03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 759/7365/21 Головуючий у суді першої інстанції - Войтенко Ю.В.
Номер провадження № 22-ц/824/3840/2022 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
16 травня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор-17» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, -
В квітні 2021 року ОСББ «АВІАТОР-17» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, у ремонтний і резервний фонд, а також за надані та спожиті комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95,5 кв.м.. Обслуговування та експлуатацію вказаного багатоквартирного будинку на підставі відповідних договорів з безпосередніми виконавцями робіт та надавачами послуг здійснює позивач.
Позивач вказував, що відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплачує позивачу обов'язкові внески, на утримання будинку та не оплачує комунальні послуги у зв'язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
З урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території, у ремонтний і резервний фонди та за спожиті комунальні послуги за період з 01 грудня 2019 року по 01 жовтня 2021 року в розмірі 34801,23 грн, а також інфляційну складову в розмірі 5980,58 грн та 3% річних у розмірі 860,98 грн, всього стягнути 41642,79 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 2270 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСББ «Авіатор-17» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «АВІАТОР-17» заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території, у ремонтний і резервний фонди та за спожиті комунальні послуги за період з 01 грудня 2019 року по 01 жовтня 2021 року в розмірі 34801,23 грн, а також, інфляційну складову в розмірі 5980,58 грн та 3% річних у розмірі 860,98 грн, всього стягнуто 41 642,79 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «АВІАТОР-17» сплачену суму судового збору в розмірі 2270 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій вказує, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, крім того суд першої інстанції проігнорувавобставини, що мають значення для справи та зробив висновки, що не відповідають обставинам справи.
Апелянт наголошує, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог позивача абсолютно не враховував наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджувалися.
Так, у рішенні суду вказано, що сторонами визнавався факт користування відповідачем послугами позивача, однак це твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідач та представник відповідача у судовому засіданні не визнавали факт користування послугами позивача.
Апелянт посилається на те, що згідно зі ст.ст. 4 і 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», діяльність ОСББ є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів, а відтак саме ОСББ не є суб'єктом господарювання. Оскільки ОСББ «Авіатор-17» здійснює самозабезпечення, то така діяльність не може розглядатися як надання послуг, оскільки метою створення ОСББ є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.
Таким чином, ОСББ не надає співвласникам багатоквартирного будинку житлово-комунальних послуг, про це йдеться і в листі Мінрегіонбуду від 26 квітня 2011 року №7/15-4687, тобто співвласники не оплачують об'єднанню його послуги, а лише оплачують сумісні витрати ОСББ.
Судом першої інстанції у судовому рішенні вказано, що заборгованість відповідача з внесків на утримання будинку та прибудинкової території , а також у ремонтний та резервний фонди є доведеною.Однак, не враховано обставин щодо виконання позивачем переліку робіт для самозабезпечення існування ОСББ в рамках кошторису, який мав би бути затверджений згідно законодавства та Статуту на загальних зборах співвласників та у якості доказу доданий представником позивача до матеріалів справи.
Як вбачається із доданих до матеріалів справи копій протоколів загальних зборів, розміри внесків на утримання будинку та прибудинкової території, ремонтний та резервний фонди, позначені, але кошториси, які мали би містити перелік робіт та послуг, навіть не надавалися для обговорення та затвердження.
Разом з тим, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказує, що посилання в оскаржуваному рішенні на те, що протоколи зборів від 20 червня 2018 року, 08 жовтня 2019 року та 14 грудня 2020 року, у яких вказані розміри внесків на утримання будинку та прибудинкової території, розміри внесків у ремонтний та резервний фонди, є чинними та ніким не оскаржувався, є недоречним, оскільки усі документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність ОСББ «Авіатор-17», зосереджені у розпорядженні Голови ОСББ, а будь-яка документація, що свідчила б про фінансово-господарську діяльність ОСББ «Авіатор-17» ніколи не надавалась на усні чи письмові запити сторони відповідача, що фактично позбавило співвласника використати своє право на ознайомлення та можливе оскарження будь-яких рішень, які відображені у будь-яких протоколах загальних зборів співвласників ОСББ «Авіатор-17».
Зазначає апелянт й про те, що відповідно до позиції Верховного Суду, оскільки відповідач є власником квартири, в якому створено ОСББ, він зобов'язаний здійснювати платежі та внески (незалежно від членства в об'єднанні) за наявності підтверджених фактичних витрат на управління, утримання збереження будинку. Але наголошує на тому, що представником позивача не було надано жодних підтверджень обґрунтованості внесків на утримання будинку та прибудинкової території, внесків у ремонтний та резервний фонди, крім копій рішень загальних зборів, які, виходячи із позиції Верховного Суду, не можуть бути обґрунтуванням витрат на управління, збереження будинку.
Виокремлює представник апелянта й те, що судом першої інстанції не враховано зміст протоколу загальних зборів №23 від 20 червня 2018 року, де вказано про необхідність сплачувати рахунки за квартплату та комунальні послуги до 25 числа поточного місяця за тарифом 4,70 грн. за 1 кв.м., а мешканцям будинку, які мають заборгованість та не підписали договір реструктуризації, здійснювати нарахування за квартплату та комунальні послуги у розмірі 5,64 грн. за 1 кв.м., що фактично є додатковим внеском, що покладається на співвласника у випадку його недобросовісної поведінки, яка полягає в порушенні зобов'язань по своєчасній та в повному обсязі оплаті внесків до спільних коштів об'єднання. А за своєю правовою природою такий внесок є пенею.
Однак при винесенні оскаржуваного рішення та розрахунку суми заборгованості відповідача, судом першої інстанції не було враховано положення п. 3 Розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, відповідно до якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби(СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Вважає безпідставним посилання суду на те, що сторони підтвердили чинність вказаних вище рішень загальних зборів ОСББ, оскільки ані відповідач, ані її представник у судовому засіданні не надавали подібних підтверджень.
Розмір внеску мав бути нарахований відповідачу лише за умови документального підтвердження наявності фактичних витрат на утримання будинку та прибудинкової території.
Апелянт наголошує, що всі без виключення договори про надання комунальних послуг (централізоване гаряче водопостачання, централізоване постачання холодної води та водовідведення) та договір про придбання товару (теплова енергія), укладені між ОСББ «Авіатор-17» та КП «Київтеплоенерго», між ОСББ «Авіатор-17» та ПрАТ «Київводоканал», мають колективну модель відносин та мали бути укладені у суворій відповідності із ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ, однак були укладені без попередньогорішення загальних зборів співвласників.
Тобто, укладання колективних договорів без надання підтвердження у вигляді самого рішення співвласників на обрання колективної моделі договорів є протизаконним, тому й мета представників ОСББ «Авіатор-17» отримувати грошові кошти згідно саме цих колективних договорів теж є протизаконною.
Посилання ж позивача на те, що колективні договори, що укладені між ОСББ «Авіатор-17» та КП «Київтеплоенерго», ПрАТ «Київводоканал» сторонами цього договору не оскаржувались, а тому є чинними, є викривленням дійсності, оскільки відповідач ОСОБА_1 не є стороною вказаних колективних договорів та навіть при наявності бажання оскаржити їх - не мала такої можливості.
Вказуючи, що згідно ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, а також що згідно ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, судом не прийнято до уваги положення Статуту ОСББ «Авіатор-17» у частині застосування Розділу III цього Статуту, де у ч. 2 вказано, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори співвласників, а у ч. 3 вказано,що до виключної компетенції загальних зборів належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів платежів та внесків співвласників.
Вважає, що з моменту подання позовної заяви та у судовому засіданні представником позивача у якості доказу не було надано жодного документа, який в межах позовних вимог прямо вказує на обов'язок відповідача сплачувати відповідну цілком обґрунтовану конкретну суму комунальних платежів та дозволяє встановлювати цю суму у якості боргових зобов'язань із послідуючим стягуванням цієї суми.
