Номер провадження: 22-ц/813/1888/22
Справа № 500/5931/16-ц
Головуючий у першій інстанції Грубіян Л. І.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
12.04.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, -
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, мотивуючи тим, що 24 травня 2015 року між нею та відповідачем було укладено договір оренди житлового приміщення домоволодіння АДРЕСА_1 строком на 1 рік. Відповідно умов договору, Орендар зобов'язується протягом усього строку дії договору забезпечувати справність всієї системи опалення, водо-, газо- та електрозабезпечення. Всі поточні несправності, що виникли за період оренди будинку, оплачуються орендарем. 28 березня 2016 року сусіди повідомили позивачку про те, що біля її будинку знаходяться органи поліції. По приїзду до м.Ізмаїл, позивачка з'ясувала, що в її будинку було здійснено крадіжку її особистого майна, зокрема викрадено всю систему опалення: газовий котел, 30 секцій італійський радіаторів, звішувачів, ікону та інші речі. В будинку на час приїзду позивачки нікого не було, а зв'язавшись з відповідачкою, та їй повідомила, що в будинку проживав її родич ОСОБА_3 , на що, як зазначає позивачка, вона згоди не давала. За заявою відповідачки від 28 березня 2016 року та за заявою позивачки від 08.04.2016 року Ізмаїльським відділом поліції відкрито кримінальне провадження за ст.185 ч.3 КК України, яке до наступного часу знаходиться на стадії досудового рослідування. Після численних скарг на бездіяльність органів поліції, відповідачку було викликано на допит та в присутності слідчого вона повернула позивачці вкрадену ікону ОСОБА_4 . Позивачка зазначає, що відповідачка порушила умови договору та вимоги ч.1 ст.816 ЦК України, а тому вона має відповідати за завдані позивачу збитки. Внаслідок дій відповідачки, позивачці завдано матеріальну шкоду, яку вона оцінює в 63 329, 40 грн. - сума, яку необхідно понести на відновлювальний ремонт опалювальної системи та 765 грн на відновлення лінолеуму. Крім того, діями відповідачки позивачці було завдано і моральної шкоди, яка виражається в душевних переживаннях, стресі, витрачання часу та коштів на вирішення цих проблем. Позивачка вимушена була взяти відпустку за місцем роботи в м.Київі, витрачати кошти на дорогу до м.Ізмаїл, неодноразово звертатися до органів поліції щодо пришвидшення розслідування, що підірвало її здоров'я. Крім того, через відсутність в будинку системи опалення, вона протягом тривалого часу не змогла знайти нового орендаря і змушена зменшувати орендну плату, яка була джерелом її доходу. Наразі вона змушена судитися з відповідачкою, що також призводить до постійного стресу, нервів та як наслідок погіршення стану здоров'я. Моральну шкоду позивачка оцінює в 10 000 гривень.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 56 430 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті за проведення експертизи у розмірі 5 000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 12 500 грн та судовий збір у розмірі 733, 25 грн.
Стягуючи з відповідачки на користь позивачки матеріальну шкоду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка порушили умови договору оренди житла та ч.1 ст.815 ЦК України. Матеріальна шкода відповідно висновку експерта, яка була проведена за клопотанням відповідачки складає 56 430 грн, яку суд стягнув з останньої в рахунок відшкодування шкоди. Стягуючи з відповідачки на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 5000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що через недбале ставлення відповідачки до орендованого у позивачки приміщення, останній було завдано душевних страждань, переживань та збитків. Позивачка вимушена витрачати час та ресурси на захист своїх прав в судових органах, органах поліції, та інших установах та організаціях.
Не погоджуючись з таким рішення суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка уклала з позивачкою договір оренди житлового будинку строком на 1 рік. 28 березня 2016 року була здійснена крадіжка із орендованого будинку, а саме повністю демонтована і викрадена система водяного газоопалення: котел, батареї, труби. Позивачка та відповідачка подали до органів поліції відповідні заяви про викрадення майна. Ікону, яка була схована в шкафу, відповідачка передала слідчому для повернення її позивачці. Акт прийому-передачі договірного майна не складався. Будинок в суборенду не передавався. Періодично проживаючий з відповідачкою родич, в силу її похилого віку, здійснював прибирання двору, ремонтні роботи огорожі, тощо. Його участь в кражі не встановлена. Раніше у колишнього орендатора також була здійснена крадіжка з цього ж приміщення, що позивачка не оскаржувала. Апелянт вважає, що в даному випадку мають місце форс-мажорні обставини та її вина відсутня. Вважає, що позивачка самостійно повинна відповідати за своє майно. Крім того, висновки експертиз, на думку відповідачки, є неповними, не відповідають на всі поставлені питання та не можуть бути покладеними в основу рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджуєтся з рішенням суду першої інстанції.
Матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності Серії НОМЕР_1 від 18.12.2006 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради, є власником будинку АДРЕСА_1 (а.с.34).
24 травня 2015 року між позивачкою та відповідачкою укладено договір оренди житлового приміщення, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 1 рік з щомісячною орендною платою 2000 гривень. Відповідно договору, будинок газофікований, крім 2-х кімнат. Опалення здійснюється електричним 2-х контурним котлом, виробництва Італії, вартість якого станом на 24.05.2015 року, відповідно оцінки установчої компанії, складає 1 500 доларів США. Батареї (радіатори) італійського виробництва в кількості 30 штук, вартість 1 секції складає 10 Євро. Все розведене опалення з”єднано мідними трубами, вартість 1 м. на день укладення договору складає 130 гривень. Загальна вартість установленого обладнання на момент укладення договору складає 5 000 доларів США. За умовами договору орендодавець зобов”язується надати орендатору майно у справному вигляді, а орендатор зобов”язується щомісячно, не пізніше 20 числа перераховувати орендодавцю орендну плату у розмірі 2000 гривень та зобов”язується протягом усього строку дії договору утримувати в справному вигляді всю систему опалення, водо-, газо і електропостачання, підтримувати порядок в будинку і в дворі. Всі поточні несправності, що виникли за період оренди будинку, оплачуються за рахунок орендатора. Укладення договору суборенди (тобто винаймання будинку іншими особами) зі сторони орендатора не допускається (а.с. 05-06).
28 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ЧЧ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області із заявою, в якій повідомила, що в ніч на 28.03.2016 року невідомі особи проникли у домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , звідки викрали майно (а.с.08).
Аналогічну заяву 08 квітня 2016 року було подано і власником будинку ОСОБА_2 , в якій остання повідомила, що в період часу з 24 травня 2015 року по 08 квітня 2016 рік, невстановлена особа проникла до її будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , звідки здійснила крадіжку її майна, чим спричинила заявниці матеріальну шкоду. Сума збитків встановлюється (а.с.07).
За вказанами заявами було відкрито кримінальні провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.08.2021 року були витребувані від Ізмаїльського відділу поліції матеріали кримінальних проваджень за наведеними вище заявами.
Відповідно протоколу огляду місця події від 28.03.2016 року, складеного слідчим Ізмаїльського ВП, в будинку по АДРЕСА_1 було виявлено відсутність батарей, газового котла та труб.
Відповідно протоколу допиту ОСОБА_1 від 29 березня 2016 року, остання повідомила слідчому, що за даною адресою вона орендує у ОСОБА_2 домоволодіння. В кінці червня 2015 року до середини березня 2016 року в орендованому нею будинку проживав її знайомий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 27 березня 2016 року ОСОБА_6 приходила до будинку та ознак крадіжки не було. Відвідуючи 28 березня 2016 року будинок знову, ОСОБА_6 виявила відсутність газового котла та радіаторів.
Відповідно протоколу допиту ОСОБА_5 від 29.03.2016 року, він за спеціальністю/посадою газо-електро зварювальник, проживає разом зі свої знайомим ОСОБА_7 в АДРЕСА_2 . На початку червня 2015 року до середини березня 2016 року він проживав за адресою: АДРЕСА_1 , куди його впустила знайома ОСОБА_1 для проживання та доглядом за будинком. 28 березня 2016 року йому подзвонила ОСОБА_6 та повідомила, що з будинку зник газовий котел та радіаторні батареї. Хто міг викрасти дане майно він не знає і нікого не підозрює. Ключі він будинку знаходяться у нього та він нікому їх не передавав.
За матеріалами кримінальних проваджень, причетну до крадіжки особу не встановлено.
Відповідно ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно ч.1 ст.760 ЦК Україн и предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.
Відповідно ч.1 ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Відповідно ч.1, 2, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно ч.1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.1, 3 статті 767 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Відповідно ч.1 ст.772 ЦК України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Відповідно статті 773 ЦК України наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Відповідно ч.1 ст.774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч.1-2 ст.779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Відповідно ч.1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Відповідно ч.1 ст.811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі. Таким чином, даною нормою не передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення договору найму житла.
Відповідно ч.1, 2 ст.812 ЦК України предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому.
Відповідно ч.1 ст.813 ЦК України сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи.
Відповідно ст.815 ЦК України наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Відповідно ч.1 ст.817 ЦК України наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їхньою взаємною згодою та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому.
Відповідно ч.1, 3 ст.819 ЦК України поточний ремонт житла, переданого у найм, зобов'язаний здійснювати наймач, якщо інше не встановлено договором. Переобладнання житлового будинку, в якому знаходиться житло, передане у найм, якщо таке переобладнання істотно змінить умови володіння та/або користування житлом, не допускається без згоди наймача.
Відповідно ч.1 ст.820 ЦК України розмір плати за найм житла встановлюється у договорі найму житла.
Таким чином, укладаючи договір оренди житлового будинку, відповідачка зобов”язана була забезпечити збереження орендованого майна у належному стані та без дозволу наймодавця не впускати до будинку інших осіб для проживання в ньому.
Під час укладання договору оренди житлового приміщення, відповідачка не заперечувала, що в будинку була встановлена газоопалювальна система, яка під час винаймання нею житла та дії договору оренди, а саме 28 березня 2016 року, була демонтована сторонніми особами, про що нею та вподальшому позивачем були повідомленні правоохоронні органи.
Оскільки саме винаймач (орендар) несе ризик відповідальності за пошкодження з його вини орендованого майна, то орендодавець відповідно ст.779 ЦК України вправі вимагати від нього відшкодування завданих збитків.
Крім того, відповідачкою були порушені і норми ч.1 ст.817 ЦК України, оскільки вона без дозволу орендодавця вселила у орендоване нею житло посторонню особу - свого знайомого ОСОБА_5 , який проживав в будинку більше 8 місяців.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки збитків через недбале ставлення до орендованого майна є обгрунтованими.
Під час розгляду справи, за клопотанням позивача, судовим експертом Цуркан В.І. була проведена судово будівельно-технічна, оціночно-будівельна експертиза від 19.09.2018 року розміру шкоди, нанесеної у результаті демонтажу системи опалення.
На вирішення експерта було поставлено наступне питання: „Визначити розмір шкоди нанесеної у результаті демонтажу системи опалення у домоволодінні АДРЕСА_1 , відповідно до відомостей зазначених у догові оренди, наявних у матеріалах справи технічної документації та з урахуванням показань свідка ОСОБА_8 ”.
Так, відповідно висновку експерта, в ході натурного обстеження приміщень житлового будинку по АДРЕСА_1 встановлено, що в них відсутня система опалення, яка має складатись з описаних в договорі оренди елементів (котел, трубопровід, опалювальні прилади). Наявними є кронштейни для підвішування опалювальних приладів (радіаторів) під віконними прорізами, а також за залишками внутрішнього газопроводу встановлено місця підключення газової плити та газового настінного котла. Для відновлення системи опалення необхідно виконати роботи по її улаштування з використанням зазначених у наданих для дослідження документах матеріалів та приладів. В наданих для дослідження матеріалах цивільної справи наявні видані Ізмаїльським управлінням газового господарства технічні умови на газифікацію природним газом, складений ПП „Окатов” робочий проект газифікації житлового будинку АДРЕСА_1 , за яким опалення мало здійснюватися з використанням газових конвекторів. Між тим, за результатами візуального обстеження та співставлення наявних в матеріалах цивільної справи даних щодо системи опалення з”ясовано, що фактично в будівлі було виконано водяне опалення з секційними металевими радіаторами, з котлом „МОRA-ТОР s.r.o” (модель 5108 1102 RU) із мідними трубами. Визначення вартості ремонтно-будівельних робіт по улаштуванню опалення у будівлі за вказаними в ухвалі суду даних здійснено з дотриманням вимог державного стандарту України ДСТУ Б Д.1.1 - 1:2013 „Правила визначення вартості будівництва” і з використанням автоматизованого програмного комплексу АВК-5 (версія 3.3.0) в поточних регіональних цінах на час складання висновку. Визначена складенням кошторису вартість відновлення системи опалення у будинку АДРЕСА_1 за зазначеним в ухвалі суду переліком складає 61079 грн, що у відповідності до ч.4 ст.22 ЦК України дорівнює розміру заподіяної шкоди (а.с.115-129).
02 травня 2019 року відповідачка подала до суду клопотання про призначення у справі додаткової експертизи та просила поставити на вирішення експерта наступне питання: „Визначити розмір відшкодування збитків нанесених демонтажем всієї газоопалювальної системи житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 із застосуванням десятирічного терміну зношеності (знецінювання) придатності, експлуатації до всього обладнання (котел, батареї, мідні з”єднання, згони та інше), виключивши вартість проектних, підготовчих робіт, застосування важкої техніки, не виробничих робіт, з урахуванням, що роботи проводилися в пізно-висняний період, а не в зимовий”. Проведення експертизи відповідачка просила доручити тому самому ж експерту Цуркан Володимиру Іллічу.
Клопотання відповідачки ухвалою суду від 02 травня 2019 року було задоволено та призначено у справі додаткову (повторну) судову будівельно-оціночну експертизу.
