22 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
представника власника майна - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про арешт майна та накладено арешт на автомобіль марки «Lexus ЕS 350”, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді,представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що відповідність вказаного майна ознакам речового доказу не доведено, крім того, в ухвалі слідчого судді взагалі належним чином не зазначено яким саме ознакам, визначеним у ст. 98 КПК України відповідає вказане майно. Окрім цього, при зверненні з клопотанням слідчим не було дотримано строків визначених ч. 5 ст. 171 КПК України.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, строк закінчення подачі апеляційної скарги випав на вихідний день, у зв'язку з чим скарга була подана у перший за цим вихідним робочий день.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021100100002614 від 05.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Постановою слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 від 08.11.2021 року вказане в клопотанні майно -автомобіль марки «Lexus ЕS 350”, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 визнано в кримінальному провадженні №12021100100002614 від 05.07.2021 року речовими доказами.
11.11.2021 року слідчий СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно - автомобіль марки «Lexus ЕS 350”, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 ,посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року клопотання слідчого задоволено.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №12021100100002614 від 05.07.2021 року, про накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказане майно відповідає критеріям речового доказу у кримінальному провадженні, а тому необхідно накласти арешт на це майно.
З урахуванням цього, слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України та відповідною постановою органу досудового розслідування правомірно визнане речовим доказом.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
При цьому, вказані вище доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
У зв'язку з цим, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводах, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про арешт майна та накладено арешт на автомобіль марки «Lexus ЕS 350”, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,- без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/841/2022 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10
Доповідач: ОСОБА_1