Також, представником позивача вказані межі позовних вимог з 01 грудня 2019 року по 01 жовтня 2021 року та, відповідно, вказані суми позовних вимог та власний необґрунтований розрахунок позовних вимог саме у межах вказаних вище дат. Однак, судом не вирішено питання стосовно того, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались позовні вимоги, а позивачу достовірно було відомо про те, що відповідач ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 січня 2020 року, проте умисно невірно позначено межі позовних вимог з 01 грудня 2019 року.
Представник апелянта посилається й на те, що у судовому рішенні вказано, що відповідач ОСОБА_1 повинна сплачувати за опалення балконів без посилання на методику нарахування за цим пунктом позовних вимог, адже площі опалюваних балконів у будинку не відома, а загальна опалювальна площа будинку не збільшувалась, то ОСББ «Авіатор-17», використовуючи некоректні дані, розподіляло між співвласниками, які мають опалювальні балкони, більшу суму за опалення, ніж мало сплатити на адресу КП «Київтеплоенерго» згідно актів приймання- передачі товару (теплова енергія).
Представником відповідача визначено ті обставини, через які відповідач припинив сплачувати незаконно нараховані комунальні платежі, але наголошено на тому, що відповідач має бажання разом із позивачем або представником позивача визначити реальну суму боргу та негайно сплатити її.
Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційний суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСББ «Авіатор-17» відмовити.
02 лютого 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від ОСББ «Авіатор-17», відповідно до якого позивач вважає, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, а доводи апеляційної скарги викладених в рішенні висновків не спростовують.
Так, представник позивача вказує, що доводи апелянта про незаконність вищевказаних договорів на колективне споживання комунальних послуг, про обов'язок позивача подати якесь рішення Загальних зборів співвласників будинку про укладення таких договорів є безпідставним, не заслуговує на увагу та були розглянуті судом першої інстанції, який надав їм правову оцінку щодо їх необґрунтованості.
У відзиві представник позивача наголошує, що ОСОБА_1 є власником квартири в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 24 жовтня 1997 року, та відповідно до цього судом правильно констатовано, що сторонами визнавався факт користування відповідачем комунальними послугами та факт припинення оплати таких послуг з грудня 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Так судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95,5 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №197023412 (а.с. 51 т.1) та проживає у вказаній квартирі. Зазначений факт сторонами не оспорюється.
Відповідно частини першої Розділу І Статуту ОСББ «Авіатор-17», затвердженого загальними зборами ОСББ «Авіатор-17» від 23 березня 2017 року, ОСББ «Авіатор-17» створено відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» шляхом реорганізації житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17», і є його правонаступником та об'єднує власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними свої обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (частина перша Розділу ІІ Статуту ОСББ «Авіатор-17»).
Частиною 2 розділу V Статуту ОСББ визначено обов'язки співвласника квартир ОСББ, зокрема своєчасно і в повному обсягу сплачувати належні внески та платежі.
Протоколом №3 загальних зборів ОСББ «Авіатор-17» від 20 червня 2018 року, серед іншого, затверджено розмір внесків на утримання будинку (споруд) та прибудинкової території ОСББ у розмірі 4,70 грн за кв. м., а також загальними зборами визначено, що в разі наявності заборгованості по внесках та платежах та неукладення договору про реструктуризацію, нарахування вказаного внеску встановили 5,64 грн. кв. м. (а.с.30-32 т.1) .
Протоколом загальних зборів співвласників ОСББ «Авіатор-17» від 08 жовтня 2019 року, серед іншого, вирішено створити в будинку ремонтний та резервний фонд в розмірі плати власника квартири в розмірі 1 грн. за кв. м. загальної площі (а.с. 33-35).
Рішенням загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор-17» від 14 грудня 2020 року визначено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 7,97 грн. за кв.м., та для першого поверху 7,30 грн. за кв.м. з 01 січня 2021 року. (а.с. 37-41).
