Номер провадження: 22-ц/813/2509/22
Номер справи місцевого суду: 495/1395/19
Головуючий у першій інстанції Прийомова О.Ю.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
29.03.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2021 року по цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , про визнання незаконними рішень селищної ради, недійсним свідоцтв про право власності, -
У лютому 2019 року Перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , про визнання незаконними рішень селищної ради, недійсними свідоцтв про право власності, в якому просив суд: визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2730 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0300 га /кадастровий номер 5110300000:02:005:0033/ для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ; а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32644209 від 25.01.2015 року щодо земельної ділянки площею 0,0300 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи це тим, що Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою виявлено схему земельних оборудок на території смт Затока м. Білгород-Дністровського, пов'язаної із виведенням земель комунальної власності територіальної громади Затоківської селищної ради на користь приватних осіб. Встановлено, що між ТОВ «Кимстрой» та Затоківською селищною радою 12.11.2004 року укладено договір оренди щодо земельної ділянки загальною площею 2,3 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва оздоровчо-розважального комплексу, який в подальшому 02.04.2013 року було розірвано на підставі рішення господарського суду Одеської області у справі № 495/439/13-г. На підставі технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, із земель наданих раніше у користування ТОВ «Кимстрой» проведено державну реєстрацію земельних ділянок по АДРЕСА_2 . Після державної реєстрації земельних ділянок Затоківською селищною радою 29.12.2014 року прийнято рішення про відведення вказаних земельних ділянок у власність на користь приватних осіб. Рішенням Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2730 відповідачу ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0300 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0033) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32644209 щодо земельної ділянки площею 0,0300 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважав, що відповідачем право власності на вказану земельну ділянку набуто з порушенням вимог діючого законодавства, а саме земельну ділянку у порушення статей 79-1, 118 Земельного кодексу України передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2021 року позовні вимоги Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури задоволено. Визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2730 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0300 га /кадастровий номер 5110300000:02:005:0033/ для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32644209 від 24.01.2015 року щодо земельної ділянки площею 0,0300 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто Затоківської селищної ради, на користь прокуратури Одеської області /р/р № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552/ витрати по сплаті судового збору у розмірі 1708, 60 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Одеської області /р/р № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552 / витрати по сплаті судового збору у розмірі 1708, 60 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
У повній мірі всім зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.
Задовольняючи позов Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, визнаючи незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2730 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0300 га /кадастровий номер 5110300000:02:005:0033/ для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , визнаючи недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32644209 від 24.01.2015 року щодо земельної ділянки площею 0,0300 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що:
- встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку;
- порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки (не дотримання процедури) має наслідком скасування розпоряджень, ухвалених без його дотримання (стаття 21 ЗК України).
Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та від 30 травня 2018 року у справі N 308/7923/16-ц, постановах Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 362/3134/14-ц;
- при передачі земельної ділянки ОСОБА_1 у власність для ведення індивідуального дачного будівництва фактично мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення;
- одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України є, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;
- свідоцтва на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень і тому у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися, як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 травня 2013 року № 6-33цс13, від 01 липня 2015 року № 6-319цс15.
Відмовляючи у застосуванні позовної давності, про яку заявив представник відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що:
- прокурор при зверненні до суду з відповідним позовом вказав на відсутність суб'єкту контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо відведення земельної ділянки з відповідними повноваженнями до суду з позовом, у зв'язку із чим прокурор самостійно виступає у якості позивача у даній справі;
- про наявність порушень інтересів держави у вигляді незаконного відчуження земель комунальної власності територіальної громади смт. Затока місцевій прокуратурі стало відомо за наслідками опрацювання листа Затоківської селищної ради від 05.02.2018 року № 55/01-27, якою надано копії оспорюваного рішення селищної ради та повідомлено, що земельні ділянки були передані на підставі технічної документації по поділу земельної ділянки.
Проте повністю погодитися з усіма такими висновками районного суду не можна.
