Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/302/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 307 (229-1) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
12.05.2022 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.05.2022 року, якою щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.5 ст. 255 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 03.07.2022 року включно, без визначення застави та щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст. 255 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 03.07.2022 року включно, без визначення застави
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить ухвалу районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо його підзахисного скасувати, постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_9 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначений час, а саме з 22:00 до 06:00 за адресою: АДРЕСА_1 ,мотивуючи тим, що ухвала суду є немотивованою та необґрунтованою. Так, в мотивувальній частині ухвали не зазначено аргументів на користь того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші подібні кримінальні правопорушення. Під час розгляду клопотання, суд також не врахував фактичні обставини, які мають значення для справи, це те, що підозра є необґрунтованою. Також суд не врахував важливу обставину при розгляді клопотання це те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази в обґрунтування ризиків заявлених стороною обвинувачення та судом, а саме те що ОСОБА_9 здійснював вплив на когось зі свідків обвинувачення, чи переховувався від органів досудового розслідування та суду, чи вчиняв нові кримінальні правопорушення. В матеріалах справи відсутні докази підтверджуючі вказані обставини, а тому ризики заявлені стороною обвинувачення є не реальними а абстрактними. Так, суд, при винесені ухвали не в повній мірі врахував вимоги передбачені статтею 178 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_9 , має постійне місце проживання АДРЕСА_1 , має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_12 , позитивно характеризується по місцю постійного проживання.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 просить ухвалу районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо його підзахисного скасувати, постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_11 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 ,мотивуючи тим, що ухвала суду є немотивованою та необґрунтованою. Так, жоден з наведених в клопотанні прокурора ймовірних ризиків, які врахував суд, не обґрунтований, крім тяжкості інкримінованого злочину. ОСОБА_11 тривалий час перебуває під вартою, а тому для продовження строку тримання під вартою є недостатнім перелік ймовірних ризиків, необхідною умовою є обґрунтованість ризиків, яка в оскаржуваній ухвалі відсутня. Крім того, в оскаржуваній ухвалі суд обмежився лише переліком стандартних підстав для застосування даного виду запобіжного заходу без встановлення їх фактичної наявності та обґрунтованості до конкретної особи - ОСОБА_11 . Більш того, до арешту ОСОБА_11 проживав у квартирі своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 , тобто він має постійне місце проживання, підтримує родинні зв'язки з матір'ю і сестрою, тобто він має достатні соціальні умови і зв'язки, які можуть забезпечити його належну процесуальну поведінку та попередять вчинення ним нових правопорушень.
У провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження № 12020120000000220 щодо ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.5 ст. 255 КК України, ОСОБА_13 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_11 обвинуваченого вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України, ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України, ОСОБА_15 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України, ОСОБА_16 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України, ОСОБА_17 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України, ОСОБА_18 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч.2,5 ст. 255 КК України.
Згідно матеріалів кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 та ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
05.05.2022 ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_11 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Рішення суду мотивовано тим, що наведені прокурором у клопотанні про обрання обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою підтверджуються тим, що ОСОБА_9 та ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів у складі злочинної організації, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, раніше неодноразово судимі, обставини, які характеризують осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , а також відсутність стійких соціальних та виробничих зв'язків, враховуючи відсутність постійної роботи та законних заробітків. Також у кримінальному провадженні не допитано свідків, не досліджено речові та письмові докази, а тому суд прийшов до висновків щодо існування ризиків, передбачених ст.178 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , який підтримав подану апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу захисника, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12020120000000220 щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.5 ст.255 КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів та щодо ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК Українипродовжено дію строку тримання під вартою на 60 днів.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на більш м'який.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
На даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених у даному кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, у зв'язку з чим зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених і виключити ризики, пов'язані із звільненням їх з під варти.
Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить їх належну процесуальну поведінку.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у сфері обігу наркотичних засобів.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання як ОСОБА_9 так і ОСОБА_11 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких захисники просять скасувати ухвалу суду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Більш того, наведені обставини вказують на те, що ОСОБА_9 може переховуватися від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, в складі створеної очолюваної ним злочинної організації у сфері обігу наркотичних засобів, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі строком до 15 років, з конфіскацією майна, не працює, не має постійного джерела доходу, перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки може незаконно впливати на свідків, та вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризиків, передбачених пунктами 1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений не бажає ставати на шлях виправлення.
Також, колегією суддів ураховується, і те, що ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, в складі створеної злочинної організації у сфері обігу наркотичних засобів, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі строком до 12 років, з конфіскацією майна, не працює, не має постійного джерела доходу, може вчинити спробу ухилитися від кримінальної відповідальності та суду, можливість обвинуваченого впливати на свідків, можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
У разі застосування ОСОБА_9 та ОСОБА_11 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою (особисте зобов'язання, домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останніми їх процесуальних обов'язків, оскільки, перебуваючи на свободі, матимуть можливість визначити з іншими обвинуваченими спільний план заходів надання свідчень у провадженні, в тому числі повідомлення неправдивих обставин щодо власних дій з метою уникнення кримінальної відповідальності та, які наразі судом не допитані, що вказує на існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , усвідомлюючи кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до них застосована, можуть переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянтів про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченим злочинів, з метою запобігання ризикам, передбаченим п. 1,4,5 ч.1статті 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження ОСОБА_9 та ОСОБА_11 строку тримання під вартою строком на 60 днів для забезпечення виконання покладених на них процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Беручи до уваги те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,4,5 ч.1 статті 177 КПК України, які були враховані судом під час продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особу обвинувачених,а також серйозність пред'явленого обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винними у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, колегія суддів не знаходить підстав для скасування запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_11 тримання під вартою, як про це просять захисники.
Апеляційним судом враховуються доводи захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 стосовно того, що обвинувачений має постійне місце проживання АДРЕСА_1 , має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_12 , позитивно характеризується по місцю постійного проживання.
Також апеляційним судом враховуються і доводи захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 стосовно того, що обвинувачений має постійне місце проживання, підтримує родинні зв'язки з матір'ю і сестрою, тобто він має достатні соціальні умови.
Разом з тим, на противагу цим доводам, апеляційний суд вважає, що на даний час, вказані обставини не можливо віднести до тих достатніх стримуючих чинників, які у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду; здійснення незаконного впливу на свідків; або вчинення ними іншого кримінального правопорушення, тобто визнати ці обставини такими, що можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок суду про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу обвинувачених. і сама підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені судом ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_9 та ОСОБА_11 під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг захисників.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційних скарг захисників.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 206, 376 ч.2, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_19 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.05.2022 щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_11 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: