Справа 756/6439/21 Головуючий у І-й інстанції - Висоцька Г.В.
апеляційне провадження № 22-ц/824/2511 /2021 Доповідач Заришняк Г.М
04 травня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення процентів за договором позики та трьох процентів річних,-
В квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення процентів за договором позики та трьох процентів річних.
В обґрунтування позову позивач зазаначав, що 22 березня 2013 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір позики у формі боргової розписки, за умовами якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 32 000 доларів США з терміном повернення позики до 10 травня 2013 року. В порушення умов договору, ОСОБА_1 до теперішнього часу суму позики не повернув.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договором позики, позивач ОСОБА_2 в липні 2015 року звернувся до Обухівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість за договором позики від 22.03.2013 року у сумі 34 109,36 доларів США.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області суду 17 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 22.03.2013 року у сумі 34 109,36 доларів США, з яких: основний борг 32 000,00 доларів США; 3 проценти річних в розмірі 2 109,36 доларів США та судові витрати.
Дане рішення ОСОБА_1 в повному обсязі не виконане.
В подальшому, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26.12.2017р. у цивільній справі № 372/1382/17 з ОСОБА_1 на користь позивача було стягнуто відсотки за користування коштами за договором позики від 22.03.2013 року за період з 22.03.2013 року по 16.03.2017 року на суму 18 743, 05 доларів США, що еквівалентно 503 625 грн. 75 коп. на день подання позову, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 559,67 доларів США, що еквівалентно 41 908 грн. 33 коп. на день подання позову.
Вказане рішення відповідачем також не виконується.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.09.2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_1 14364,49 доларів США та судові витрати.
Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 тривалий час ухиляється від виконання зазначених рішень, просив стягнути з нього та з ОСОБА_3 , з якою відповідач перебуває в цивільному шлюбі, в солідарному порядку відсотки за користування коштами за договором позики від 22.03.2013 року за період з 01.01.2020 року по 19.04.2021 року та 3% річних від простроченої суми за період з 01.01.2020 року по 19.04.2021 року
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 відсотки річних від простроченої суми за період з 01.01.2020 року по 19.04.2021 року у розмірі 1135,29 доларів США, що еквівалентно 31 754,06 грн. на день подання позову.
Судовий збір в розмірі 317,65 грн. компенсовано ОСОБА_2 за рахунок коштів держави.
В іншій частині позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині стягнення трьох відсотків річних, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , 3% річних від простроченої суми за період з 01.01.2020 року по 19 квітня 2021 року у розмірі 395,02 доларів США, еквівалентно 11 048,70 грн. на день подання позову. В іншій частині залишити рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Київського апеляційного суд від 24 січня 2022 року дану справу призначено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.1 ст. 369 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (п.1 ч.2 ст. 11ЦК України). Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст. 14 ЦК України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Частиноюдругою ст.1047 ЦК Українивизначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049).
Згідно з ч.1 ст. 526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 2 березня 2013 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики у формі розписки, у відповідності до якого позивач передав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 32 000,00 доларів США з терміном повернення позики до 10 травня 2013 року. Укладання договору позики підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 22 березня 2013 року.
В порушення умов договору ОСОБА_1 суму позики не повертав.
Судом встановлено, що 17.05.2016 року рішенням Обухівського районного суду Київської області позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 22.03.2013 року у сумі 34 109,36 доларів США, що еквівалентно станом на 23.07.2015 року 751429,20 грн., з яких: основний борг 32 000,00 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 23.07.2015 року 704960,00 гривень; 3 відсотки річних (за період з 10 травня 2013 року по 23.07.2015 року) в розмірі 2 109,36 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ 46469, 20 гривень та судовий збір.
Судом також встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26.12.20217 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнуто з останнього відсотки за користування коштами за договором позики від 22.03.2013 року за період з 22.03.2013 року по 16.03.2017 року на суму 18743, 05 доларів США, що еквівалентно 503 625 грн. 75 коп. на день подання позову, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 1559,67 доларів США, що еквівалентно 41908 грн. 33 коп. на день подання позову, а також судові витрати.