Судом першої інстанції встановлено, що вказані рішення загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор-17» не оскаржувались та є чинними. Також суд зазначив, що зауваження, які відповідач має до вказаних документів не спростовує їх змісту та самого факту прийняття загальними зборами таких рішень.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» як постачальником та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор-17» в особі голови правління Петрусь Ж.М. як споживачем укладено договори, згідно до умов якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію «Споживачу» для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а «споживач» зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов викладених у договорі ( п. 1. Договору № 1420097 від 29 серпня 2018 року та Договір №142009740000100 від 23 листопада 2018 року) (а.с. 42-47 т.1).
11 грудня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «АК «Київводоканал» з однієї сторони як постачальником та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор-17» в особі голови правління Петрусь Ж.М., як «Споживачем» з іншої сторони, укладено договір про постачання питної води та приймання стічних вод у систему централізованого водовідведення. Згідно умов вказаного договору постачальник надає послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у систему централізованого водовідведення по будинку АДРЕСА_1 , а споживач своєчасно та в повному обсязі сплачує вказані послуги (а.с. 48-50 т.1) .
Згідно розрахунку заборгованості, наведеного в позовній заяві та доданого до позовної заяви, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 по обов'язковим внескам на утримання будинку та прибудинкової території, у ремонтний та резервний фонди, а також, за спожиті комунальні послуги за період з 01 грудня 2019 року по 01 жовтня 2021 року склала 41 642,79 грн, зокрема: 13739,48 грн. - за внесками на утримання будинку та прибудинкової території, 15534,63 грн. - борг за комунальні послуги з центрального опалення, 3455,40 грн. - за комунальні послуги з холодного водовідведення і водовідведення, 2097,48 грн. -за внесками у ремонтний та резервний фонди, 2106,61 грн. - за опалення балкону, з урахуванням сплати 2108,42 грн, а також відповідно до положень ст. 625 ч.2 ЦК України інфляційна складова в розмірі 5980,58 грн. та 3% річних в розмірі 860,98 грн.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачка є власником квартири та відповідно співвласником вказаного багатоквартирного будинку, вона зобов'язана здійснювати оплату на управління багатоквартирним будинком, сплачувати кошти на утримання будинку, прибудинкової території у розмірах, визначених загальними зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авіатор-17» та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги, однак вказаного обов'язку вона не виконує в добровільному порядку, тому суд визнав заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими. Також судом визнано обґрунтованими вимоги позивача про стягнення із відповідачки інфляційних втрат та 3% річних відповідно до положень ч.2 ст. 625 ЦК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Так правовідносини, що виникли між сторонам, врегульовані положенням ст. 319, 322, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII в редакції Закону від 09 листопада 2017 року, Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». ?
? Відповідно до вимог? ? п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,? споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно з п. 5, п. 12? ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач? ? житлово-комунальних послуг зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.
ОСОБА_1 , будучи власником квартири АДРЕСА_1 , є споживачем послуг, які надаються чи надання яких забезпечується позивачем, оскільки? вона фактично користується житлово-комунальними послугами, а тому має оплачувати вартість фактично отриманих? житлово-комунальних послуг з моменту їх? фактичного використання.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи позивачем у справі - ОСББ «Авіатор-17» укладено договори із постачальниками комунальних послуг, зокрема із Комунальним підприємством виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» як постачальником теплової енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання (Договір № 1420097 від 29 серпня 2018 року та Договір №142009740000100 від 23 листопада 2018 року) так і з Приватним акціонерним товариством «АК «Київводоканал» в частині надання послуг постачання питної води та приймання стічних вод у систему централізованого водовідведення( договір № 20049/4-08 від 11 грудня 2018 року), що за своїм змістом та ознаками свідчить про укладення ОСББ «Авіатор-17» колективних договорів в інтересах співвласників квартир та приміщень, що розташовані в будинку АДРЕСА_1 .
Так, п. 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 2189-VIII, 09.11.2017) визначено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Відповідачка у справі, ОСОБА_1 , заперечуючи законність укладення вказаних правочинів, доказів щодо визнання недійсними цих договорів не надала, що в силу положень ст. 204 ЦК України свідчить про дійсність вказаних договорів.
