Номер провадження: 22-ц/813/2065/22
Номер справи місцевого суду: 522/5351/20
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.
Доповідач Заїкін А. П.
14.04.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/5351/20
Номер провадження: 22-ц/813/2065/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - Виконавчий комітет Южненської міської ради,
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон»,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Южненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оріон», про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Чернявської Л.М. 03 грудня 2020 року, повний текст рішення складений 11 грудня 2020 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати противоправним та скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни від 08 листопада 2019 року по державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49600082, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 26.03.2008 р. між ним та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір № 10/24/08-І. Того ж дня, 26.03.2008 р. на забезпечення виконання позичальником кредитних зобов'язань між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено іпотечний договір № 10/24-3/08-І, відповідно до якого в іпотеку передано майно житлового призначення, а саме - квартиру АДРЕСА_1 . У 2013 році між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», а пізніше - 08.08.2019 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ОРІОН», були укладені договори про відступлення (передачу) права вимоги до ОСОБА_1 , яке випливає з невиконання останнім кредитного договору № 10/24/08-І від 26.03.2008 р., та про відступлення (передачу) права вимоги за іпотечним договором № 10/24-3/08-І від 26.03.2008 р..
Позивач вказує, що на теперішній час він позбавлений можливості доступу до квартири. Вважає, що відбулося незаконне припинення його права власності внаслідок проведення незаконної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «ФК «ОРІОН», без відома та без згоди дійсного власника - позивача, а також на підставі підроблених документів.
Обґрунтовуючи вимоги про протиправність реєстрації права власності, ОСОБА_1 посилається на норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку», положення п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабміну України від 25.12.2015 р. за № 1127, та наголошує, що ТОВ «ФК «ОРІОН» звернулось до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області - Голубенко Аліни Вікторівни із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру
АДРЕСА_1 без додержання вимог щодо повідомлення іпотекодавця (вручення поштових відправлень разом з описами вкладення у цінні листи). Оскаржуване рішення від 08.11.2019 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49600082, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , прийнято державним реєстратором виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліною Вікторівною за відсутності підстав, тобто поза межами владних повноважень, а саме - у протиправний спосіб, з необґрунтованим використанням своїх повноважень (Т. 1, а. с. 7 - 11).
2.2. Позиція інших учасників справи в суді першої інстанції
У відзиві на позовну заяву Южненський міський голова Новацький В.М. просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи зазначену позицію, відповідач, посилаючись на положення ст. ст. 1, 3, 5, 7, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», п. п. 6, 9, 12, 18, 19, 57, 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127, зазначає, що ТОВ «ФК «ОРІОН» на виконання встановленого зазначеними вище положеннями порядку державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, надало повний перелік необхідних документів. Зокрема, відповідну вимогу вих. № 16-08 від 16.08.2019 р. про усунення порушень кредитного договору від 26.03.2008 р. № 10/24/08-І, повернення грошових коштів (сплату заборгованості за тілом кредиту), сплату заборгованості за процентами, комісією та оплату штрафів.
На підтвердження факту вручення даної вимоги особисто боржнику - ОСОБА_1 , підприємством ТОВ «ФК «ОРІОН» було надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «УКРПОШТА» за № 6500139484309. Вказане поштове рекомендоване відправлення було перевірено державним реєстратором - Голубенко А.В. за його номером (№ 6500139484309) на офіційному сайті поштової установи АТ «УКРПОШТА», за адресою - «https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html», на предмет відповідності інформації про його вручення особисто боржнику ОСОБА_1 .. За результатами такої перевірки факт вручення знайшов своє підтвердження за даними відповідного сервісу АТ «УКРПОШТА». Відтак, як зазначає відповідач, підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав, які передбачені ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виявлено не було. Тому, державний реєстратор діяла правомірно, в межах та на підставі чинного законодавства України, з огляду на що у задоволенні позову ОСОБА_1 має бути відмовлено у зв'язку необґрунтованістю та недоведеністю доводів позову (Т. 1, а. с. 148 -153).
У поясненнях на позовну заяву адвокат Байдерін О.А., діючий від імені ТОВ «ФК «ОРІОН», просить вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОРІОН» суму судових витрат в орієнтовному розмірі - 25 000,00 грн..
ТОВ «ФК «ОРІОН» зазначає, що ОСОБА_1 не посилається на те, що він не отримував вимогу ТОВ «ФК «ОРІОН» про усунення порушень кредитного договору, а наполягає лише на тому, що така вимога була направлена йому на адресу місця розташування спірної квартири та без опису вкладення до цінного листа. У зв'язку з вказаним позивач наголошує на протиправності здійсненої державним реєстратором Виконкому Южненської міської ради державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «ФК «ОРІОН». Інших підстав позову ОСОБА_1 не наводить.
На спростування зазначених тверджень позивача, ТОВ «ФК «ОРІОН», посилаючись на положення ст. ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку» та приписів п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 р., зазначає, що жодна норма законодавства не вимагає направлення боржнику листа саме з описом вкладення до цінного листа. Водночас ТОВ «ФК «ОРІОН» зазначає, що неспростованим доказом отримання ОСОБА_1 вимоги від ТОВ «ФК «ОРІОН» є - повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» за № 6500139484309, згідно якого ТОВ «ФК «ОРІОН» здійснило направлення саме - «Вимога про усунення порушень к/д 10/24/08-1 від 26.03.2008». Відтак, на підставі викладеного, ТОВ «ФК «ОРІОН» вважає позов ОСОБА_1 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню (Т. 1, а. с. 40 - 49).
2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Мотивування його висновків
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні вищевказаної позовної заяви ОСОБА_1 .
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті постановою Одеського апеляційного суду від 17.11.2020 року, шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу позовних вимог. Доводи позивача щодо неотримання вимоги про усунення порушень спростовується матеріалами справи. Протилежного позивачем не доведено (Т. 1, а. с. 199 - 201).
2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справ, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права (Т. 2, а. с. 3 - 11).
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: 1) хибними є висновки суду першої інстанції ро отримання ОСОБА_1 02.10.2019 року вимоги ТОВ «ФК «Оріон», оскільки останній проживає в іншому місці, а саме - в Миколаївській області; 2) рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05.10.2010 року з нього стягнуто на користь кредитодавця заборгованість за кредитним договором у розмірі - 401 142,47 грн.. ТОВ «ФК «Оріон» набуло право власності на квартиру за боргом у розмірі - 834 179,31 грн.. З цих підстав апелянт не згоден з сумою боргу в розмірі - 834 179,31 грн, оскільки відбувається подвійне стягнення. Тому, відповідне рішення державного реєстратора має бути визнано протиправним та скасовано; 3) для переходу права власності необхідно укладати окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя; 4) розгляд справи Миколаївським апеляційним судом свідчить про те, що ОСОБА_1 не визнає розмір заборгованості в сумі - 834 179,31 грн..
2.6. Узагальнені доводи інших учасників справи в апеляційному суді
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Оріон» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси залишити без змін.
ТОВ «Фінансова компанія «Оріон» посилається на безпідставність посилань апелянта про неотримання ним вимоги про усунення порушень. Позивач не надає доказів того, що він не отримував Вимогу, не доводить, що він не знав про заборгованість, чи що така заборгованість не існує. Неспростовним доказом отримання ОСОБА_1 вимоги по усунення порушень є те, що позивачем самостійно було надано належним чином засвідчену копію вимоги та повідомлення про вручення поштового відправлення «АТ «Укрпошта» за №6500139484309. ТОВ «ФК «Оріон» направляло вимогу ро усунення порушень на адресу, яка вказана у кредитному договорі. Крім того, ОСОБА_1 не було надано повідомлень про зміну своєї адреси, матеріали справи цього також не містять. ОСОБА_1 не заперечується факт наявності у нього заборгованості, разом з тим, він не пояснює, з яких причин не виконував вимоги кредитного договору та не надає власного розрахунку заборгованості. Апелянтом не надано на підтвердження факту, що у період з 08.07.2010 року по 13.01.2012 року ним здійснювались платежі на часткове погашення заборгованості.
2.7 Рух справи в апеляційному суді
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.02.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 грудня 2020 року залишено без руху (Т. 2, а. с. 22).
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.03.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 грудня 2020 року (Т. 1, а. с. 25).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.03.2021 року вищезазначену справу було призначено до судового розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 1, а. с. 26).