В подальшому, рішенням Шевченківського районного суду м. Києвавід 23.09.2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення процентів за договором позики та трьох процентів річних, задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_1 14364 долари США 49 центів, з яких: 12084 долари США 16 центів - проценти за договором позики; 2280 доларів США 33 центи - три проценти річних, а також стягнутосудові витрати по сплаті судового збору в сумі 3605 грн. 00 коп.
Незважаючи на те, що відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а не виконання рішення є підставою для відповідальності передбаченої законом, ОСОБА_1 тривалий час ухиляється від виконання зазначених вище судових рішень.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду (ч. 3 ст. 129 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно зі ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказувала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом(ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідач має грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджується розпискою про отримання ним грошей в борг, а також судовими рішеннями про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача грошових коштів, в тому числі: суми заборгованості за договором позики та процентів за несвоєчасне повернення останньої.
Позивачем під час розгляду справи було доведено належними та достовірними доказами факт укладення договору позики і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у розписці умовах, що також встановлено вказаними судовими рішеннями, що набрали законої сили.
Крім того, відповідач не оспорював факту наявності власноручно написаної ним розписки від 22.03.2013року, жодних доказів погашення заборгованості за договором позики в повному обсязі суду не надавав.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач свої договірні зобов'язання за договором позики не виконав, і не повернув позикодавцю позичені у нього кошти у сумі і у строк, визначений договором (вказаний ним у розписці).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги щодо можливості нарахування трьох відсотків річних лише у разі узгодження таких відсотків у договорі позики не ґрунтуються на законі.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, розмір боргу становить 3 984,89 доларів США, що еквівалентно 111 457,37 грн., з яких: відсотки за користування грошовими коштами за договором позики від 22 березня 2013 року за період з 01.01.2020 року по 19.04.2021 року в сумі 2 849,60 доларів США, що еквівалентно 79 703,31 грн. ; 3% річних від суми боргу за договором позики за період з 01.01.2020 року по 19.04.2021 року в розмірі 1 135,29 доларів США, що еквівалентно 31 754 06 грн.
Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами за договором позики від 22 березня 2013 року за період з 01.01.2020 року по 19.04.2021 року в сумі 2 849,60 доларів США, що еквівалентно 79 703,31 грн. та в частині позовних вимог до ОСОБА_3 .
Рішення суду в цій частині відповідачем не оскаржувалось.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, стягнувши на користь позивача 3% річних від суми боргу за договором позики за період з 01.01.2020 р. по 19.04.2021 р.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано часткового погашення заборгованості є безпідставними, оскільки із наданих до суду апеляційної інстанції чеку про поповнення картки позивача та платіжних доручень про сплату відповідачем на користь позивача слідує, що вказані платежі були здійснені в рахунок оплати заборгованості у загальному розмірі 95 544 грн. згідно із рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 травня 2016 року у цивільній справі №372/3173/15-ц, тобто указані кошти сплачені в рахунок погашення визначеної судом суми заборгованості у загальному розмірі 751 429,20 грн, із яких сума основної заборгованості за розпискою складає 32 000 доларів США, крім того погашення заборгованості відбулося у період з 13 грудня 2019 року по 20 жовтня 2020 року, в той час як предметом даного позову є відповідальність за невиконання зобов'язання у період з 01.01.2020 р. по 19.04.2021 р.
Як видно з розрахунку заборгованості, приведеного в позовній заяві, сума заборгованості за позикою зменшена до 29 100 доларів США з урахуванням частково сплачених відповідачем коштів.
Не можуть бути прийняті й до уваги твердження апеляційної скарги про те, що загальна сума заборгованість за 3% річних становить 11 048,71 грн., оскільки як слідує з розрахунку заборгованості, наданого відповідачем, останній зроблений виходячи із суми 32000 доларів США. Також відповідачем був зазначений перід з 01.08.2019 р. по 13.12.2019 р. та з 14.12.2019 по 31.12.2019 р., в той час як позивачем у позовній заяві було обраховано 3% річних із суми 29 100 доларів США та за період з 01.01.2020 р.по 19.04.2021р.
За наявності трьох судових рішень, які набрали законної сили, між тими ж сторонами про стягнення заборгованості за договором позики, в справі відсутній укладений між сторонами акт звірки розрахунків.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність судового рішення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: