Справа № 359/900/22 Головуючий в суді 1-ої інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/2285/2022 Суддя -доповідач - ОСОБА_2
12 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2022 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , -
До Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.
Не погоджуючись з даною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою, задовольнити клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Зазначає, що судом першої інстанції належним чином не досліджено всі обставини в сукупності, з якими закон пов'язує можливість умовно-достроковго звільнення від відбування призначеного покарання.
Так, захисник вказує, що ОСОБА_7 засуджений за вчинення особливо тяжкого злочину, на момент звернення до суду з клопотанням відбув 3/4 строку покарання, має стягнення, але вони є погашеними, своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а відтак цілком виправдано претендує на застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримку вимог апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечує проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим передбаченого частиною третьою цієї статті відповідної частини строку покарання, при цьому якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до положень ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Таким чином, головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Застосування положень ст.81 КК України щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є правом суду.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 засуджений вироком Обухівського районного суду Київської області від 21.04.2017 року за ч.1 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 72 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років із зарахуванням строку попереднього ув'язнення за період з 18.02.2016 року по 21.04.2017 року та з 22.04.2017 року по 29.06.2017 року.
Початок строку відбування покарання з 18.02.2016 року, кінець строку 09.10.2022 року.
Відповідно до наявної в матеріалах справи характеристики від 03.03.2022 року, ОСОБА_7 під час знаходження в ДУ «Київський слідчий ізолятор» зарекомендував себе посередньо, стягнень та заохочень не мав. До праці не залучався. 07.09.2017 року прибув до ДУ «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» для подальшого відбування покарання. За час відбування покарання зарекомендував себе посередньо, отримане стягнення погашене, заохочень не має. На виробництві установи не працевлаштований. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, але робить це з метою отримати поблажливість. До виконання передбачених законом норм вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, достатніх навичок для самостійного їх виконання не має. Виконує роботи по благоустрою місць позбавлення волі, але робить це під контролем. Відповідно до статті 123 Кримінально-виконавчого кодексу України не приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених. Відповідно до статті 127 Кримінально-виконавчого кодексу України не приймає участь у роботі самодіяльних організацій та не проявляє соціально-корисну активність в організації їх роботи. Відповідно до ст. 110 Кримінально-виконавчого кодекс України не підтримує зв'язки з рідними.
25.06.2020 року засуджений розглядався на комісії установи щодо можливості застосування норм ст. 101 КВК України, а саме: переведення його з дільниці ресоціалізації до дільниці соціальної реабілітації, але за рішенням комісії установи засудженому було відмовлено у застосуванні цієї пільги, оскільки засуджений не стає на шлях виправлення. 24.12.2020 року засуджений розглядався на комісії установи щодо можливості застосування норм ст. 82 КК України, а саме: заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, але за рішенням комісії установі засудженому було відмовлено у застосуванні цієї пільги, оскільки засуджений не став на шлях виправлення. Також згідно рішення комісії установи від 24.06.2021 року ОСОБА_7 відмовлено в умовно-достроковому звільненні у зв'язку з тим, що останній не довів своє виправлення. При повторній комісії 03.03.2022 року рішення не змінилось, оскільки останній не став на шлях виправлення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання дійшов правильного висновку, що мета покарання щодо виправлення засудженого в даному випадку не досягнута.
Так, судом першої інстанції враховано те, що ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин (умисне вбивство), не бажає ставати до праці, за час відбування покарання не отримав жодного заохочення, не приймає участі в організації діяльності установи. Доказів тому, що він має досвід та навички воєнних дій матеріали особової справи не містять, залишок невідбутої частини призначеного ОСОБА_7 покарання, що складає більше ніж шість місяців позбавлення волі, є значним з урахуванням рівня шкоди життю та здоров'ю, та рівня ймовірної небезпеки для суспільства.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що передбачені законом підстави для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі, на даний час відсутні.
Доводи наведені в апеляційній скарзі захисника щодо наявності обставин для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 від подальшого відбування покарання, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема характеристикою засудженого.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, обгрунтованою та вмотивованою, а тому залишає її без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2022 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: