Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/290/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
10.05.2022 року. м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21.04.2022, у межах кримінального провадження № 12020120140000411 про продовження стосовно ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 19 червня 2022 року 16 години 50 хвилин.
У провадженні Добровеличківського районного суду Кіровоградської області перебуває судова справа за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , за ч. 2 ст. 162, ч.3 ст.146, ч.2 ст.121 КК України /ЄУН 387/445/21/.
У межах даного кримінального провадження, під час судового засідання, за клопотанням прокурора, в порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції розглянуто питання доцільності продовження строку тримання під вартою, зокрема, обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 ,
Судом встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не перестали існувати . Суд не розглянув справу по суті, жоден свідок в судовому засіданні ще не допитувався.
Із судовим рішенням судді не погоджується обвинувачений ОСОБА_10 , адвокат обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_7 , оскаржують ухвалу суду в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу місцевого суду, постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно нього запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог зазначає наступні доводи.
Судом не взято до уваги доводи сторони захисту.
Зокрема, суд не взяв до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_9 скоїв злочин будучи неповнолітнім, перебуває під вартою вже 1 рік і 3 місяці, має постійне місце проживання, проживає з матір'ю, має міцні соціальні зв'язки.
Крім того, ОСОБА_9 не буде перешкоджати всебічному, повному та неупередженому розгляду справи, впливати на потерпілу, оскільки заінтересований у справедливому розгляді справи.
Обвинувачений ОСОБА_10 , в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21.04.2022, змінити йому запобіжний захід на домашній арешт (нічний) або особисте зобов'язання, та надати можливість служити в ЗСУ, вказує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, свого підтвердження не знайшли, судом не взято до уваги, що він має власний будинок, в якому зареєстрований та проживав.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку адвоката ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , на підтримку поданих апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечив апеляційні скарги, дослідивши виділені матеріали, зваживши доводи апеляційних скарг, колегією суддів зауважується про наступне.
Як убачається з матеріалів, в провадженні місцевого суду перебуває судова справа за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , за ч. 2 ст. 162, ч.3 ст.146, ч.2 ст.121 КК України /ЄУН 387/445/21/.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз'яснень Пленуму ВСУ (Постанова №4 від 25.04.2003р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м'які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов'язків та його належної поведінки.
Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вимог закону місцевий суд дотримався.
Суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Слід зважати, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, не перестали існувати, й виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою.
ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні тримаються під вартою з 2021 року; у справі наразі розпочато і триває судове слідство.
При цьому слід враховувати, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, що відноситься до категорії нетяжких та тяжких злочинів, санкція найбільш тяжкого злочину передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років.
У кримінальному провадженні наразі не допитано судом жодного свідка.
ОСОБА_10 , та ОСОБА_9 , усвідомлюючи кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до них застосована, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на учасників судового провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Доводи, на які посилаються у своїх апеляційних скаргах обвинувачений та захисник не є суттєвими та не впливають на правильність прийнятого судового рішення і не можуть слугувати підставою для його скасування, а тому підстав для застосування судом до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б на даний час унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 376, 406, 407, 418, 419, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2022, у межах кримінального провадження № 12020120140000411 про продовження стосовно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 19 червня 2022 року 16 години 50 хвилин, - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького Апеляційного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4