Не надано відповідачкою до суду і доказів укладення нею індивідуальних договорів із постачальниками вище вказаних послуг.
Разом із тим, відповідно до правових позицій Верховного Суду України, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі? № 6-59цс13 та постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі №916/3566/13).
Доводи апелянта про те, що нею вказані послуг не отримувалися обґрунтовано відхилено судом першої інстанції.
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Статтею 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що ОСББ має право забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків, вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань резервного і ремонтного фондів, звертатись до суду з позовом про звернення стягнення на майно власників приміщень, які відмовляються відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим законом та статутом об'єднання платежі, збори і внески, а також відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначені обов'язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 вказаного Закону I).
Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 9 Закону України «Про житло-комунальні послуги»встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.
Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами (стаття 67 ЖК УРСР).
Статтею 68 ЖК УРСР встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Порядок проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 року № 970 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі» (далі - Порядок).
У пункті 11 Порядку вказано, що у разі надходження актів-претензій від споживачів про перерву в наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх ненадання або надання не в повному обсязі та прийняття виконавцем рішення про їх задоволення, проводиться перерахунок (протягом наступного місяця з дати отримання виконавцем акта-претензії).
Статтею 18 Закону України «Про житло-комунальні послуги» встановлено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.
Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач у справі, заперечуючи проти позовних вимог позивача не надала суду належних та допустимих доказів, що спростовували б отримання нею відповідних комунальних послуг (теплової енергії та постачання холодної води та водовідведення), які їй надавалися.
Доводи апелянта щодо неправильного нарахування позивачем суми заборгованості за наданні послуги та відповідно і помилковість рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи із наступного.
Так, відповідач у справі, заперечуючи щодо обґрунтованості нарахування суми заборгованості по спожитій тепловій енергії у відзиві на позов зазначив щодо завищення вказаної суми із 1611,58 грн. за г/кал. до 1654 грн. за г/кал.
Однак, в подальшому позивачем на спростування зазначених відповідачкою доводів до суду було подано відповідь на вказаний відзив із наданням письмових доказів та розрахунків суми заборгованості по даній послузі ( а.с. 106-134 т.1), яка в подальшому не була спростована належними та допустимими доказами відповідачем.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
З огляду на вищевикладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постановах від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15 а також у поставі Великої Палати Верховного суду від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 ( Провадження № 14-448цс19).
Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості нарахування позивачем вказаних сум на суму невиконаного грошового зобов'язання.
Доводи апелянта про незаконність нарахування заборгованості позивачем та стягнення судом заборгованості за комунальними послугами та інших платежів саме з грудня 2019 року в той час як право власності нею набуто у січні 2020 року колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за комунальними платежами нарахована саме починаючи з січні 2020 року, так як за грудень оплата за комунальними та іншими платежами була проведена в повному обсязі в розмірі 2108, 42 грн, та станом на січень баланс сальдо по вказаній квартири АДРЕСА_1 складало перед позивачем - 26,89 грн. ( а.с. 104 т.1).
Безпідставними вважає колегія суддів і доводи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції положення п. 3 Розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, відповідно до якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Так, зазначеним Законом було зупинено до 1 липня 2020 року дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,тобто норми Закону, які встановлювали відповідальність у вигляді нарахуванні пені, в той час як позивачем такі вимоги не заявлялися та судом не вирішувалися.
Відповідно до ч.1 та ч.4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частинами першою та третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, відповідач у справі заперечуючи проти доводів позивача не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення ним оплати отриманих послуг у розмірі, який би вона вважала законним та обґрунтованим. Не надано нею і обґрунтованого розрахунку цих послуг, а тому суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про доведенність позивачем позовних вимог.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89, 263 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог підтверджених доказами, перевіреними судом, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було ухвалено судового рішення про відмову у задоволення позовних вимог, які були задоволені судом першої інстанції, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивача понесених відповідачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 жовтня2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає за виключенням випадків визначених ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Судді :
________________ ________________ ________________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв