Ухвала від 12.05.2022 по справі 686/15200/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 686/15200/17

Провадження № 11-кп/4820/439/22

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді - доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв'язку, апеляційну скаргу обвинуваченого за ч.1 ст.263, п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2022 року про продовження строку тримання під вартою,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задоволено.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до 02 червня 2022 року включно.

Продовжуючи дію запобіжного заходу, місцевий суд мотивував своє рішення тим, що продовжують існувати, визначені ст. 177 КПК України ризики: переховування від суду та незаконного впливу на свідків, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, в тому числі й особливо тяжкого, яким було позбавлено життя людини, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, на даний час потерпілі та свідки не допитані, обставини кримінального провадження судом не з'ясовано.

Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується ще в ряді кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.190, ч.3 ст. 190 КК України ( справа перебуває в провадженні Залізничного районного суду м.Львова).

Підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, не вбачається.

Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її, постановити нову, якою змінити йому запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.

Вважає, що, суд при постановленні рішення, не взяв до уваги те, що він знаходиться більше п'яти років під вартою, тому ризики, передбачені ст.177 КПК України, на даний час, відпали і судом не перевірялись.

Крім того, не досліджено судом підстав для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, наприклад домашнього арешту з використанням електронного пристрою стеження.

Стверджує, що на його користь діє закон про презумпцію невинуватості.

Звертає увагу на те, що його здоров'я, в період утримання в умовах СІЗО погіршилося, про що надано відповідні документи до кримінального провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, і для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

На думку колегії суддів, ухвала місцевого суду відповідає зазначеним критеріям.

Враховуючи, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому раніше, і продовжений, зокрема, 22 лютого 2022 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області по 22 квітня 2022 року, включно, обставини, які були зазначені при обранні та продовженні запобіжного заходу, не змінились, тому і заявлені ризики не зменшилися.

Таким чином, наявність ризиків у межах кримінального провадження, ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених прокурором у поданому клопотанні та доведених в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій.

Так, із клопотання прокурора вбачається, що обґрунтованість обвинувачення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 10.10.2016 року; протоколом за результатами НСРД № 506т від 02.02.2017 року; довідкою про аналіз інформації телефонних з'єднань мобільних терміналів від 10.03.2017 року; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

24.07.2017 року затверджено обвинувальний акт та 04.08.2017 року кримінальне провадження спрямовано до суду.

До завершення дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не можливо завершити судовий розгляд вказаного кримінального провадження, а тому його необхідно продовжити.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить запобіганням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме спробам:

- переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_6 будучи обвинуваченим, усвідомлює, що за вчинення вищевказаного особливо тяжкого злочину йому може загрожувати реальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі.

- незаконно впливати на свідків, зокрема ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Враховуючи даний ризик, прокурор в клопотанні зазначає, що показання свідків є суттєвими і їхня зміна, під час судового розгляду, може впливати на прийняття судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження по суті.

Тому, дані обставини є достатніми для застосування саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою, оскільки інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та не забезпечать виконання обвинуваченим ОСОБА_6 , покладених на нього, процесуальних обов'язків.

Місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку, що ризики: переховування від суду та незаконного впливу на свідків продовжують існувати, адже ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, в тому числі й особливо тяжкого злочину, яким було позбавлено життя людини, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, на даний час потерпілі та свідки не допитані, обставини справи судом не з'ясовано.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.04.2022 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 02 червня 2022 року включно.

До спливу цього строку судове провадження завершити не можливо.

Така потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого, шляхом продовження, останньому, найсуворішого виду запобіжного заходу, є виправданою.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001року, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі «Летельє проти Франції).

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що суд при постановленні рішення не взяв до уваги те, що він знаходиться більше п'яти років під вартою, тому ризики передбачені ст.177 КПК України, на даний час відпали і судом не перевірялись, є необґрунтованими, так як спростовуються наявними матеріалами в кримінальному провадженні. Крім того, як зазначено у клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою від 30 березня 2022 року, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001року, суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, що на думку колегії суддів є вірним.

Посилання апелянта на те, що судом не досліджено підстав для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, наприклад домашнього арешту з використанням електронного пристрою стеження, є безпідставними, так як неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, обумовлена тяжкістю кримінальних правопорушень у яких обвинувачується ОСОБА_6 та можливістю впливу останнього на свідків, переховуватись від суду.

Твердження в апеляційній скарзі ОСОБА_6 про те, що його здоров'я, в період утримання в умовах СІЗО погіршилося, про що надано відповідні документи до кримінального провадження, на думку колегії суддів не може бути підставою для зміни запобіжного заходу, так як в умовах слідчого ізолятора є необхідні досвідченні працівники, які здійснюють контроль на станом здоров'я утриманих в умовах ізолятора, а в разі необхідності можуть надати необхідну допомогу з розміщенням у медичному закладі.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які ю перешкодили чи могли перешкодити місцевому суду ухвалити законне та вмотивоване рішення, колегією суддів не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи не є достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.

У зв'язку із наведеним, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 02 червня 2022 року, включно, залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3