Судом встановлено, що:
-12.11.2004 між Затоківською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кимстрой» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,300 га терміном на 25 років для будівництва оздоровчо-розважального комплексу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/439/13-г від 02.04.2013 року, розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 12.11.2004 року між Затоківською селищною радою та ТОВ «Кимстрой», зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 04.04.506.00006 від 23.11.2004 року. Зобов'язано ТОВ «Кимстрой» звільнити земельну ділянку площею 2,3 га, вартістю 5 737 580 грн, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Лиманський курортний район;
- 29.12.2014 року Затоківською селищною радою винесено рішення № 2730, яким відповідачу ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0300 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0033) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ;
- у відповідності до листа № 55/01-27 Затоківської селищної ради, 19.12.2014 року на сесії Затоківської селищної ради передано громадянам у власність для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 ;
- зокрема земельна ділянка, кадастровий номер 5110300000:02:005:0033 сформована на підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки, яка раніше перебувала у користуванні ТОВ «Кимстрой» згідно договору оренди, укладеного 12.11.2004 року з Затоківською селищною радою щодо земельної ділянки площею 2,3 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва оздоровчо-розважального комплексу, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 04.04.506.00006 від 23.11.2004 року. /а. с. 31-36/;
- у подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0300 га по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1 , виданого 24.01.2015 року.
Щодо зміни цільового виду використання землі колегія суддів виходить з наступного.
За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частинами першою, другою статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Згідно із частинами першою, другою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про землеустрій"цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.
Відповідно до абзаців першого, другого частини п'ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.
Статтею 50 ЗК Українивизначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Відповідно до статті 51 ЗК Українидо земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Статтею 52 ЗК Українивизначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.
З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії.
Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) рекреаційного призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.
Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, землі рекреаційного призначення (секція Е 07) (земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації): 07.01 - Для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення; 07.02 - Для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту; 07.03 - Для індивідуального дачного будівництва; 07.04 - Для колективного дачного будівництва; 07.05 - Для цілей підрозділів 07.01-07.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12, від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.
З урахуванням наведеного колегія суддів враховує висновок ВП ВС в постанові від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 (провадження №14-435цс18), згідно з яким - суд має враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду при вирішенні тотожних спорів.
Отже, земельним законодавством чітко встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок.
Проте такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового чинним законодавством не передбачено.
Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
Ураховуючи, що зміна використання земельної ділянки з виду "Для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення" (Розділ секція Е07 підрозділ 07.01) на вид використання "Для індивідуального дачного будівництва" (Розділ секція Е07 підрозділ 07.03) не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії земель (землі рекреаційного призначення), колегія суддів враховуючи встановлені у справі обставини, доходить висновку про відсутність незаконної зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки.
Аналогічні висновки застосування норми права у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 916/1998/19, від 24 березня 2020 року у справі № 640/13670/19, від 10 жовтня 2018 року у справі № 357/4277/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 344/10412/16-а, від 31 липня 2019 року у справі № 806/5308/15, від 02 червня 2020 року у справі № 500/2308/18, від 25 травня 2021 року у справі № 927/703/20, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18.
Зокрема у вказаних постановах сформульовано висновок про те, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Єдина умова, яку встановлюють положення частини 5 статті 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою. Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.
Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про те, що при передачі земельної ділянки ОСОБА_1 у власність для ведення індивідуального дачного будівництва фактично мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення, що є підставою для задоволення вимог про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2730 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0300 га. /кадастровий номер 5110300000:02:005:0033/ для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 і як, слідство, для задовлення вимог про визнання недійсним свідоцтвв про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32644209 від 24.01.2015 року щодо земельної ділянки площею 0,0300 га. для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає встановленим у справі обставинам і заснований на невірному застосуванні законодавства.
Тому рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення вимог Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , про визнання незаконними рішень селищної ради, недійсним свідоцтв про право власності без задоволення.
Залишення позовних вимог без задоволення по суті, унеможливлює застосування позовної давності про яку заявлено стороною справи, оскільки позовна давність застосовується лише до обгрунтованих вимог і є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, з Одеської обласної прокуратури (колишня прокуратура Одеської області) на користь апелянта ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги - 5 127 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 лютого 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , про визнання незаконними рішень селищної ради, недійсним свідоцтв про право власності - залишити без задоволення.
Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 127 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 05.05.2022 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: О.В. Князюк
С.О. Погорєлова