Відповідно висновку додаткової судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи від 04.06.2020 року використання будівельних машин при виконанні будівельних робіт є невід'ємною складовою кошторисної норми, тому не може бути виключена із кошторисного розрахунку. За наявними в наданих для дослідження матеріалах цивільної справи та результатами первинної судової оціночно-будівельної експертизи встановлено, що системи водяного опалення з газовим опалювальним котлом у житловому будинку по АДРЕСА_1 демонтовані у повному обсязі і не можуть бути представлені для візуального та інструментального обстеження, тому експертом не може бути надано повного та обґрунтованого висновку щодо ступеню зношеності та придатності до подальшої експлуатації газового опалювального котла, опалювальних приладів та трубопроводів опалювальної мережі. Наведені у додатку Б (довідковий) СОУ ЖКГ 75.11- 35077234.НННН:2009 «Житлові будинки. Правила визначення фізичного зносу житлових будинків» опосередковані нормативні строки служби елементів інженерного обладнання житлових будинків в залежності від групи капітальності оскільки не враховують індивідуальність конкретної системи, що унеможливлює пряме їх застосування до елементів відновлювальної системи опалення, виходячи з викладеного експерт не може надати повної обґрунтованої відповіді щодо зменшення вартості елементів системи опалення залежно до їх граничних термінів експлуатації. Визначена у висновку первинної судової будівельно-технічної, оціночно будівельної експертизи вартість відновлювального ремонту системи водяного опалення по АДРЕСА_1 після виключення вартості проектних робіт та додаткових витрат при виконанні робіт у зимовий період мала б складати 56 430 грн.
Стягуючи з відповідачки збитки, суд першої інстанції враховував останній висновок судового експерта. При цьому, ознайомившись із висновком додаткової судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи від 04.06.2020 року про неможливість надання повного та обґрунтованого висновку щодо ступеню зношеності та придатності до подальшої експлуатації газового опалювального котла, опалювальних приладів та трубопроводів опалювальної мережі, у зв'язку з їхньою відсутністю у житловому будинку по АДРЕСА_1 і неможливістю представлення для візуального та інструментального обстеження експерту, представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_9 не наполягав при розгляді в суді першої інстанції на подальшому проведенні додаткової судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи для визначення розміру збитків з урахуванням ступеню зношеності та придатності до подальшої експлуатації газового опалювального котла, опалювальних приладів та трубопроводів опалювальної мережі шляхом доручення проведення цієї експертизи іншому експерту чи експертній установі, про що свідчать протоколи судових засідань від 22.09.2020 року та від 02.10.2020 року (а.с.160, 166, том 1).
Не ініціював апелянт проведення такої додаткової судової експертизи і при поданні апеляційної скарги та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1, 6-7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1-2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, вважаючи висновок експерта неповним, неясним, або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, і будучи обізнаною, що експерт вказав про неможливість надання повного та обґрунтованого висновку щодо ступеню зношеності та придатності до подальшої експлуатації газового опалювального котла, опалювальних приладів та трубопроводів опалювальної мережі, у зв'язку з їхньою відсутністю у житловому будинку по АДРЕСА_1 і неможливістю представлення для візуального та інструментального обстеження, відповідачка не була позбавлена можливості наполягати на з”ясуванні цих обставин шляхом проведення додаткової експертизи в іншого експерта (експертній установі) або в порядку ст. 106 ЦПК України або клопотати про це перед судом першої інстанції або перед апеляційним судом.
Оскільки відповідачка є апелянтом, то саме на неї покладається тягар доведення безпідставності стягнення з неї збитків у визначеному судом розмірі.
Однак, встановлені судом обставини лише вказують на порушення відповідачем ч.1 ст.815 ЦК України та на наявність у позивача підстав вимагати відшкодування йому збитків, які у встановленому законом порядку, відповідачкою не спростовано.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що з вини відповідачки було заподіяно позивачці шкоду, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з неї і моральну шкоду.
Зі змісту ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача (відповідача), причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням відповідача.
В даному випадку моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку з викраденням її майна. Оскільки відповідачем не спростовано вину у недбалому її ставленні до орендованого майна, через що було викрадено газоопалювальну систему, підстави для відмови у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди відсутні.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вказані правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі N 383/596/15 (провадження N 14-342цс18).
Визначаючи розмір моральної шкоди у 5 000 грн, районний суд враховував характер неправомірних дій відповідача, тривалість порушення прав позивача, глибину її душевних страждань, пов'язаних з пошкодженням та викраденням її майна, порушення нормального ритму життя, витрачання часу та зусиль для відновлення порушеного права.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, та зводяться лише до незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 16.05.2022 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова