незаконним складом суду, а звідси і про його незаконність. Також клопотання розглянуто у відсутність обвинуваченого, що призвело до порушення його права на захист.
Звертає увагу захисник і на те, що до Європейського суду з прав людини подана скарга за п. 3 ст. 5 Конвенції через надмірне тримання ОСОБА_8 під вартою, яка визнана прийнятною та перебуває на розгляді.
Від інших учасників судового провадження апеляційні скарги не надходили.
Вислухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, заперечення прокурора щодо апеляційних вимог, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом положень Глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, а продовження строку тримання під вартою в певній справі може бути виправданим лише тоді, коли наявні конкретні ознаки того, що вимога громадських інтересів важить більше - попри презумпцію невинуватості, - ніж правило поваги до особистої свободи.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи сторони захисту про наявність достатніх підстав для зміни ОСОБА_12 запобіжного заходу на домашній арешт, - є безпідставними.
Як убачається з наданих матеріалів, в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебувають матеріали кримінального провадження № 12020100100006190 від 05 вересня 2020 року за обвинуваченням, в тому ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України.
Суд першої інстанції, поставивши питання про доцільність тримання обвинувачених під вартою та розглянувши з цього приводу клопотання сторони обвинувачення та захисту, вважав, що продовжують існувати ризики, які свідчать про те, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, які не допитані судом, або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а тому лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків під час судового провадження, тому постановив ухвалу про продовження, зокрема ОСОБА_8 , строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу. При цьому в ухвалі наведені достатні мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Щодо висновку суду про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшилися від часу обрання ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то колегія суддів зауважує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності ухилитися від суду, не виконати його процесуальні рішення.
Враховуючи характер ОСОБА_14 обвинувачення, в тому числі у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, що пов'язані із застосуванням насильства та має підвищений ступінь суспільної небезпеки; тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях; всі наявні в матеріалах провадження та проаналізовані судом в ухвалі дані про його особу, соціальні зв'язки, а також стан здоров'я, суд першої інстанції прийшов до висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що обвинувачений може переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, і такі ризики не зменшилися від часу обрання стосовно нього запобіжного заходу, а тому виправдовують подальше його тримання під вартою.
Наявність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, на що звертає увагу захисник, не може слугувати достатньою гарантією відсутності у обвинуваченого наміру переховування від суду.
Крім того, на переконання колегії суддів, з великою ймовірністю існує ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків з огляду на те, що потерпілі та свідки у цьому кримінальному провадженні, показання яких суд має сприймати безпосередньо, не допитувалися.
При цьому вказані ризики колегія суддів оцінює також з огляду на введення на території України воєнного стану і залучення працівників правоохоронних органів для оборони держави.
Відносно доводів захисника про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_8 і відсутності можливості в умовах слідчого ізолятора його якісного лікування, що може призвести до незворотних змін, то останнє нічим не підтверджено, оскільки відповідно до повідомлення медичної частини СІЗО, на яке посилається адвокат, на даний час стан здоров'я обвинуваченого відповідає перебігу наявних у нього захворювань, будь-які застереження щодо неможливості перебування його під вартою відсутні.
За наведених обставин,колегія суддів погоджується, що в період збройної агресії росії проти України, застосування більш м'якого запобіжного заходу може не забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії. Отже висновок суду на даний час про наявність достатніх підстав для продовження ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законним та обґрунтованим.
Відносно посилань сторони захисту на бажання ОСОБА_8 проходити службу в Збройних силах України, то зазначене питання повинно вирішуватися в порядку визначеному ст. 616 КПК України.
Щодо доводів захисника про постановлення судового рішення незаконним складом суду, то колегія суддів їх вважає безпідставними, оскільки відповідно до абзацу п'ятого п. 20-5 Перехідних положень КПК - у разі неможливості, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метоюзапобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID), у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 КПК України, або розглянуто головуючим.
При цьому, колегія суддів також враховує приписи ч. 6 ст. 615 КПК України в редакції діючій на момент постановлення судового рішення.
Наведено в ухвалі суду і обґрунтування виключних обставин, які унеможливили розгляд клопотань за участі обвинувачених, а саме: введення на території України воєнного стану та відсутності технічної можливості дистанційного зв'язку з ДУ «Київський слідчий ізолятор», як і забезпечення доставки обвинувачених безпосередньо до приміщення суду.
Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при прийнятті судом рішення про ОСОБА_15 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як і підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не встановила. А тому і не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційних вимог захисника.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 березня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 22 травня 2022 року, включно, залишитибез змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_4