Номер провадження: 22-ц/813/2136/22
Номер справи місцевого суду: 522/5351/20
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.
Доповідач Заїкін А. П.
14.04.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/5351/20
Номер провадження: 22-ц/813/2136/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - Виконавчий комітет Южненської міської ради,
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон»,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Южненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон», про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Приморського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Чернявської Л. М. 16 грудня 2020 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати противоправним та скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни від 08 листопада 2019 року по державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49600082, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 26.03.2008 р. між ним та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір № 10/24/08-І. Того ж дня, 26.03.2008 р. на забезпечення виконання позичальником кредитних зобов'язань між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено іпотечний договір № 10/24-3/08-І, відповідно до якого в іпотеку передано майно житлового призначення, а саме - квартиру АДРЕСА_1 . У 2013 році між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», а пізніше - 08.08.2019 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ОРІОН», були укладені договори про відступлення (передачу) права вимоги до ОСОБА_1 , яке випливає з невиконання останнім кредитного договору № 10/24/08-І від 26.03.2008 р., та про відступлення (передачу) права вимоги за іпотечним договором № 10/24-3/08-І від 26.03.2008 р..
Позивач вказує, що на теперішній час він позбавлений можливості доступу до квартири. Вважає, що відбулося незаконне припинення його права власності внаслідок проведення незаконної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «ФК «ОРІОН», без відома та без згоди дійсного власника - позивача, а також на підставі підроблених документів.
Обґрунтовуючи вимоги про протиправність реєстрації права власності, ОСОБА_1 посилається на норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку», положення п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабміну України від 25.12.2015 р. за № 1127, та наголошує, що ТОВ «ФК «ОРІОН» звернулось до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області - Голубенко Аліни Вікторівни із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру
АДРЕСА_1 без додержання вимог щодо повідомлення іпотекодавця (вручення поштових відправлень разом з описами вкладення у цінні листи). Оскаржуване рішення від 08.11.2019 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49600082, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , прийнято державним реєстратором виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліною Вікторівною за відсутності підстав, тобто поза межами владних повноважень, а саме - у протиправний спосіб, з необґрунтованим використанням своїх повноважень (Т. 1, а. с. 7 - 11).
2.2. Позиція інших учасників справи в суді першої інстанції
У відзиві на позовну заяву Южненський міський голова Новацький В.М. просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи зазначену позицію, відповідач, посилаючись на положення ст. ст. 1, 3, 5, 7, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», п. п. 6, 9, 12, 18, 19, 57, 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127, зазначає, що ТОВ «ФК «ОРІОН» на виконання встановленого зазначеними вище положеннями порядку державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, надало повний перелік необхідних документів. Зокрема, відповідну вимогу вих. № 16-08 від 16.08.2019 р. про усунення порушень кредитного договору від 26.03.2008 р. № 10/24/08-І, повернення грошових коштів (сплату заборгованості за тілом кредиту), сплату заборгованості за процентами, комісією та оплату штрафів.
На підтвердження факту вручення даної вимоги особисто боржнику - ОСОБА_1 , підприємством ТОВ «ФК «ОРІОН» було надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «УКРПОШТА» за № 6500139484309. Вказане поштове рекомендоване відправлення було перевірено державним реєстратором - Голубенко А.В. за його номером (№ 6500139484309) на офіційному сайті поштової установи АТ «УКРПОШТА», за адресою - «https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html», на предмет відповідності інформації про його вручення особисто боржнику ОСОБА_1 .. За результатами такої перевірки факт вручення знайшов своє підтвердження за даними відповідного сервісу АТ «УКРПОШТА». Відтак, як зазначає відповідач, підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав, які передбачені ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виявлено не було. Тому, державний реєстратор діяла правомірно, в межах та на підставі чинного законодавства України, з огляду на що у задоволенні позову ОСОБА_1 має бути відмовлено у зв'язку необґрунтованістю та недоведеністю доводів позову (Т. 1, а. с. 148 -153).
У поясненнях на позовну заяву адвокат Байдерін О.А., діючий від імені ТОВ «ФК «ОРІОН», просить вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОРІОН» суму судових витрат в орієнтовному розмірі - 25 000,00 грн..
ТОВ «ФК «ОРІОН» зазначає, що ОСОБА_1 не посилається на те, що він не отримував вимогу ТОВ «ФК «ОРІОН» про усунення порушень кредитного договору, а наполягає лише на тому, що така вимога була направлена йому на адресу місця розташування спірної квартири та без опису вкладення до цінного листа. У зв'язку з вказаним позивач наголошує на протиправності здійсненої державним реєстратором Виконкому Южненської міської ради державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «ФК «ОРІОН». Інших підстав позову ОСОБА_1 не наводить.