20.05.2021 року від ТОВ «Фінансова компанія «Оріон» надійшов відзив на апеляційну скаргу. (Т. 2, а. с. 65 - 76).
03.06.2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. (Т.2, а. с. 104 - 108).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.06.2021 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. визнано необґрунтованим. Справу передано до канцелярії суду для визначення у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку судді для вирішення питання про відвід (Т. 2, а. с. 114 - 118).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.06.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. відмовлено (Т. 2, а. с. 120).
12.04.2022 року від адвоката Гулька О.О., діючого від імені ТОВ «ФК «Оріон», надійшло заява про розгляд справи за їх відсутності та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
26.03.2008 р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10/24/08-І (Т. 1, а. с. 50 - 58). Відповідно до умов кредитного договору (п. 1.1.), банк відкриває ОСОБА_1 невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у національній валюті України в межах загальної суми - 404 000,00 грн., а ОСОБА_1 зобов'язується повернути наданий кредит не пізніше - 25 березня 2033 року (включно).
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються на такі цілі: купівлю нерухомості, споживчі цілі, в тому числі, на купівлю двокімнатної квартири, загальною площею - 53,5 кв. м., яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 , згідно з договором купівлі-продажу № 4085 від 26.03.2008 р..
26.03.2008 р. у забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за зазначеним вище кредитним договором, між ВАТ «Кредитпромбанк» та позивачем було укладено договір іпотеки № 10/24-3/08-І, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрований в реєстрі за № 4090 (Т. 1, а. с. 68-71), а 13.08.2008 р. - договір до цього ж договору іпотеки (Т. 1, а. с. 72).
Відповідно до договору іпотеки, ОСОБА_1 було передано в іпотеку придбане за рахунок кредитних коштів нерухоме майно, а саме - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 53,5 кв. м., житловою площею - 29,6 кв. м., яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. від 26.03.2018 р., зареєстрованого в реєстрі за № 4085.
Встановлено, що кредитні кошти надавались ОСОБА_1 на придбання ним квартири АДРЕСА_1 , яка виступала предметом іпотеки.
У 2013 році між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги, зокрема, права вимоги ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , яке випливає з невиконання останнім кредитного договору № 10/24/08-І від 26.03.2008 р., а також договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 10/24-3/08-І від 26.03.2008 р.. Вказані обставини визнаються учасниками справи. Факти укладання вказаних правочинів не оспорюються, а значить визнаються судом обставинами, які не підлягають доказуванню згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
08.08.2019 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ОРІОН» укладено договір № 1665/К купівлі-продажу прав вимоги, зокрема, права вимоги до ОСОБА_1 , яке випливає з невиконання останнім кредитного договору № 10/24/08-І від 26.03.2008 р. (Т. 1, а. с. 73 - 80), договір відступлення права вимоги за договором іпотеки № 10/24-3/08-І від 26.03.2008 р., який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. та зареєстровано в реєстрі за № 4090 (Т. 1, а. с. 81 - 82).
Зазначене також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження за індексним номером 176786662 від 08.08.2019 р. (Т. 1, а. с. 83 - 84) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки за індексним номером 176785098 від 08.08.2019 р. (Т. 1, а. с. 85 - 86). Вказані обставини визнаються учасниками справи, зокрема позивачем. Факти укладання вказаних правочинів в межах даної справи не оспорюються, а значить визнаються судом обставинами, які не підлягають доказуванню згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Встановлено, що на підставі вищезазначених договорів відступлення, враховуючи, що останні є дійсними та не оспореними, у вказану дату (08.08.2019 р.) ТОВ «ФК «ОРІОН» набуло прав кредитора та іпотекодержателя за кредитним договором та договором іпотеки по відношенню до ОСОБА_1 ..
Встановлено, що 01 жовтня 2019 року ТОВ «ФК «ОРІОН», як новим кредитором, ОСОБА_1 було направлено вимогу за вих. 16-08 від 16.08.2019 р. про усунення порушень кредитного договору від 26.03.2008 р. № 10/24/08-І, повернення грошових коштів (сплату заборгованості за тілом кредиту), сплату заборгованості за процентами, комісією та оплату штрафів (Т. 1, а. с. 21 -22, 87 - 89).
За змістом зазначеної вимоги ТОВ «ФК «ОРІОН», як чинний кредитор та іпотекодержатель, вимагає від ОСОБА_1 усунути відповідні порушення кредитних зобов'язань у тридцятиденний строк з дня вручення такої вимоги. За текстом вказаної вимоги ТОВ «ФК «ОРІОН» зазначило, що відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором, станом на 08.08.2019 р., заборгованість позивача за тілом кредиту та процентами складає - 679 951,34 грн., пеня - 129 987,97 грн., штраф - 24 240,00 грн., а загалом - 834 179,31 грн..
Крім того, за текстом вимоги ТОВ «ФК «ОРІОН» попередило ОСОБА_1 про те, що підприємство вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, в порядку встановленому ст. ст. 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку», з можливістю прийняття товариством у власність квартири як предмету іпотеки.
У наявному у справі рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» за № 6500139484309 вказані відомості про її вручення ОСОБА_1 - 02.10.2019 р. (Т. 1, а. с. 20, 90).
Надалі, у зв'язку з ігноруванням позивачем вимог кредитора, ТОВ «ФК «ОРІОН» було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі іпотечного застереження шляхом набуття права власності у порядку ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» та проведена відповідна державна реєстрація права власності на предмет іпотеки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 188140164 від 08.11.2019 р. (Т. 1, а. с. 91 - 92).
3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з обґрунтуванням судом першої інстанції підстав відмови в задоволенні позову.
3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 р. (в редакції, яка була чинною на час прийняття рішення державного реєстратора), визначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Пунктами 4.2, 4.3 договору іпотеки №10/24-3/08-1 передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення іпотекодавцем умов кредитного договору, або умов іпотечного договору. При настанні випадків, передбачених п. 4.2 іпотечного договору, іпотекодержатель за 30 календарних днів опереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов'язання, забезпеченні іпотекою не будуть виконанні, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги у спосіб передбачений договором. Перебіг тридцятиденного строку починається з наступного дня, після календарної дати відправлення іпотекодержателем повідомлення про свій намір укласти договір купівлі-продажу майна, за місцезнаходженням іпотекодавця зазначеним у договорі.
У договорі іпотеки №10/24-3/08-1 зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою - с. Н-Гребеник Роздільнянського р-ну Одеської області.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
За змістом частини першої, другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Аналіз статей 36 та 37 Закону № 898-IV, у редакції на час укладення іпотечного договору, дає підстави для висновку, що застереження в іпотечному договорі також вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку», в редакції Закону України № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI), який набрав чинності 14 січня 2009 року, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмети іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Нова редакція статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», що викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ «Перехідні положення» Закону № 800-VI, не змінює встановлений раніше порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.
Аналіз наведених норм Закону № 898-IV, як і Закон № 800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям останнього закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.
Отже, законодавцем визначений як спосіб позасудового врегулювання зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.
Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 200/18401/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 755/18091/18 від 02 вересня 2020 року у справі № 755/18777/18 у справах щодо позасудового врегулювання зобов'язань ПАТ «Укрсоцбанк».
Не зважаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що вказана позовна заява подана до неналежного відповідача.
Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Позивач заявив вимогу про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (вказані правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов'язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що спір у позивача виник саме з ТОВ «Фінансовою компанією «Оріон» з приводу порушення ним права власності позивача на квартиру внаслідок дій ТОВ «Фінансовою компанією «Оріон» щодо реєстрації за ним такого права.
Отже позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
З огляду на те, що позивач заявив позов до неналежного відповідача - державного реєстратора Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко Аліни Вікторівни, а судом першої інстанції не було врахованого вищевказаного, тому рішення суду підлягає зміні в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог, а саме - за суб'єктним складом.
Іншим доводам апеляційної скарги апеляційний суд не надає оцінку, щоб не створювати преюдиційність даного судового рішення.
3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими (тільки в частині зміни обґрунтування підстав відмови в задоволенні позову), а тому вона підлягає задоволенню частково.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Оскільки висновки суду першої інстанції в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не відповідають дійсним обставинам по справі, колегія суддів вважає, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні за вищевказаного обґрунтування. В решті рішення необхідно залишити без змін.
3.6 Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 грудня 2020 року - змінити в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст рішення виготовлений 11 травня 2022 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе