Справа № 938/258/21
Номер провадження № 1-кп/938/10/22
16 травня 2022 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2019 за №12019090130000104 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
редставника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
на розгляді Верховинського районного суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.
Судовий розгляд даного кримінального провадження було відкладено на 16.05.2022.
13.05.2022 на адресу суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
В судове засідання 16.05.2022 до Верховинського районного суду з'явилися прокурор ОСОБА_4 , представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 .
Також в судове засідання з'явився обвинувачений ОСОБА_3 , який бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ "УВП №12" та захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 , яка бере участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із приміщення Івано-Франківського апеляційного суду .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_6 підтвердили, що отримали клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 13.05.2022, тобто в межах строків визначених ст. 184 КПК України.
Обгрунтовуючи подане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, прокурор посилається на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти малолітньої особи, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 8 до 15 років (у редакції Закону №2227- VІІІ від 06.12.2017).
Ухвалою суду від 23.03.2022 ОСОБА_3 продовжено термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 21.05.2022 включно.
Завершити судовий розгляд у кримінальному провадженні до зазначеної дати неможливо. Окрім цього, зазначає, що на теперішній час у даному кримінальному провадженні, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 продовжують існувати та не зменшились, встановлені під час обрання йому, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи неминучість призначення покарання, пов'язаного з позбавленням волі за інкримінований йому злочин, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки має близькі родинні зв'язки за кордоном; може незаконно впливати на свідків, неповнолітню потерпілу та її законного представника у цьому кримінальному провадженні, оскільки є добре знайомим з ними, а тому просить клопотання задовольнити.
В судовому засіданні 16.05.2022 прокурор відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 вимогти клопотання від 10.05.2022 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів, без визначення розміру застави підтримала у повному обсязі.
Представник неповнолітньої потерпілої - адвокат ОСОБА_5 , подане прокурором клопотання підтримала, просила суд його задовільнити та продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечила проти продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Звернула увагу на те, що обвинувачений є особою немолодого віку, має на утриманні дружину, яка хворіє, і він не має жодних намірів переховуватись від суду. За потреби може добровільно здати свій закордонний паспорт. Вважає, що обвинувачений не може і не буде впливати на потерпілу та її законного представника, а також на свідка, який ще не допитаний, оскільки останні перебувають за кордоном. Просить змінити запобіжний захід на будь який інший не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника, проти задоволення клопотання прокурора заперечив. Зазначив, що він не вживав та не вживатиме жодних заходів щодо переховування від суду, та не має наміру виїжджати за межі України.
З урахуванням позицій учасників кримінального провадження, досліджених доказів та вимог закону суд прийшов до наступного висновку.
Так, ухвалою суду від 29.04.2021 обвинуваченому ОСОБА_3 , було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 27.06.2021 включно, з утриманням у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12, строк дії якого неодноразово продовжувався ухвалою суду, останній раз до 21.05.2022 включно
Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд керується приписами ч.ч.1-3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якими під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.4 ст.176 Кримінального процесуального кодексу України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Положеннями ч.1 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частина 2 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи неминучість призначення покарання, пов'язаного з позбавленням волі за інкримінований йому злочин, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки має близькі родинні зв'язки за кордоном; може незаконно впливати на свідків, неповнолітню потерпілу та її законного представника у цьому кримінальному провадженні, оскільки є добре знайомим з ними.
Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження, як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 .
На даний час, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 перебуває на розгляді в суді та проводиться судове слідство, в ході якого слід допитати , неповнолітню потерпілу та її законного представника, свідка, про виклик якого заявила як строна обвинувачення так і сторона захисту, дослідити письмові докази.
При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд оцінює, тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 злочину, наслідки злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним. При цьому, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, направленого проти статевої свободи та статевої недоторканості щодо малолітньої особи, що в сукупності вказує на підвищену небезпеку як самих діянь, так і особи обвинуваченого, а також на те, що обставини, які враховувалися судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України не змінилися та не перестали існувати. Зокрема, що обвинувачений ОСОБА_3 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та без перешкод залишити своє місце проживання, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, а також незаконно впливати на потерпілу, яка є неповнолітньою особою, її законного представника, оскільки є добре знайомий з ними. Також може впливати, як на свідків, які вже допитані судом, так як йому відомі їх персональні дані та зміст наданих ними свідчень, так і на свідків, які судом ще не допитані, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними на стадії досудового слідства показань.
Таким чином, враховуючи всі вищенаведені відомості у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, якими прокурор обґрунтовував необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду клопотання ці ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, продовжують існувати, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними.
Стосовно того, чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (частина 1 статті 184 Кримінального процесуального кодексу України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 та зможе запобігти ризикам, які передбачені ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, та які були встановлені судом.
За таких обставин, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, задоволенню не підлягає, оскільки вказані вище обставини та доводи прокурора дають достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створити необхідні умови для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд керується ч.4 ст.183 КПК України, у відповідності до якої при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрози його застосування.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, щодо малолітньої дитини, пов'язаного із застосуванням насильства, суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченому розміру застави.
З урахуванням викладених обставин суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 на строк, що не перевищує 60 днів, без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 315, 331 КПК України, суд,
клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)", без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу становить 60 днів з 14 год. 20 хв. 16 травня 2022 року по 14 год. 20хв. 14 липня 2022 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_8