На спростування зазначених тверджень позивача, ТОВ «ФК «ОРІОН», посилаючись на положення ст. ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку» та приписів п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 р., зазначає, що жодна норма законодавства не вимагає направлення боржнику листа саме з описом вкладення до цінного листа. Водночас ТОВ «ФК «ОРІОН» зазначає, що неспростованим доказом отримання ОСОБА_1 вимоги від ТОВ «ФК «ОРІОН» є - повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» за № 6500139484309, згідно якого ТОВ «ФК «ОРІОН» здійснило направлення саме - «Вимога про усунення порушень к/д 10/24/08-1 від 26.03.2008». Відтак, на підставі викладеного, ТОВ «ФК «ОРІОН» вважає позов ОСОБА_1 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню (Т. 1, а. с. 40 - 49).
2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні вищевказаної позовної заяви ОСОБА_1 .
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті постановою Одеського апеляційного суду від 17.11.2020 року, шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу позовних вимог. Доводи позивача щодо неотримання вимоги про усунення порушень спростовується матеріалами справи. Протилежного позивачем не доведено (Т. 1, а. с. 199 - 201).
2.5 Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Оріон» судові витрати, які складаються з вартості професійної правничої допомоги у розмірі - 25 000 гривень 60 копійок (Т. 1, а. с. 228).
2.6 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2020 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені клопотання ТОВ «ФК «Оріон» про стягнення судових витрат.
2.7 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції було стягнуто витрати на користь третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору, тому підстави для стягнення вказаних витрат відсутні (Т. 2, а. с. 15 - 17).
2.8 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді
ТОВ «Фінансова компанія «Оріон» у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що судом було правомірно стягнуто судові витрати на користь третьої особи. ОСОБА_1 не скористався правом на подачу заяви про зменшення судових витрат.
2.9 Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою додаткове рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2020 (Т. 2, а. с. 25).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.02.2021 року вищезазначену справу було призначено до судового розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 26).
20.05.2021 року від ТОВ «Фінансова компанія «Оріон» надійшов відзив на апеляційну скаргу. (Т. 2, а. с. 65 - 76).
03.06.2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. (Т. 2, а. с. 104 - 108).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.06.2021 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. визнано необґрунтованим. Справу передано до канцелярії суду для визначення у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку судді для вирішення питання про відвід (Т. 2, а. с. 114 - 118).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.06.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. відмовлено (Т. 2, а. с. 120).
12.04.2022 року від адвоката Гулька О.О., діючого від імені ТОВ «ФК «Оріон», надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Представник товариства просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
3.2 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, однак не вірно визначився з їх розміром.
3.3 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу
Відповідно до п.3 ч.1ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи може ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України закріплено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., зазначивши, що «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката».
Доводи апеляційної скарги, що судом неправомірно було стягнуто судові витрати на користь третьої особи, колегія суддів відхиляє.
Відповідно до ч. 12 ст. 141 ЦПК України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
ТОВ «ФК «ОРІОН» на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України надані наступні документи: договір № 11 про надання професійної правничої (правової) допомоги, укладений між ТОВ «ФК «ОРІОН» та АО «СІ.ЕЛ.ЕС.», додаткова угода № 6 до договору № 11, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги, наданий в порядку ч. 3 ст. 137 ЦПК України, акт приймання-передачі наданої АО «СІ.ЕЛ.ЕС.» в особі керуючого партнера, адвоката Байдеріна О.А., професійної правничої (правової) допомоги на користь ТОВ «ФК «ОРІОН».
За положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».Згідно процесуального законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із:
1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не спростована співмірність послуг адвоката зі складністю проведеної ним роботи, оскільки питання про ухвалення додаткового рішення розглянуто без повідомлення позивача та матеріали справи не містять такого підтвердження.
Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо:
• заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо);
• суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо);
• заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи (розгляд питання про ухвалення додаткового рішення без повідомлення її учасників), її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Оріон» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 10 000 грн..
3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, а тому її треба задовольнити частково.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають стягненню з позивача, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні за вищевказаного обґрунтування.
3.5 Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2020 року - змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований - АДРЕСА_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОРІОН» (код ЄДРПОУ - 41544462, адреса місцезнаходження - 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. № 13/1, офіс 417) судові витрати, які складаються з вартості професійної правничої (правової) допомоги у розмірі - 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 11 травня 2022 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе